Постанова № 21590183, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3643/11 (у 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддів:Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретаріМартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернігівбуд»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Чернігівбуд» (далі Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі Відповідача) у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011р. № 0002842320, № 0002852320, №0002862320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі. Суд першої інстанції визнав нечинними та скасував податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові № 0002842320, № 0002852320, № 0002862320 від 22.06.2011р.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, - підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Чернігівбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 03.06.2011р. № 726/23/14236516.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 22.06.2011р. № 0002842320, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1539795 грн. та штрафної санкції у розмірі 384949 грн. також винесено податкове повідомлення - рішення № 0002852320 від 22.06.2011р., яким ВАТ «Чернігівбуд»визначено податкове зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у розмірі 981212 грн. та штрафної санкції у розмірі 245303 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0002862320 від 22.06.2011р., яким позивачу визначено адміністративний штраф у розмірі 510 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (далі - Закону № 283/97-ВР), колегія суддів вважає їх безпідставними.

Оскільки у розумінні п. 1.31 ст. 1 Закону № 283/97-ВР відсутній факт продажу товарів, робіт (послуг) до моменту завершення будівництва обєкту інвестування. А тому такі господарські операції є отриманням коштів у довірче управління і передбачають виникнення боргових зобовязань позивача, як Забудовника, безпосередньо перед Довірителями, а не перед ПАТ «Банк «Демарк», що мають бути погашеними після прийняття в експлуатацію обєкту будівництва та наступного оформлення права власності довірителей на відповідні обєкти інвестування (квартира) в обєкті будівництва.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

Таким чином, відповідно до Закону № 283/97-ВР кошти отримані позивачем від ФФБ для фінансування спорудження обєкту будівництва, не повинні включатися до складу валового доходу платника податків, а витрати позивача не повинні включатися до складу валових витрат позивача, та у податковому періоді, на який припаде введення обєкту будівництва в експлуатацію та як наслідок реалізації майнових прав довірителей на обєкти інвестування (квартири), позивач зобовязаний буде включити до складу валових доходів різницю між сумою коштів, отриманих позивачем від довірителей ФФБ через ПАТ «Банк «Демарк», та розміром фактичних витрат позивача, повязаних із спорудженням обєкта будівництва.

Що стосується висновку податкового органу про порушення позивачем приписів п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.1 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 283/97-ВР та не нарахування податкових зобовязань з ПДВ при поставці ТОВ «Мантекс»41/48 ідеальної частки будівлі загальною площею 2779,1 кв.м., за адресою вул. Г. Полуботка, 22 в м. Чернігові у відповідності до укладеної мирової угоди від 20.08.2010 р., яка набула чинності з 20.08.2010 р., в результаті чого було занижено податкові зобовязання на загальну суму 825393,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. на 825393,00 грн.

Колегія суддів погоджується судом першої інстанції, що такі висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Текстом мирової угоди передбачено, що нерухоме майно вважається переданим ТОВ «Ман текс»з моменту підписання між ТОВ «Мантекс»та ВАТ «Чернігівбуд» акту приймання-передачі Обєкту нерухомості, а право власності на нього виникає у ТОВ «Мантекс»в момент набуття чинності ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди (п. 9 мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 р. по справі № 11/124, що набрала законної сили 20.08.2010 р).

З матеріалів справи та з акту перевірки вбачається що між ТОВ «Мантекс»та ВАТ «Чернігівбуд»акт приймання-передачі 41/48 ідеальної частки будівлі загальною площею 2779,1 кв.м., за адресою вул. Г. Полуботка, 22 в м. Чернігові не підписувався, вказаний обєкт нерухомості з балансу ВАТ «Чернігівбуд»на баланс ТОВ «Мантекс»не передавався.

Отже, відповідно норм чинного законодавства, позивач мав включити до складу валового доходу суму 126965 грн. (152358,00 грн. 25393 ПДВ) попередньої оплати згідно платіжного доручення № 7 від 03.08.2010 р. та нарахувати на вказану суму податкові зобовязання з податку на додану вартість. Висновок податкового органу про необхідність включення до складу валового доходу позивача всієї вартості 41/48 ідеальної частки будівлі загальною площею 2779,1 кв.м., за адресою вул. Г. Полуботка, 22 в м. Чернігові та нарахування на таку суму податкових зобовязань з податку на додану вартість суперечить п.п. 11.3.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки вказані статті Законів не передбачають таку підставу як виникнення права власності у покупця підставою для виникнення обовязку у продавця включити до складу валового доходу продавця суми проданого товару та нарахування на таку суму податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо накладення на позивача штрафної санкції за ненадання завірених копій документів, яки вимагались відповідача від 18.05.2011р. № 8418/10/23-210.

