Ухвала суду № 21592492, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4542/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судці Парінова А.Б.,

суддів:Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за участю прокуратури Святошинського району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі м.Києва №0000012200/0 від 14 січня 2011 року, згідно з яким до позивача застосовано грошове зобовязання, а саме штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5702 058, 26 грн. за порушення вимог валютного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги адміністративного позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Святошинському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ», за результатами якої складено акт № 75/2225/36001522 від 30 грудня 2010року, в якому встановлено порушення позивачем ст. ст. 5, 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та пп. 2.2 п.2 «Положення про валютний контроль», а саме переказ за межі України валютних цінностей на користь нерезидента СВЕДБАНК АБ (Швеція) та розрахунки в межах торговельного обороту у валюті України з нерезидентом М.Л.Е. ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД (Кіпр) без одержання індивідуальних ліцензій Національного банку України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000012200/0 від 14 січня 2011 року, яким, відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5702058, 26 грн.

Порушення було встановлене на підставі розрахунків між ТОВ «ТІ -КАПІТАЛ»та М.Л.Є. ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД за купівлю-продаж цінних паперів на підставі договору №Д-778/10 від 17 лютого 2010 року, та розрахунків з СВЕДБАНК АБ (ПАБЛ) за купівлю частки в статутному капіталі на підставі договору від 22 грудня 2009 року.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення, посилаючись на перевищення податковим органом своїх повноважень, а також зазначаючи, що позивач здійснював повернення інвестицій з свого поточного рахунку в національній валюті на інвестиційний рахунок в національній валюті нерезидента та здійснював операції по переказу іноземної валюти нерезиденту за корпоративні права за що чинне законодавства України не вимагає наявності індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Окружний адміністративний суд м. Києва, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було порушено приписи ст. ст. 5, 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та пп. 2.2 п.2 «Положення про валютний контроль». Наведена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що розрахунки позивача з контрагентом повинні були здійснюватися за наявності індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року №2664-III, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Згідно Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003р. №41 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 лютого 2007р. за №92/13359,юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата схвалення Держфінпослуг як колегіальним органом рішення про внесення інформації до Реєстру.

В разі прийняття Держфінпослуг рішення щодо внесення інформації про заявника до Реєстру, Держфінпослуг оформлює Свідоцтво та вносить відповідну інформацію до Реєстру протягом п'яти робочих днів з дня схвалення Держфінпослуг як колегіальним органом такого рішення.

Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття юридичною особою статусу фінансової установи та внесення Держфінпослуг інформації про фінансову установу до Реєстру.

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія приходить до висновку, що наявність Свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, не дає підстав вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ»фінансовою установою в розумінні п.1. ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 3.1. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000р. №49, санкції, передбачені ст. 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», п. 2 ст. 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва повноважень на проведення перевірки та застосування штрафних (фінансових) послуг до позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2010 року між М.Л.Е. Трейдінг Лімітед (Кіпр) (Продавець) та ТОВ«ТІ-КАПІТАЛ»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-778/10, предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупця, а покупця прийняти та оплатити прості акції кількістю 100 000 штук загальною сумою 2 500 000.00 грн. без ПДВ.

Згідно з випискою по рахунку №2650.6.040095.001, 19 травня 2010 року ТОВ«ТІ-КАІІІТАЛ»перераховано на рахунок 26005040109001 М.Л.Е. Трейдінг Лімітед (Кіпр) грошові кошти в сумі 2 500 000.00 грн.

29 квітня 2010 року між М.Л.Е. Трейдінг Лімітед (Кіпр) (Продавець) та ТОВ«ТІ-КАПІТАЛ»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-2929/10. предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупця, а покупця прийняти та оплатити прості акції кількістю 100 000 штук загальною сумою 2 500 000.00 грн. без ПДВ.

Згідно з випискою по рахунку №2650.6.040095.001 в АБ «Бізнес Стандарт»19 травня 2010 року ТОВ«ТІ-КАПІТАЛ»перераховано на рахунок 26005040109001 М.Л.Е. Трейдінг Лімітед (Кіпр) грошові кошти в сумі 550 000,00 грн.

22 грудня 2009 року між ТОВ«ТІ-КАПІТАЛ»(Покупець) та СВЕДБАНК АБ (ПАБЛ) (Продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі. Ціна частки становить 332 964,00 доларів США.

Згідно з випискою по рахунку №26507000567301 в AT «Сведбанк»29 грудня 2009 року ТОВ«ТІ-КАПІТАЛ»перераховано на транзитний рахунок 29009001012703 СВЕДБАНК АБ (Швеція) грошові кошти в сумі 332 964,00 дол. США (2 652 058,26 грн.)

Згідно з п.1.2 постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з цінними паперами українських емітентів»індивідуальні ліцензії Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей видаються для переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей.

Не потребують наявності індивідуальної ліцензії операції з переказування резидентами-торговцями, що отримали ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на професійну діяльність на ринку цінних паперів, а саме діяльність з випуску та обігу цінних паперів у межах законодавства України, що регулює випуск та обіг цінних паперів, та генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій у межах валютного законодавства України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», затвердженої Правлінням НБУ №122 від 16 березня 1999р. інвестиція за кордон це господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій (резидентами) основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Тобто, норми Інструкції визначають порядок інвестування за кордон саме валютних цінностей в обмін на валютні цінності.

Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»із змінами та доповненнями, здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно до п. 2 ст. 16 Декрету за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно із п. 4 ст. 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності у вигляді штрафу у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перераховані у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Припис норми стосовно перерахунку валютних цінностей, що використовувались при розрахунках, у валюту України не означає, що цим самим виключається відповідальність за розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, оскільки нормою абзацу шостого частини другої статті 16 Декрету передбачено відповідальність за порушення порядку розрахунків, установленого статтею 7 Декрету без будь-яких виключень з такого порядку.

З матеріалів справи вбачається, що генеральна або індивідуальні ліцензії Національного Банку України у позивача відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про правомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача, відповідно до п. 2 ст. 16 зазначеного Декрету.

В силу вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 200 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ-КАПІТАЛ»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.