Ухвала суду № 21592101, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8341/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоіл Трейд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19 березня 2010 року №0007362303/2 та №0007372303/2. В подальшому позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 червня 2010 року № 0007362303/3 та № 0007372303/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року адміністративний позов було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19березня 2010 року №0007362303/2 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення абзацу другого підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" ТОВ "Нікоіл Трейд" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 122102,00 грн., в тому числі за основним платежем 81401,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40701,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19березня 2010 року №0007372303/2 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ"Нікоіл Трейд" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 152625,00 грн., в тому числі за основним платежем 101750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50875,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2010 року №0007362303/2, №0007372303/2, від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3 прийняті на підставі висновків акта від 16 жовтня 2009 року №1820/23-03/346185509 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоіл Трейд" код за ЄДРПОУ 34618509 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.09.06р. по 31.03.09р., валютного та іншого законодавства за період з 28.09.06р. по 31.03.09р.”

Підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101750,00 грн. в Акті перевірки визначено два епізоди порушення.

По першому епізоду порушення в Акті перевірки встановлено, що за перевірений період позивач відносив до складу валових витрат вартість послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів в лабораторії, які надавалися ТОВ"Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс".

Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано підтверджуючі документи, які б свідчили про акредитацію ТОВ "Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс", які здійснювали хімічно-якісні випробування паливно-мастильних матеріалів та паспорти якості випробувань, а акти виконаних робіт містять інформацію лише про вартість цих робіт; згідно укладених договорів між ТОВ "Нікоіл Трейд" та постачальниками товар повинен бути сертифікований (паливно-мастильні матеріали), у разі наявності сертифікації товар не потребує хімічно-якісного лабораторного випробування.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок, що позивач в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно відносив до складу валових витрат вартість отриманих робіт, чим завищив валові витрати на загальну суму 114167,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2008 року 45000,00 грн.; за ІІквартал 2008року 17500 грн.; за ІІІ квартал 2008 року 34167,00 грн.; за IV квартал 2008 року - 17500,00 грн.

По другому епізоду порушення в Акті перевірки встановлено, що позивач відносив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг, що надавалися ТОВ “Мета-Агро” та ТОВ “ВПФ “Метапродакшн”.

Як зазначає відповідач, до перевірки не надано єдиний транспортний документ або комплект документів (залізничних, автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; акти виконаних робіт містять лише інформацію про вартість наданих послуг, що не доводить причетність отриманих робіт до складу валових витрат, які повязані з веденням господарської діяльності.

Враховуючи викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про те, що позивач в порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зависило валові витрати при проведенні даних операцій на загальну суму 292833,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2008 року 17500,00 грн.; за ІІ квартал 67500,00 грн.; за ІІІквартал 2008 року 95833,00 грн.; за IV квартал 2008 року 71167,00 грн.; за Іквартал 2009 року - 40833,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що в обох випадках, відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Проінформацію" та Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 травня 1995 року № 88, в Акті перевірки зазначав, що тільки матеріальні носії та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації та є підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку.

Зазначені вище порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вплинули на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: на думку відповідача, позивач в порушення абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищив суму податкового кредиту за січень-вересень 2008 року та листопад-грудень 2008 року на суму 83276,00 грн. та за І квартал 2009 року на суму 8167,00 грн.

Згідно наданого розрахунку сум нарахованого податкового зобовязання та штрафних санкцій вбачається, що за вказані порушення визначено суму податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 81401,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та обґрунтовує позовні вимоги наступним: за договорами про надання послуг по випробуванням хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів проведено аналіз якості та перевірка фізико-хімічних показників зразків бітуму, пального грубного побутового, нафтогазової суміші, мазуту відібраних у потенційного продавця перед продажем, про що складені відповідні акти; до актів додаються висновки по проведеним випробуванням; діючим законодавством не передбачено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на ті чи інші послуги; зазначені послуги були використані у власній господарській діяльності, а факт їх отримання підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Витрати на транспортно-експедиційні послуги підтверджуються первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог законодавства; в договорах експедирування передбачені всі істотні вимоги, складалися акти виконаних робіт, факт надання послуг підтверджується єдиним транспортним документом - залізничною накладною, оплата експедиторам здійснена у повному обсязі. До складу податкового кредиту відносились суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних у звязку з придбанням товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки Акта перевірки, що стали підставою для визначення ТОВ “Нікоіл Трейд” податкового зобовязання, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

В частині встановлених Актом перевірки порушень п. 1.32 ст. 1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” суд першої інстанції звертає увагу на наступне.

По першому епізоду порушення матеріали справи свідчать, що 03 січня 2008 року між ТОВ "Нікоіл Трейд" (замовник) та ПП "Фірма "Фонвой Транс" (виконавець) укладено договір без номеру, за умовами якого виконавець зобовязується прийняти зразки товару замовника та надати останньому послуги по випробуванням та хімічно-якісному складу предявленого зразку, на стенді та в лабораторії виконавця, виконавець має право залучати третіх осіб для встановлення хімічно-якісного складу наданих зразків, якщо виникне така необхідність. Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору виконавець надає результати проведення випробувань у вигляді інформаційного звіту; при здачі результатів випробувань сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання робіт по кожному наданому зразку.

