Ухвала суду № 21589155, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9124/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

представника апелянта Компанця М.Б.,

представника відповідача Завальської С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідачі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 05.10.2010 року № 0003711503/2/2991, від 05.10.2010 року № 0003701503/2/2992, від 05.10.2010 року № 0003691503/2/2993, від 13.07.2010 року № 0003711503/1/2169, від 13.07.2010 року № 0003701503/1/2170, від 13.07.2010 року № 0003691503/1/2171, від 21.06.2010 року № 0003711503/0/2094, від 21.06.2010 року № 0003701503/0/2095, від 21.06.2010 року № 0003691503/0/2096.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерформ»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.10.2010 року № 0003711503/2/2991, від 05.10.2010 року № 0003701503/2/2992, від 05.10.2010 року № 0003691503/2/2993, від 13.07.2010 року № 0003711503/1/2169, від 13.07.2010 року № 0003701503/1/2170, від 13.07.2010 року № 0003691503/1/2171, від 21.06.2010 року № 0003711503/0/2094, від 21.06.2010 року № 0003701503/0/2095, від 21.06.2010 року № 0003691503/0/2096.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 16.01.1997 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки АБ № 248136 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Основними видами діяльності ТОВ «Інтерформ» за КВЕД є: виробництво пластмас у первинних формах; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; консультування з питань комерційної діяльності та управління (т. 1 а.с. 84).

08 червня 2010 року службовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інтерформ» за питання своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень-травень, липень 2009 року, в ході якої було встановлено порушення останнім вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 1061/1503/24593200/287 від 08.06.2010 року (т. 1 а.с. 60-61), на який позивачем були подані заперечення від 11.06.2010 року за № 02/372 (т. 1 а.с. 56-59).

На підставі акту № 1061/1503/24593200/287 від 08.06.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.06.2010 року № 0003711503/0/2094, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 42369,42 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, № 0003711503/0/2095, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 18092,95 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та № 0003711503/0/2096, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 172293,11 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 50-52).

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинних скарг позивача, ДПІ в Обухівському районі Київської області було прийнято рішення від 13.07.2010 року № 1562/10/25-22,23,24/018, у відповідності до якого скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.06.2010 року № 0003711503/0/2094, № 0003711503/0/2095 та № 0003711503/0/2096 - без змін (а.с. 37-41) та винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2010 року № 0003711503/1/2169, № 0003701503/1/2170 та № 0003691503/1/2171 (т. 1 а.с. 34-36).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА в Київській області було прийнято рішенням від 30.09.2010 року № 2027/10/25-017/226.227.228-953 яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 13.07.2010 року № 0003711503/1/2169, № 0003701503/1/2170 та № 0003691503/1/2171 та рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 13.07.2010 року № 1562/10/25-22,23,24/018 без змін (т. 1 а.с. 19-23).

05 жовтня 2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003711503/2/2991, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 42369,42 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, № 0003711503/2/2992, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 18092,95 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та № 0003711503/2/2993, за яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 172293,11 грн. за порушення останнім граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 16-18).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення установлює Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ), який є спеціальним законом з питань оподаткування (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 4.1.1, абз. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті; податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З аналізу зазначених норм слідує, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого шляхом подання декларації за відповідний період податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за № 843/11123 (далі Інструкція), податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (далі - Порядок).

Суми узгоджених податкових зобов'язань переносяться з реєстру податкових повідомлень до карток особових рахунків платників податків в автоматичному режимі та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати. Одночасно кожним структурним підрозділом, що виписав податкові повідомлення, за підписом керівника такого структурного підрозділу, до підрозділів обліку та звітності передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень, які переносяться до карток особових рахунків за день (пп. 5.5 п. 5 Порядку).

Підпунктом 5.4 п. 5 Порядку визначено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотримання вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків,не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до акту перевірки № 94/2301/24593200 від 17.01.2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2008 року № 0000092301/0/614 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11550,00 грн.