Дане твердження спростовується Актом перевірки від 03.06.2011 р. за № 726/23/14236516 (сторінка 19-20), в якому зазначено, що ВАТ «Чернігівбуд»надано на перевірку наступні документи: Лист Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 22.07.2010 р. № 3435, адресований позивачу в якому повідомляється, що станом на 22.07.2010 р. за позивачем зареєстровано на праві власності 41/48 будівлі по вул.. Г. Полуботка, 22 в м. Чернігові; Свідоцтво про право власності на обєкт нерухомості від 20.05.1999 р. на будівлю гуртожитку по вул. Свердлова, 22 (на даний час вул. Г. Полуботка, 22); Довідку про залишкову вартість гуртожитку по вул. Г. Полуботка, 22; звіт про оцінку 41/48 ідеальної частини не житлової будівлі загальною площею 2779,1 кв.м. по вул. Г. Полуботка, 22 у м. Чернігові № И-10415 від 22.07.2010 р. На сторінках 13- 16 Акту перевірки йде посилання на наявність в податково органу на момент проведення перевірки попереднього договору від 13.07.2010 р.

Отже, позивачем було надано на перевірку (при здійсненні податкового контролю) всі документи їх копії, які вимагалися відповідачем, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002862320 від 22.06.2011 року є таким, що винесено з порушенням приписів ст. 121 Податкового кодексу України.

Щодо порушення позивачем п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР, що в свою чергу призвело до заниження валового доходу позивача за 2010 рік в розмірі 4237095 грн., необхідно зазначити наступне.

Виходячи з приписів п.п. 12.1.1, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР позивач зобовязаний був включити до складу валового доходу за 2010 рік суму у розмірі 329333,32 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, які стягнуті з позивача на користь АКІБ «УкрСиббанк» згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2009 р. по справі № 19/132.

Згідно з п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 283/97-ВР суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Таким чином апеляційна інстанція вважає, що відповідачем неправомірно включено до складу валового доходу позивача за 2010 рік суму у розмірі 386750,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 21012,39 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, які стягнуті з позивача на користь АКІБ «УкрСиббанк»згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2009 р. по справі № 19/132.

Щодо порушення вимог ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР позивачем завищено валові витрати на загальну суму 858717 грн. та на порушення п.п. 7.41, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено розмір податкового кредиту в загальній сумі 155819,00 грн., необхідно зазначити наступне.

Податковий орган стверджує на нікчемності (безтоварності) договорів поставки в результаті взаємовідносин позивача з ПП «Карілон».

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

ДПІ в м. Чернігові в судовому засіданні не доведено, що договори, укладені між ПП «Карілон»та ВАТ «Чернігівбуд»суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок та не створив юридичних наслідків для ВАТ «Чернігівбуд», навпаки в акті перевірки встановлено факт отримання позивачем послуг та оплату зазначених виконаних робіт.

На підтвердження включення витрат за договором № 01/07 на продаж та встановлення конструкцій із ПВХ до валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон визначає податкові накладні.

Враховуючи те, що податковий кредит в загальній сумі 155819,66 грн., сплачений в ціні товару у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ПП «Карілон»з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, ВАТ «Чернігівбуд»цілком правомірно на підставі податкових накладних, керуючись пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило його до складу свого податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача в акті перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати всього в сумі 730652 грн. в т.ч. за 2010 рік в сумі 730652 грн., апеляційна інстанція погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає такий висновок безпідставним.

Вірно встановлено судом першої інстанції, що всупереч положенням Наказу № 984 в акті перевірки від 03.06.2011 р. за № 726/23/14236516 відповідачем не наведено доказів, мотивів чи інших суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача, які б вказували що ВАТ «Чернігівбуд»та ПП «Світалія» є повязаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також не наведено відповідачем таких доказів, мотивів чи інших суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача і в запереченнях на адміністративний позов.