На виконання вказаного договору ПП "Фірма "Фонвой Транс" провело аналіз якості та перевірило фізико-хімічні властивості наданих зразків на загальну суму 116000,00 грн., про що свідчать акти від 28 березня 2008 року, від 26 червня 2008 року, від 31 липня 2008року та відповідні висновки по проведеним випробуванням.

З матеріалів справи вбачається, що ПП “Фірма “Фонвой Транс” виписало позивачу наступні податкові накладні: від 31березня 2008 року № 89 на загальну суму 54000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 9000,00 грн.; від 26 червня 2008 року № 109 на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3500,00 грн.; від 31 липня 2008 року №137 загальну суму 41000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6833,33 грн.

Крім того, 01 вересня 2008 року між ТОВ "Нікоіл Трейд" (замовник) та ТОВ "Велекс ТС" (виконавець) укладено договір № 27, відповідно до якого виконавець зобовязується прийняти зразки товару замовника та надати останньому послуги по випробуванням та хімічно-якісному складу предявленого зразку, на стенді та в лабораторії виконавця, виконавець має право залучати третіх осіб для встановлення хімічно-якісного складу наданих зразків, якщо виникне така необхідність. Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору виконавець надає результати проведення випробувань у вигляді інформаційного звіту; при здачі результатів випробувань сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання робіт по кожному наданому зразку.

На виконання вказаного договору ТОВ “Велекс ТС” провело аналіз якості та перевірив фізико-хімічні властивості наданих зразків на загальну суму 21000,00 грн., що підтверджує акт від 31 жовтня 2008 року.

ТОВ “Велекс ТС” виписало позивачу податкову накладну від 31 жовтня 2008 року №283 на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3500,00грн.

Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності ТОВ"Нікоіл Трейд" є, зокрема, роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгівлі паливом, оптова торгівля паливом.

З пояснень позивача вбачається, що послуги з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно - мастильних матеріалів замовлялися ним з метою аналізу якості зразків паливно-мастильних матеріалів, відібраних у потенційних покупців, з метою подальшого продажу таких паливно-мастильних матеріалів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що послуги випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тобто є такими, що безпосередньо повязані з господарською діяльністю ТОВ"Нікоіл Трейд".

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавство не встановлює переліку первинних документів для підтвердження надання тих чи інших послуг, а тому, в даному випадку первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій є акти приймання-передачі виконаних робіт, зміст яких повністю відповідає вимогам зазначеної статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

На підтвердження оплати придбаних у ТОВ "Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс" послуг позивач надав в матеріали справи відповідні виписки банку.

Доводи відповідача про не надання позивачем підтверджуючих документів, що свідчили б про акредитацію ТОВ "Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс", які здійснювали хімічно-якісні випробування паливно-мастильних матеріалів, та паспорти якості випробувань, не приймаються до уваги, оскільки документи про акредитацію та паспорти якості не є первинними документами в розумінні Закону України "Пробухгалтерський облік та фінансову звітність"; крім того, за умовами договорів ТОВ"Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс" мають право залучати третіх осіб для встановлення хімічно - якісного складу наданих зразків.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ТОВ "Нікоіл Трейд" правомірно відносило до складу валових витрат вартість послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Велекс ТС" та ПП "Фірма "Фонвой Транс".

Крім того, по другому епізоду порушення матеріали справи підтверджують, що 04 січня 2008року між ТОВ "ВПФ Метапродакшн" (експедитор) та ТОВ "Нікоіл Трейд" укладено договір № ТЕО-37/ПС-01 на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та забезпечення обємів перевезень рухомим складом, відповідно до якого експедитор виконує експедиторські послуги, повязані з організацією перевезень вантажів позивача, інших транспортних послуг, проводить взаєморозрахунки, а позивач оплачує надані експедитором послуги; експедитор за винагороду укладає угоди по організації перевезень вантажів позивача залізницею та інших транспортних послуг, шляхом укладання відповідних договорів з підприємствами залізниці або іншими юридичними особами; зазначені угоди укладаються від імені експедитора за рахунок ТОВ "Нікоіл Трейд".

Відповідно до пункту 3.1.2 договору експедитор виставляє рахунок-фактуру за надані послуги та проведені витрати по виконанню своїх зобовязань за 5 днів до закінчення звітного періоду (кварталу); позивач зобовязується оплатити експедитору його витрати, комісійну винагороду та надані послуги на основі акта виконаних робіт.

На виконання вказаного договору ТОВ "ВПФ Метапродакшн" надало позивачу експедиторські послуги на загальну суму 42000,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт від 31 березня 2008 року та від 30 травня 2008 року.

