Ухвала суду № 21590055, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16248/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Повітряні компресори»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Повітряні компресори»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В звязку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено Акт № 6814/23-5/32768738 від 22.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 318947,00 грн., п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1-8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV (далі Закон № 889-IV).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем з контрагентами укладено наступні договори: з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кубер-Груп” б/н від 21.03.2008 року, з Приватним підприємством “ПТС-Інвест” № 11/2008 від 25.08.2008 року, з Приватним підприємством “Агроекоінвест” б/н від 03.12.2007 року, з Приватним підприємством “ПТМ-Інвест” № 04/09/09 від 04.09.2009 року, з Приватним підприємством “Агрофін-ПС” № 20/2008 від 14.11.2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 74-76, 79-81, 86-88, 137-140, 156-157).

При опрацюванні Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів Позивача на рівні ДПА України встановлено наступні розбіжності: з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кубер-Груп” у сумі 13036,00 грн., з Приватним підприємством “Агроекоінвест” у сумі 145624,00 грн., з Приватним підприємством “ПТС-Інвест” у сумі 36089,00 грн., з Приватним підприємством “Агрофін-ПС” у сумі 43454,00 грн., з Приватним підприємством “ПТМ-Інвест” у сумі 80744,00 грн.

Згідно із частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачено законодавством про бухгалтерський облік, а відтак відсутність таких під час проведення перевірки Відповідачем, свідчить про нездійснення самих господарських операцій.

Крім того, згідно із частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ст. 1 вищезазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлено частиною другою ст. 9 цього Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, а копії видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами, тому як, відповідно до вимог частини четвертої ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали, у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу, в звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем до суду першої інстанції на надавалось для огляду та здійснення відповідних процесуальних дій оригіналів видаткових накладних, що свідчить про їх відсутність.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Повітряні компресори» залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Вівдиченко Т.Р. Мельничук В.П.