Відповідно до акту перевірки № 1006/231/24593200 від 15.05.2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 року № 0000532301/0/2319 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 57242,00 грн.

Відповідно до акту перевірки № 1614/231/24593200 від 17.07.2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області були прийняті податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008 року № 0001502301/01/3021 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 130 546,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008 року № 0001512301/0/3022 щодо сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75796,00 грн.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПІ в Обухівському районі Київської області, ДПА в Київській області, а в подальшому до Київського окружного адміністративного суду (т. 1 а.с. 76-83).

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлюється, що до моменту узгодження податкового зобов'язання у платника податків не виникає податкового боргу, а відтак - не виникає обов'язку сплачувати нараховані суми.

Крім цього, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року по справі № 2а-496/10/10 позов ТОВ «Інтерфом»задоволено частково, визнано протирпавним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000092301/0/614 від 28.01.2008 року (т. 2 а.с. 57-62).

Доказів скасування даної постанови матеріали справи не містять, а тому колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року набрала законної сили.

Отже, податкове зобовязання визначене в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000092301/0/614 від 28.01.2008 року, № 0000532301/0/2319 від 28.05.2008 року, № 0001502301/01/3021 від 24.07.2008 року та № 0001512301/0/3022 відповідно до вимог пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, слід вважати неузгодженим.

19 травня 2009 року позивач подав відповідачу декларацію з податку на додану вартість № 15913, за якою задекларував суму до сплати у бюджет у розмірі 859971,00 грн. Згідно платіжного доручення № 1111 від 25.05.2009 року позивач перерахував до бюджету податок у розмірі 24995,00 грн., призначення платежу «ПДВ за квітень 2009 року».

18 червня 2009 року позивач подав відповідачу декларацію з податку на додану вартість № 19231, за якою задекларував суму до сплати у бюджет у розмірі 574379,00 грн. Згідно платіжного доручення № 1404 від 24.06.2009 року позивач перерахував до бюджету податок у розмірі 574379,00 грн., призначення платежу «ПДВ за травень 2009 року».

20 серпня 2009 року позивач подав відповідачу декларацію з податку на додану вартість № 34598, за якою задекларував суму до сплати у бюджет у розмірі 45 229,00 грн. Згідно платіжного доручення № 1960 від 20.08.2009 року позивач перерахував до бюджету податок у розмірі 45 229,00 грн., призначення платежу «ПДВ за липень 2009 року».

10 липня 2009 року позивачем було подано відповідачу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 24059, за яким задекларував суму до сплати у бюджет у розмірі 38 500,00 грн. Згідно платіжного доручення № 1555 від 09.07.2009 року позивач перерахував до бюджету податок у розмірі 38 550,00 грн., призначення платежу «ПДВ за квітень 2009 року 38500,00 грн., 5 % штрафу за самостійно виправлені помилки по ПДВ 1925,00 грн.»(а.с. 63-75).

Однак, сплачені позивачем суми відповідачем були розподілені шляхом спрямування коштів на погашення податкового боргу за минулі періоди.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед визначених законом заходів не вбачається зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, тому у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

В силу вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

У такому разі, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником коштів то бюджету, є неправомірним.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) встановлюється Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року № 843/11123(далі - Інструкція).

Згідно п. 1.4 Інструкції, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією (п. 11.1 Інструкції).

Відповідно до п. 11.2 Інструкції, для контролю за погашенням податкового боргу та застосуванням передбачених нормативно-правовими актами заходів з його ліквідації за запитами підрозділів органу державної податкової служби підрозділом адміністрування облікових показників та звітності формуються відомості про платників, що мають податковий борг.

На суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 року № 266 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2001 року за № 595/5786 (із змінами). Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо (п. 11.3 Інструкції).

Таким чином, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, безпідставно змінив призначення платежу та зарахував грошові кошти, що надійшли згідно вказаних вище платіжних доручень в рахунок погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не було надано доказів узгодження з позивачем податкового зобовязання та направлення на адресу останнього податкових вимог.Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю. Повний текст ухвали складено та підписано 30.01.12р.