Постанова № 21586555, 19.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-13465/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Приватного підприємства «Вента плюс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

№ 0001492301/25038 від 16.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вента Плюс»(надалі Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001492301/25038 від 16.06.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2011 року відкрито провадження та призначено справу № 2а-13465/11/2670 до розгляду в судовому засіданні.

В ході розгляду справи представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки № 2841/2301/34425355 від 30.05.2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо порушення Позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Обґрунтовуючи власну правову позицію Позивач зазначив, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем вимог вищевказаного Закону при формуванні податкового кредиту та валових витрат базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Закону, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами Приватного підприємства «Вента Плюс» з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Альянс+», які, на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А отже, угода, укладена між Позивачем та його контрагентом, на думку контролюючого органу, є нікчемною та такою, що не мала на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту та віднесення сплачених за угодою сум до валових витрат.

В судовому засіданні 05.12.2011р. встановлена можливість розглядати справу на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження, з огляду на те, що представниками сторін подано відповідну письмову заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Вента Плюс» (код ЄДРПОУ 34425355) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс+»(код ЄДРПОУ 32197066) (надалі Контрагент) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки субєктом владних повноважень складено Акт перевірки № 2841/2301/34425355 від 30.05.2011 року (надалі - Акт).

Як вбачається з висновків Акту, перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Вента Плюс»пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (надалі Закон) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9829,26 грн., в тому числі по періодах: - серпень 2010 року на суму 9829,26 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесено спірне податкове повідомлення рішення № 0001492301/25038 від 16.06.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 12286, 58 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9829, 26 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2457, 32 грн.

Позивач не погодився з правомірністю вказаного рішення та звернувся до суду з метою вирішення даного публічно-правового спору по суті.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення представників сторін приймає до уваги правову позицію Позивача, тим самим вважаючи, що спірне податкове повідомлення рішення Держаної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлюєнаявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Альянс+»укладено Договір № 29 від 26.05.2010 року предметом якого є купівля - продаж товару (надалі Договір).

За даним Договором Продавець (ТОВ «Альянс+») зобовязується передати у власність Покупця (ПП. «Вента Плюс»), а Покупець зобовязується прийняти і оплатити вентиляційне обладнання згідно виставленого рахунку фактури.

Згідно п. 3 даного Договору Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на основі рахунку фактури, або, як в даному випадку, після відвантаження товару протягом двадцяти робочих днів.

Відповідно до пп. 3.1. Договору Товар було отримано Позивачем за наступними видатковими накладними:

- ВН № 08023201 від 02.08.2010 року на суму 8569, 63 грн.;

- ВН № 08033201 від 03.08.2010 року на суму 3179, 36 грн.;

- ВН № 08313202 від 31.08.2010 року на суму 43470, 00 грн.;

- ВН № 08313201 від 31.08.2010 року на суму 1849, 32 грн.;

- ВН № 08193201 від 19.08.2010 року на суму 1907, 28 грн.;

В свою чергу Позивачем, на підтвердження оплати по договору до матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку від 07.09.2010 року, з якої вбачається, що Позивач повністю розрахувався за отриманий від ТОВ «Альянс+».

Як наслідок, ТОВ «Альянс+»на користь Позивача виписано ряд податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи та, як наслідок - стали підставою для формування Позивачем, в даному випадку, власного податкового кредиту по податку на додану вартість.

Щодо збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 Закону Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Проаналізувавши диспозицію вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, вирішуючи спір, враховує те, що оскаржуване Рішення ґрунтується виключно на Акті перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська контрагента Позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Елфа Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908) та ТОВ «Е-Восток Україна» (код ЄДРПОУ 34478763), з якими Позивач безпосередньо у відносини не вступав.

Так, Відповідач, мотивуючи правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення рішення посилається, зокрема, на те, що згідно Акту перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 71/232/32197066 від 24.01.2011 року контрагента позивача ТОВ «Альянс+»з питань дотримання вимог податкового законодавства не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Елфа Дисплей»до підприємств покупців, в тому числі до ТОВ «Альянс+».

У звязку з цим податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що контрагент Позивача ТОВ «Альянс+»є «транзитером», а Позивач ПП «Вента Плюс»є «вигодонабувачем», а тому відносини між вказаними сторонами є фіктивними, а договори, в свою чергу, нікчемними, отже Позивач не має законного права на формування податкового кредиту.

Однак, під час розгляду даної справи Відповідач не зміг довести звязку діяльності цих підприємств з діяльністю Позивача. По своїй суті Акт перевірки контрагента Позивача, та викладені в ньому обставини взаємовідносин контрагента Позивача ТОВ «Алянс+»з іншими підприємствами стосуються виключно відносин лише цих осіб та не мають правового значення при вирішенні даної справи, не спростовують факту поставки товарів за розглядуваними операціями між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе персональну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на всіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару разом з податком на додану вартість, за умови фактичності виконання господарської угоди, є достатніми підставами для визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України, правосуддя в адміністративному судочинстві на підставі принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Так, з урахуванням сутності заперечень проти позову, Окружним адміністративним судом м. Києва, було запропоновано податковому органу надати належні докази, які б могли підтвердити доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності, а отже у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З урахуванням того, що податковим органом таких доказів не надано, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено недостатність доказів які в сукупності всебічно і повно підтверджують або спростовують обставини законності права позивача на отримання податкового кредиту.

Враховуючи викладене, під час розгляду даної справи в судовому засіданні для встановлення обставин, необхідних для розгляду і правильного вирішення спору по суті, судом витребувано у Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська додаткові докази по справі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс+»(код ЄДРПОУ 32197066), а саме, докази декларування та сплати останнім податкових зобовязань по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Вента Плюс»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

З наданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська документів вбачається, що відповідно до Постанови старшого слідчого відділу ПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська капітана міліції Корнєєва Є.В. від 09.11.2010 року по кримінальній справі № 99106210 та протоколу виїмки від 16.11.2011 року старшим оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2 була вилучена податкова звітність ТОВ «Альянс+», в тому числі з податку на додану вартість з додатком № 5 за серпень місяць 2010 року.

Однак, в рамках ч. 2 ст. 71 КАС України субєктом владних повноважень не надано доказів існування вироку в кримінальній справі № 99106210 щодо обвинувачення не встановлених слідством осіб у створенні, з метою прикриття незаконної господарської діяльності, юридичних осіб, в даному випадку ТОВ «Альянс+».

Положеннями ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва мотивуючи факт не врахування обставин наявності порушеної кримінальної справи № 99106210 по посадовим особам контрагента Позивача зазначає, що дані обставини не можуть бути належним доказом нікчемності правочину між Позивачем та його Контрагентом з огляду на те, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на зазначене, станом на час розгляду даної справи податковою службою до суду не надано доказів встановлення компетентним органом умислу посадових осіб контрагента Позивача на вчинення дій, що могли б кваліфікуватися як порушення публічного порядку та бути підставою для визнання Договору між ПП «Вента Плюс»та ТОВ «Альянс+»нікчемним.

Крім того, за даними витягу зворотнього боку облікової картки платника податку на додану вартість ТОВ «Альянс+», станом на грудень місяць 2010 року за період, що охоплює 1 4 квартали 2010 року у останнього відсутня недоїмка по сплаті податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

З урахуванням заперечень податкового органу щодо фактичності виконання Договору, Судом, з метою підтвердження/спростування даних доводів відносно того, що вказана господарська операція мала безтоварний характер, Позивачу було запропоновано надати докази використання товару, отриманого від ТОВ «Альянс+»у власній господарській діяльності.

На пропозицію суду щодо надання відповідних додаткових доказів, Позивачем надано документи, що підтверджують рух товару, придбаного у ТОВ «Альянс+», а саме, копії первинних бухгалтерських документів: договори, специфікації, видаткові накладні та довіреності на отримання товарів, акт виконаних робіт.

В свою чергу, аналіз вказаних документів дає змогу прийти до висновку про взаємозвязок між тим товаром, що був придбаний ПП «Вента Плюс»у ТОВ «Альянс+»та тим товаром, що був реалізований або використаний Позивачем при взаємовідносинах з третіми особами в рамках власної господарської діяльності.

Підсумовуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що товар, який був отриманий Позивачем від ТОВ «Альянс+»знайшов своє фактичне відображення в рамках господарської діяльності Позивача, а отже доводи Відповідача щодо безтоварності даного Договору є хибними та такими, що не підтверджуються доказами, зібраними в ході розгляду справи, а зворотного представником контролюючого органу, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено.

Узагальнюючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне зазначити, що товари, які е предметом укладеної між позивачем та ТОВ «Альянс+»угоди, не є обмеженими в цивільному обороті, не є отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та його Контрагентом, і на момент фактичного виконання вказаної вище угоди, ТОВ «Альянс+», як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та було зареєстровано платником податку на додану вартість, а згідно інформації, що надана ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, реєстрація платника ПДВ контрагента Позивача була скасована лише 28 липня 2011 року.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ПП. «Вента Плюс », в даному випадку, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001492301/25038 від 16.06.2011 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович