Ухвала суду № 21589120, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9522/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Транспетроліум»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Приватне підприємство «Транспетроліум»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області від 18.06.2010 року № 0000032301/0, рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київській області від 26.07.2010 року № 5815/10/25-015, рішення ДПА у Київській області від 28.09.2010 року № 1986/10/25-017/245-951, рішення ДПА України від 01.11.2010 року № 11506/6/25-0115.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року провадження у справі в частині скасування рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київській області від 26.07.2010 року № 5815/10/25-015, рішення ДПА у Київській області від 28.09.2010 року № 1986/10/25-017/245-951, рішення ДПА України від 01.11.2010 року № 11506/6/25-0115 закрито.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Транспетроліум»задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0000032301/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п. 7 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами), направлення від 20.05.2010 року № 307 та відповідно до наказу ДПІ У Києво-Святошинському районі від 16.05.2010 року № 279 службовою особою відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Транспетроліум»за березень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 10.06.2010 року № 294/23-3/35278535, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 729,88 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2010 року (а.с. 6-17).

На підставі акту перевірки від 10.06.2010 року № 294/23-3/35278535 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 18.06.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 948,84 грн. (а.с. 94).

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, 26.07.2010 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київській області було прийнято рішення № 5815/10/25-015, відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0000032301/0 без змін (а.с. 20-22).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА в Київській області було прийнято рішення від 28.09.2010 року № 1986/10/25-017/245-951, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київській області № 0000032301/0 від 18.06.2010 року та рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київській області від 26.07.2010 року № 5815/10/25-015 без змін (а.с. 25-26).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення від 01.11.2010 року № 11506/6/25-0115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення ДПА в Київській області від 28.09.2010 року № 1986/10/25-017/245-951 без змін (а.с. 30-31).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено в порушення вимог діючого законодавства, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

В даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ ), яким визначено строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).

Як вбачається з листів ДПА України від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2415-9 та 10.08.2006 року № 15155/7/16-1517-10, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових сум податкових зобов'язань, встановлених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року № 15316/7/15-2417 (із змінами та доповненнями), у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В даному випадку мало місце отримання позивачем податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отриманнятоварів(робіт, послуг), суми податку по яких, увідповідності з вищезазначеними положеннями законодавства, включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні були отримані.

Посилання апелянта на п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою КМУ від 28.07.1997 року № 799, яким передбачено, що звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт»та з рекомендованим повідомленням про вручення, як на підставу для задоволення апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто податковому органу, а не контрагенту.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не встановлює обов'язок платника податків здійснювати будь-який інший спосіб ведення обліку щодо дати отримання податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0000032301/0, яке було прийнято відповідачем в порушення вимог діючого законодавства України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю.