Ухвала суду № 21592505, 25.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2075/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Лісовського А.В.

представника відповідача Балковської І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним, нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000672301/1 від 28.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним, нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000672301/1 від 28.12.2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити повністю.

В судове засідання зявився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання зявилася, проти апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4841 502, 00 грн. за липень 2010 року на рахунок платника в банку, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось у червні 2010 року.

За результатом перевірки позивача, ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області складено акт № 172/23-017/32580463 від 25.10.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор».

Перевіркою встановлено допущені позивачем порушення вимог п. 1.7 ст. 1 та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010р. на 208713 грн. 00 коп. в звязку з включенням до податкового кредиту придбання товарів від субєктів господарювання ТОВ «Шторм»та ТОВ «Форма Тех.», по яких встановлені ознаки нікчемності правочинів під час дослідження документального, грошового товарного потоків. У висновку даного акту перевірки зазначено, що остаточно підтверджена нарахована сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за липень 2010р. в розмірі 4 632 789 грн. 00 коп. буде можливою після надходження всіх результатів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу постачання до виробника.

На підставі акту перевірки № 172/23-017/32580463 від 25.10.2010р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672301/1 від 28.12.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі на 208 713грн.00коп. згідно декларації від 20.08.2010р. за звітний період - сім місяців 2010р. у зв'язку з порушенням пп.7.4.1 п. 1.7 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168, податковий кредит це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 7.4.1. зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.4.5. Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із матеріалів справи вбачається, що податкові і видаткові накладні виписані ТОВ «Шторм»заповнювалися ОСОБА_5, яка не є уповноваженою особою підприємства, оскільки згідно звіту 1ДФ у 2 кварталі 2010 року керівником ТОВ «Шторм»був ОСОБА_6, а головним бухгалтером ОСОБА_7.

У судовому засіданні представником позивача не було надано будь-яких довіреностей на підтвердження повноважень ОСОБА_5 підписувати податкові накладні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового обовязку платника податків у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податків у звязку з придбанням таких товарів. Податкова накладна є підставою для можливого отримання податкового кредиту у покупця та податкового обовязку у продавця. Її відсутність або складання податкової накладної із порушенням правил, передбачених чинним законодавством, не дає права включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у звязку з видачею податкових накладних у платника податків повинні виникнути податкові зобов»язання, які він повинен відобразити в податковій декларації з ПДВ. У випадку не відображення контрагентом платника податків податкових зобов'язань в декларації або її неподання, дані такої податкової декларації та додатку 5 до неї спростовують відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».

Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилається на реальність укладення господарських угод і вважає доказами підтвердження настання правових наслідків наявність ряду документів, в тому числі товаротранспортних накладних.

Разом з тим, судом першої інстанції досліджені товарно-транспортні накладні, які є первинними документами позивача, зі змісту яких вбачається неналежне їх оформлення: без зазначення найменування перевізника-автопідприємства, відомостей про вантаж, суму відпущеного товару, ціну товару, наявність документів, які слідують з вантажем тощо.

Колегія суддів звертає увагу на наявність в матеріалах справи пояснень водіїв та власників автотранспортних засобів, якими начебто здійснювались перевезення вантажу підприємства ТОВ «Шторм» на складські приміщення позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор». Із зазначених пояснень вбачається, що жодних автотранспортних послуг по перевезенню вантажів зазначеним підприємствам не надавалось, про існування такого підприємства як ТОВ «Шторм»водіям не відомо.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги надані до апеляційної інстанції позивачем карточки рахунків, звіти про рух товарно-матеріальних цінностей, звіти про реалізацію продукції, перелік реєстрів товарно-транспортних накладних, накладні на приміщення хлібокомбінатів, звіти про рух продукції, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися на підприємство позивача. Однак, жодних доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені саме ТОВ «Шторм»та ТОВ «ФОРМА ТЕХ»до суду надано не було.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наявність у матеріалах справи матеріалів зустрічних звірок ТОВ «Шторм»та ТОВ «ФОРМА ТЕХ», проведених податковими органами, з яких вбачається: відсутність у ТОВ «Шторм»та ТОВ «ФОРМА ТЕХ»складських приміщень, транспортних засобів, кількості працюючих осіб.

Таким чином, за відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності TOB «Шторм» та TOB «ФОРМА ТЕХ», зокрема, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, укладені угоди з контрагентами-покупцями та постачальниками, в т.ч. TOB «Катеринопільський елеватор»мають ознаки нікчемності в розумінні ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Також про нікчемність правочинів свідчить й те, що господарська діяльність контрагентів на момент вчинення правочинів не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлено відсутністю об'єктів, визначених ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підтверджено деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди, в т.ч. за червень 2010р.

Тобто, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про реальність здійснення платником податків господарських операцій.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним, нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000672301/1 від 28.12.2010 року залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б. Беспалов О.О.