Ухвала суду № 21589985, 25.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-559/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

суддів:

секретар Міщука М.С.

Денісова А.О., Гром Л.М.

Бодюк В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом ДПІ до Приватного підприємства «С.В.Т.»(далі ПП «С.В.Т.»), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро РСТ»(далі ТОВ «Дніпро РСТ») про стягнення коштів, -

встановила:

28 січня 2011 року ДПІ звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, яким просила стягнути з ПП «С.В.Т.»податкову заборгованість у розмірі 154975 грн. 74 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідача було виявлено, що між ПП «С.В.Т.»та ТОВ «Дніпро РСТ»укладено договір від 04.01.2008 року про купівлю продаж фракції легкої, на підставі якого відповідач сплатив постачальнику товару ТОВ «Дніпро РСТ»грошові кошти у розмірі 929 854 грн. 38 коп., у тому числі ПДВ 154 975 грн. 74 коп., суму якого пізніше включив до складу податкового кредиту.

При цьому, ПП «С.В.Т.» не ставило за мету отримання товару, оскільки послуги за вказаним вище договором не надавались, а відтак мало намір протизаконно зменшити обєкт оподаткування на прибуток та збільшити податковий кредит з податку на додану вартість, а отже сума у розмірі 154 975 грн. 74 коп. була нарахована ДПІ як податкове зобовязання по сплаті податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2011 року у задоволені позову ДПІ відмовив, оскільки доказів, які могли б підтвердити фіктивність здійснюваних господарських операції суду надано не було.

В апеляційній скарзі про скасування постанови суду ДПІ зазначає по суті позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2000 року ПП «С.В.Т.»(ідентифікаційний код 30814635) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Бережанської міської ради Київської області як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ як платник податку на додану вартість, здійснюючи господарську діяльність, повязану, зокрема, з нафтопереробною промисловістю, переробкою природного газу, оптовою та роздрібною торгівлею паливними і продуктами нафтоперероблення.

У березні квітні 2009 року посадовими особами ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП «С.В.Т.»щодо підтвердження відомостей, отаманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків третьою особою - ТОВ «Дніпро РСТ»за період з 16.05.2008 року по 02.07.2008 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 356/23/30814636 від 09.04.2009 року, яким встановлено, що 04.01.2008 року між відповідачем та третьою особою - ТОВ «Дніпро РСТ»укладено договір купівлі-продажу фракції легкої (суміш вуглеводів С 3 і вище).

Відповідно до умов вказаного договору, кількість та вартість товару, що підлягає продажу ПП «С.В.Т.», визначаються за домовленістю сторін договору та відображаються у рахунках фактурах та видаткових накладних.

Постачання товару здійснювалось ТОВ «Дніпро РСТ» з філій Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт», зокрема з Бориспільської філії, на умовах FCA правил Інкотермс 2000. Прийом товару здійснюється відповідачем у місті завантаження товару на підставі відповідних сертифікатів та видаткових накладних у відповідності до приписі Інструкцій про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України затвердженої спільним Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України та державного комітету статистики України № 81/38/101/235/ 122 від 02.04.1998 року.

У травні липні 2008 року відповідачем придбано у третьої особи фракцію легкої (суміш вуглеводів С 3 і вище) у кількості 166 тонн 892 кг. На загальну суму 929854 грн. 38 коп. та включно до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 154975 грн. 74 коп., що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

На підставі аналізу первинних документів, складених за результатами виконання ПП «С.В.Т.»та ТОВ «Дніпро РСТ»договору від 04.01.2008 року, ДПІ зроблено висновок про те, що відповідачем та третьою особою вчинено правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки послуги за цим договором фактично не надавались, підтверджуючі документи щодо транспортування продукції для перевірки не надані, договір укладено не викрадено, за наявності ознак явної економічної невигідної, відсутності розумної ділової мети та необхідності використання продукту, послуг у власній господарській діяльності, а отже містить ознаки нікчемності.

За результатами даного акту, ДПІ встановило, що сума у розмірі 154 975 грн. 74 коп. безпідставно віднесена відповідачем до податкового кредиту, за вказаними вище операціями з третьою особою, а отже має бути стягнена до бюджету як податкова заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази, які могли б підтвердити зроблений висновок ДПІ про нікчемність укладеного правочину відповідачем з ТОВ «Дніпро РСТ». При цьому, надання ПП «С.В.Т.»до податкового органу належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової кредиту є належною підставою для його одержання.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від № 996-ХІV 16 липня 1999 року зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В цьому розумінні, колегія суддів погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанція, що видаткові і податкові накладні, виписані відповідачем за результатами проведених операцій за Договором купівлі-продажу фракції легкої (суміш вуглеводів С 3 і вище) від 04.01.2008 року є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вище документи свідчать про проведення операцій з дотриманням господарської компетенції учасників правочину.

Згідно з пунктами7.4.5 пункту7.4. статті7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97-ВР), що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки у ПП «С.В.Т.»є належно оформлені документи (податкові та видаткові накладні), що підтверджують факт дійсності господарських операцій, то відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»підстав для не віднесення 154 975 грн. 74 коп. до податкового кредиту не має.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О. Гром Л.М.