Ухвала суду № 21592480, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5191/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у справі за позовом державного підприємства «Черкаська валяльно повстяна фабрика»до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Черкаська валяльно повстяна фабрика»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкових повідомлень рішень від 31 травня 2011 року №00001792301 та №00001802301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Черкаси була проведена невиїзна документальна перевірка державного підприємства «Черкаська валяльно повстяна фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ПП «Стилет-Юг»за жовтень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №41294/23-2/00307106 від 24 травня 2011 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 та ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ДП «Черкаська валяльно-повстяна фабрика»з постачальником ПП «Стилет-Юг» товарів. А отже, позивачем порушено пп. 7.2.4. п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 та пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03 квітня1997 року, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 2065 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2010 року на 3435 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Стилет-Юг».

На підставі вказаного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 30 травня 2011 року №00001792301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 4293 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 3435 грн. та за штрафними санкціями в сумі 858 грн. 75 коп. та №00001802301, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2065 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що укладені позивачем договори з ПП «Стилет-Юг»відповідають характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання роботи (послуги), товарно-матеріальні цінності позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами. У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на нікчемність правочинів, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Стилет-Юг», яке на момент їх видачі було зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції, між ДП «Черкаська валяльна повстяна фабрика»та ПП «Стилет-Юг»було укладено договір купівлі продажу №261 від 11 жовтня 2010 року, на виконання умов якого ПП «Стилет Юг»поставило позивачу товар, на підставі видаткової накладної №РН-11014 від 11 жовтня 2010 року та видало податкову накладну №11014 від 11 жовтня 2010 року на загальну суму 33000 грн., в тому числі ПДВ 5500 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, ПДВ з податковою накладною №11014 від 11 жовтня 2010 року, 5500 грн. було віднесено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №165 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30.05.1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що податкова накладна ПП «Стилет - Юг»відповідає вимогам законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно договору купівлі продажу №261 від 11 жовтня 2010 року ПП «Стилет Юг»поставило позивачу бязь набивну в кількості 1500 пог.м., на загальну суму 33000 грн., в тому числі ПДВ 5500 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами: копіями рахунку фактури №СФ-11014 від 11 жовтня 2010 року, копії видаткової накладної №РН-11014 від 11 жовтня 2010 року, копіями карток-рахунків 631, 20, 361, 685, 311 та 372 за жовтень 2010 року та копією договору №261 про поставку текстильних виробів окремими партіями за цінами, в асортименті від 11.10.2010 року.

Транспортування зазначено товару здійснювалось ПП «Стилет-Юг»звичайним легковим автомобілем за його рахунок.

Крім цього, отримана бязь набивна, використана позивачем протягом жовтня-грудня 2010 року для виготовлення продукції власного виробництва, а саме матраців набивних в кількості 537 шт. та 387 чохлів для виготовлення матраців, що підтверджується довідкою №89 від 05 серпня 2011 року.

Посилання апелянта на ту обставину, що проти ПП «Стилет-Юг»порушено кримінальну справу не приймається колегією суддів до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів від ПП «Стилет-Юг», що підтверджено податковими накладними за господарськими угодами, жодних доказів на підтвердження фіктивності яких суду надано не було, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкові - повідомлення рішення від 31 травня 2011 року №00001792301 та №00001802301 прийняті без достатніх для того підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.