Постанова № 21588736, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17413/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ««Єдина торгова система-Київ»»(далі позивач, апелянт) звернулося до адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Єдина торгова система-Київ»подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено планову віїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, на підставі якої було складено акт № 1355/23-222-32959643. Згідно висновків вказаного акта позивачем порушено п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), внаслідок чого було завищено суму відємного значення обєкта оподаткування з оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 171304 грн.; пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.5 п.п.7. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97), в результаті чого позивачем занижено бюджетне відшкодування на загальну суму 3473739 грн.; п.п.4.2.9. п.4.2. ст..4, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі Закон № 889) та п.1.3., п.1.5., ст..1 розділу І, п.17 ст1 розділу ІІ Інструкції від 13.03.98 №59 «Про службові відрядження в Україні»в результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання сум податку з доходів фізичних осіб належного до сплати в сумі 138,19 грн.

За наслідками висновків вказаного акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0000132302/0, від 06.07.2010 року № 0000132302/1, від 28.09.2010 року № 0000132302/2, від 28.04.2010 року № 0000142302/0, від 06.07.2010 року № 0000142302/1, від 28.09.2010 року №0000142302/2.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 28.04.2010 року № 0000132302/0, від 06.07.2010 року № 0000132302/1, від 28.09.2010 року № 0000132302/2 встановлено порушення з податку на прибуток у сумі 240152,00 грн., за основним платежем 171304, 00 грн. та штрафні санкції 68848,00 грн.

Колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постановлення даних податкових повідомленья-рішеннь виходячи з наступного.

Між ВАТ «Шосткінський завод хімічних реактивів»та позивачем укладено договір відповідального зберігання хімічної продукції № 3 від 21.06.2006 року на період з 21.06.2006 року до 23.10.2008 року, однак вказана сировина позивачем на початок звітного періоду не обліковувалась. Оскільки у договорі відповідального зберігання та акті виконаних робіт від 23.10.2008 року ціна зберігаємої продукції не зазначена, то для визначення вартості зберігаємої продукції використовувалась ціна на ідентичну продукцію, а саме 18 тон гуанидингидрохлориду, було придбано у TOB «ТД «Біопол»на суму 255 420,00 грн., згідно видаткової накладної від 27.10.2008 року № 17.

В жовтні 2008 року між TOB "Торговий дім "Біопол" та позивачем було досягнуто згоди стосовно якості гуанидингидрохлориду. Після чого між позивачем та ВАТ "Шосткінський завод хімічних реактивів" був підписаний акт виконаних робіт від 23.10.2008 року на суму 11 370,24 грн. Дана сума не була відображена в валових витратах позивача, оскільки оплата за зберігання проданого товару не пов 'язана з господарською діяльністю платника податку.

TOB "Торговий дім "Біопол" повернув товар позивачу на умовах продажу за цінами попередньої поставки по видатковій накладній №17 від 27.10.2008 року. Після отримання товару позивачем, ним в той же день вказаний товар (гуанидингидрохлорид) був реалізований іншому покупцю - ДП "ЄТС Україна" по видатковій накладній №РН-0271011 від 27.10.2008 року.

Отже, твердження про те, що згідно п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на момент дії договору про відповідальне зберігання між позивачем та ВАТ "Шосткінський завод хімічних реактивів" реалізовані товари повинні включатись до приросту товарів на TOB "ЄТС-Київ" (позивача), є помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Тому висновки суду першої інстанції щодо заниження позивачем валового доходу по приросту товарів, що вказані в акті перевірки та погодження з позицією відповідача про те, що балансова вартість товарів станом на 01.01.2008 рік (на початок звітного періоду - 2008 року) становить 12299854 грн., а станом на 31.12.2008 рік (кінець звітного періоду) мала становити 12967340 грн. (з урахуванням залишків гуанидингидрохлорид 212 850 грн.), а відповідно різниця у розмірі 66 7486 грн., на підставі п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94, повинна включатись до валового доходу платника податку за 2008 рік є необгрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Оскільки відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товару (крім тих ,що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того звітного періоду, різниця включається до валового доходу платника податку у такому звітному періоді.