Відповідно до п. 3 Розділу 1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 5 Розділу 1 вказаного Наказу за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 283/97-ВР встановлює лише розмір витрат, які платник податків має право віднести до складу валових витрат по операціям з повязаними особами і такий розмір обмежується звичайною ціною, обовязок доказування розміру якої у відповідності до п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»покладається на податковий орган.

Платники податків (сторони орендних відносин) по операціям оренди зобовязані здійснювати визначення своїх валових доходів та валових витрат по факту нарахування орендного платежу, або по факту сплати таких платежів, а не лише по факту сплати орендних платежів, як вважає податковий орган.

Наявними в матеріалах справи актами здачі прийняття робіт (надання послуг) по оренді приміщення та розрахунковими документами по взаємовідносинам позивача з ПП «Світалія»підтверджується правомірність нарахування позивачем за 2010 рік валових витрат по орендним взаємовідносинам з ПП «Світалія».

Відємне значення обєкту оподаткування, що відображено позивачем в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік складає 9211684 грн. та відповідно задекларовано ним у складі валових витрат підприємства за 1 квартал 2010 р. в сумі 9211684 грн., а в наступних податкових періодах 2010 р. в розмірі 20% від вказаної суми, а саме в розмірі 1842337 грн.

Колегія судді також погоджується з тією обставиною, що позивачем порушено норму п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, відповідно до якої не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону і тому підлягають зменшенню валові витрати платника податку на загальну суму 291667 грн., в тому числі: за півріччя 2009 р. в розмірі 125000 грн.; за 3 квартали 2009 р. в розмірі 166667 грн.; за 2009 рік в розмірі 291667 грн.

Також в порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР занижено валовий дохід за 2010 рік в сумі 329333,32 грн., в т.ч. за 3 квартали 2010 р. в сумі 329333,32 грн. в частині не включення до доходів відповідного звітного періоду суми несплачених відсотків за користування кредитом згідно рішення Господарського суду Чернігівської області від 18 листопада 2009 р. по справі №19/132.

В порушення вимог п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону № 283/97-ВР занижено валовий дохід в 3 квартал 2010 р. в частині не включення до валових доходів отриманої суми передплати від контрагента ТОВ «Ман текс» на суму 126965 грн.

Враховуючи наведене вище, підлягає зменшенню позивачу відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2010 р. на загальну суму 456298 грн. (329333,32 + 126965), за 2010 рік на 456298 грн.

Отже, відємне значення обєкту оподаткування в результаті порушення ВАТ «Чернігівбуд»норм податкового законодавства, а саме п.п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11 та п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР підлягає зменшенню за 2010 рік на загальну суму 456298 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем в порушення приписів Закону України «Про податок на додану вартість»не було нараховано податкові зобовязання з ПДВ від сум отриманої передплати на загальну суму 152358,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно платіжного доручення № 7 від 03.08.2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Мантекс» 25393,00 грн. З акту ж перевірки випливає, що у ВАТ «Чернігівбуд»відємне значення з податку на додану вартість в період з серпня 2010 р. відсутнє, чого судом першої інстанції не було враховано, що призвело до неправильного прийняття рішення в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002852320 від 22.06.2011 року.

Враховуючи наведене податкове повідомлення-рішення № 0002852320 від 22.06.2011 року підлягає визнанню нечинним та скасуванню частково, а саме: на суму 1194774,00 грн., в т. ч: за основним платежем в сумі 955819,00 грн. за штрафними санкціями в сумі 238955,00 грн., а в частині 25393,00 грн. основного платежу та 6348,00 (25393,00*25%) штрафної санкції залишенню в силі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПІ у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині обсягу задоволених позовних вимог та в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002852320 від 22.06.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином:

«Позов Відкритого акціонерного товариства «Чернігівбуд»задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0002842320 та № 0002862320 від 22.06.2011р.

Визнати частково нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0002852320 від 22.06.2011р. на загальну суму 1194774,00 грн., в т. ч: за основним платежем в сумі 955819,00 грн. за штрафними санкціями в сумі 238955,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Є.О.Сорочко