Ухвала суду № 21593344, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4872/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів:Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Навтогаз України»до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В звязку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питання несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за період з 01 листопада 2010 року по 24 листопада 2010 року, про що складено Акт від 16 грудня 2010 року № 2579/15-0-16/30019775.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III), а саме, Позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобовязання по рентній платі за газовий конденсат згідно податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за вересень 2010 року від 18 жовтня 2010 року по строку сплати 01 листопада 2010 року в сумі 91 013,04 грн. із затримкою в сплаті на 23 календарних дні.

На підставі виявлених порушень Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 27 грудня 2010 року № 0005371501/0, яким зобовязано Позивача сплатити штраф у сумі 9 101,00 грн.

Як вбачається з податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за вересень 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 63), Позивачем його подано Відповідачу 18.10.2010 року, що підтверджується штампом «отримано».

А як вбачається з платіжних доручень № № 400, 401, 2721, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 49-51), Позивачем перераховано на рахунок Державного бюджету рентну плату 27.10.2010 року, тобто в строк передбачений Законом.

Щодо посилання Відповідача на те, що йому належить право визначати призначення платежу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) і у рівних пропорціях.

Тобто, платник податку не позбавлений права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобовязань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-ІІІ та від обовязку самостійно сплатити суму податкового зобовязання відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Згідно із п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно із п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимогстягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

В звязку з вищезазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податку, а тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Тобто, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в його Листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П. Федотов І.В.