Копії усіх зазначених вище документів (накладна № РН-0160611 від 20.06.2006 року; договір відповідального зберігання № 3 від 21.06.2006 року; акт виконаних робіт від 23.10.08; накладна №17 від 27.10.2008 року; накладна № РН-0271011 від 27.10.2008 року.) наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1.1. п.п.5.2. п.п 5.3.9. п.5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки та не враховано доказів наданих позивачем, а саме:

1.щодо витрат на інформаційно-консультаційні послуги з підбору персоналу, надані СПД ФОП ОСОБА_3, відповідно до акту виконаних робіт від 14.07.2009 року № 1 на суму 59 053,00 грн. (без ПДВ). У позивача наявні та були надані під час перевірки, та долучені до матеріалів справи: договір № 6 від 18.03.2009 року, лист про розуміння позицій, технічне завдання по підбору персоналу на заміщення вакантної посади. Також, як доказ, надано наказ № 16 ВК від 03.07.2009 року про прийом на роботу ОСОБА_4

2.щодо витрат на послуги з підбору персоналу, надані TOB «Екшн груп», відповідно до актів виконаних робіт на суми (без ПДВ) 5000,00 грн., 10000,00 грн., 13800,00 грн., та 24000,00 грн. У позивача наявні та були надані під час перевірки, та долучені до матеріалів справи: 1) договір № R-00101 від 09.04.2008 року; 2) додаток № 1/0650-090408 до договору (лист-замовлення) підписаний сторонами, наказ позивача № 14 ВК від 11.06.2008 року про прийом на роботу ОСОБА_5 до акту здачі-прийняття наданих послуг від 10.06.2008 року на суму 5 000,00 грн; 3) додаток № 2/0752-140708 до договору (лист-замовлення), підписаний сторонами, наказ позивача № 35 ВК від 22.09.2008 року про прийом на роботу ОСОБА_6 до акту здачі-прийняття наданих послуг від 25.09.2008 року на суму 10 000,00 грн.; 4) додаток № 4/1169-010609 до договору (лист-замовлення) підписаний сторонами, копія трудової книжки ОСОБА_7 НОМЕР_1, в якій міститься запис про прийом на роботу до позивача 10.07.2009 року, до акту здачі-прийняття наданих послуг від 09.07.2009 року на суму 13 800,00 грн.;

3.щодо витрат на рекламно-інформаційні послуги, надані ПП «Примус Україна», відповідно до акту від 18.04.2008 року, на суму 24 681,00 грн. (з ПДВ). У позивача наявні та були надані під час перевірки, та долучені до матеріалів справи: 1) договір № 15180064 від 11.02.2008 року; 2) акт здачі-прийняття робіт від 18.04.2008 року на суму 24 681,00 грн.; 3) офіційний каталог «Примус інтерфарба», що підтверджує надання рекламно-інформаційних послуг на VII Міжнародній спеціалізованій виставці «Примус: інтерфарба».

Зазначені документи та витрати повністю підтверджують зв'язок витрат позивача з господарською діяльністю, адже зазначені витрати повністю пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції у відповідності із приписами п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру податкового кредиту.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять копії податкових накладних, які підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Крім того, питання товарності за операціями, за наслідком яких були видані податкові накладні, відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наявність податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту позивачем. Тому податкові повідомлення рішення від 28.04.2010 року № 0000132302/0, від 06.07.2010 року № 0000132302/1, від 28.09.2010 року № 0000132302/2 та від 28.04.2010 року № 0000142302/0, від 06.07.2010 року № 0000142302/1, від 28.09.2010 року № 0000142302/2 підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 28.04.2010 року № 0000132302/0, від 06.07.2010 року № 0000132302/1, від 28.09.2010 року № 0000132302/2 та від 28.04.2010 року № 0000142302/0, від 06.07.2010 року № 0000142302/1, від 28.09.2010 року № 0000142302/2.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 31.01.2012 року.