ТОВ "ВПФ Метапродакшн” виписало податкові накладні від 31 березня 2008 року №74 на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3500,00 грн., від 30 травня 2008 року №109 на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3500,00 грн.

04 квітня 2008 року між ТОВ “Мета-Агро” (експедитор) та ТОВ “Нікоіл Трейд” укладено договір №ТЕО-08 на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та забезпечення обємів перевезень рухомим складом, відповідно до якого експедитор виконує експедиторські послуги, повязані з організацією перевезень вантажів позивача, інших транспортних послуг, проводить взаєморозрахунки, а позивач оплачує надані експедитором послуги; експедитор за винагороду укладає угоди по організації перевезень вантажів позивача залізницею та інших транспортних послуг, шляхом укладання відповідних договорів з підприємствами залізниці або іншими юридичними особами; зазначені угоди укладаються від імені експедитора за рахунок ТОВ “Нікоіл Трейд”.

Відповідно до пункту 3.1 договору конкретне надання послуг та їх оплата оформляються окремими актами, які є невідємною частиною даного договору; виконана робота за кожний звітний період оформляється актом виконаних робіт.

На виконання вказаного договору ТОВ “Мета-Агро” надало позивачу експедиторські послуги на загальну суму 309400,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт від 29 квітня 2008 року, від 30 червня 2008 року, 30 липня 2008 року, 29 серпня 2008 року, 29 вересня 2008року, 30 жовтня 2008 року, 28 листопада 2008 року, 29 грудня 2008 року, 29 січня 2009року, 26 лютого 2009 року, 30 березня 2009 року.

Як зазначає ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, до перевірки позивачем не надано єдиний транспортний документ або комплект документів (залізничних, автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; акти виконаних робіт містять лише інформацію про вартість наданих послуг, що не доводить причетність отриманих робіт до складу валових витрат, які повязані з веденням господарської діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ч.1 та 6 ст. 9 ЗУ “Про транспортно-експедиторську діяльність” за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобовязань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу, при цьому може укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, в у відносинах з третіми особами може виступати як від свого імені так від імені клієнта.

В даному випадку експедитори за договорами ТОВ "ВПФ Метапродакшн" та ТОВ"Мета-Агро" організовували доставку вантажу, тобто здійснювали ряд дій, спрямованих на доставку вантажу позивача за пунктом призначення.

Отже колегія суддів зауважує, що предметом договору на транспортно-експедиційне обслуговування є саме послуги по організації доставки вантажу, а не послуги з перевезення такого вантажу, а тому суд звертає увагу, що до складу валових витрат позивач відносив витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, а не витрати на транспортування вантажу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підбезпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обставини справи свідчать, що експедиторські послуги замовлялися ТОВ "Нікоіл Трейд" для відправки пустих цистерн з метою подальшого придбання товару та з метою доставки товару (паливно-мастильних матеріалів) до покупців за господарськими операціями, та що, безумовно, підтверджує повязаність експедиторських послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавство не встановлює переліку первинних документів для підтвердження надання тих чи інших послуг, а тому, в даному випадку достатніми первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій є акти виконаних робіт, зміст яких повністю відповідає вимогам зазначеної статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження оплати придбаних послуг позивач надав в матеріали справи виписки банку, які підтверджують перерахування на рахунки ТОВ "ВПФ Метапродакшн" та ТОВ "Мета-Агро" грошових коштів.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21листопада 2000 року № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Умови договорів на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів передбачено, що експедитори діють від свого імені, а не від імені замовника, а тому наявність у позивача єдиного транспортного документа або комплекту документів (залізничних, автомобільних), не є обовязковою та не є свідченням надання експедиторських послуг.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача в Акті перевірки на норми ЗаконуУкраїни "Про інформацію" та висновок про те, що лише матеріальні носії та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації та є підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку, є помилковими, оскільки в межах спірних правовідносин позивач не придбавав інформаційних чи подібних їм послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки Акта перевірки про порушення ТОВ "Нікоіл Трейд" п. 1.32 ст. 1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковими, а тому визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101750,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено відсутність порушень норм ЗУ “Прооподаткування прибутку підприємств” з боку ТОВ “Нікоіл Трейд” та протиправність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 50875,00 грн. є також протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість” колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції спростовано висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та встановлено правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з пунктом 1.7 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість”, податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем послуги з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, повязані з його господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами.

Таким чином, підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, в межах спірних відносин застосуванню не підлягає.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

За приписом підпункту 7.5.1 п 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, доказів того, що контрагенти - постачальники послуг на момент складання податкових накладних не були зареєстровані як платники податку на додану вартість відповідачем не надано; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів вважає, що ТОВ "Нікоіл Трейд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість спірні періоди, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак, визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 81401,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 40701,00 грн. є також протиправним, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоіл Трейд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.