Постанова № 21586552, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року письмове провадження № 2а-17176/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2011р. №00004032305 Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 17.06.2011 р. № 0004032305, винесеного відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норми податкового законодавства, а також законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, якими до позивача неправомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідачі в судове засідання не зявився, подав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у звязку з тим, що прийняте ним оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві 30.08.2002 р. та є платником податків (код ЄДРПОУ 32104254), одним з основних видів діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Місцезнаходження товариства: м. Київ, просп. Науки, 8.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача магазину, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача,7, в ході якої встановлено, що в реалізації магазину знаходяться алкогольні напої на суму 70565,11 грн. (згідно опису, що додається), первинні бухгалтерські документи, накладні тощо не предявлено, а саме облік товарних запасів не ведеться, що свідчить про порушення п.12. ст.3 розділу ІІ Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складно відповідний акт від 21.04.2011 р. № 0326/26/50/23/32104254. Зазначений акт був підписаний директором магазину Фощій О.М. з зауваженнями, що накладні є в наявності та будуть предявленні у податкову.

Не погоджуюсь з висновками акту перевірки, позивач, в порядку, визначеному п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подав заперечення на акт до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (отримала 04.05.2011 р.) та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (отримала 11.05.2011 р.), в результаті розгляду яких, отримав відповідь Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 30.05.2011 р. № 15530/10/23-05, в якій визначено, що директором магазину, в акті перевірки, не заперечується відсутність ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутність накладних на господарські одиниці та повідомлено, що матеріали перевірки направлені за місцем реєстрації позивача для розгляду та прийняття рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідь Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 30.05.2011 р. № 15530/10/23-05, прийнята з порушенням вимог п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, а, викладені в ній обставини, суперечать дійсності.

На підставі акта перевірки від 21.04.2011 р. № 0326/26/50/23/32104254, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "С" від 17.06.2011 р. № 0004032305, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141130,22 грн., згідно зі ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Позивач, використовуючи передбачене ст.56 Податкового кодексу України, право адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, звертався до Державної податкової адміністрації у місті Києва та Державної податкової служби України зі скаргами на рішення відповідача від 17.06.2011 р. № 0004032305, в результаті розгляду яких, оскаржуване рішення було залишене без змін, скарги без задоволення.

Така позиція відповідача є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, а його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Згідно п.7 зазначеного положення (стандарту), одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", як визначено ч.1. ст. 2, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації, питання організації якого належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство, зокрема, самостійно: визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства тощо.

Згідно ст.9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6.2., п.6.8. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первині документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії, у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Виходячи із викладених законодавчих вимог, суд дійшов висновку, що питання організації обліку належить виключно до компетенції позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що магазин, розташований за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7 є господарською одиницею позивача (є частиною мережі супермаркетів "ЕКО МАРКЕТ"), не є юридичною особою, не має відокремленого майна, переміщення та поставка товару до магазину зі складу позивача або постачальника оформлюється накладними, переміщення товару з магазину також оформлюється накладними, реалізація товару фіксується реєстратором розрахункових операцій.

Зберігання оригіналів первинних документів у паперовому вигляді (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв тощо), що підтверджують господарські операції, вчинені як позивачем та і його господарськими одиницями, а також, облік товарів, які знаходяться в магазині здійснюється бухгалтерією позивача безпосередньо за його місцезнаходженням, тобто за адресою: м. Київ, просп. Науки, 8. В магазині забезпечено лише зберігання (дублювання) накладних на машинописному носії. Зазначене свідчить, що бухгалтерській облік, в тому числі й облік товарних запасів, ведеться позивачем з дотриманням встановлених законодавчих вимог. Отже, доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів, сформовані на підставі перевірки його відокремленого підрозділу, не відповідає дійсності.

Суд також звертає увагу на доводи позивача, що під час перевірки господарської одиниці магазину, його директором податковому органу були надані для перевірки накладні, складені на машинописному носії, але, у порушення приписі п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України, податковий орган відмовився складати опис наданих документів та приймати до уваги копії накладних. Відповідач пояснень чи заперечень з даного приводу, а також доказів, які б спростовували такі доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно направлення на перевірку, Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва було доручено провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (код ЄДРПОУ 32104254).

Відповідно до ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови предявлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити субєкта (обєкта), перевірка якого проводиться (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Таким чином, судом встановлено порушення податкового законодавства, щодо проведення перевірки відокремленого підрозділу позивача - магазину, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача,7, а не самого позивача, як визначено в направленні на перевірку. Пояснення з даного питання відповідачем суду не надано.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" від 17.06.2011 р. № 0004032305, винесеного відповідачем стосовно позивача, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 17.06.2011 р. № 0004032305.

Судові витрати в сумі 28,23 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій