Постанова № 21586543, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-18977/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссеть»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011р. №0010422309,

За участю представників:

позивача : Заїць П.К., представника,

відповідача : Шкодич Ю.В., представника.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссеть»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011р. №0010422709.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені ТОВ «Агентство Віасат».

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на те, що в процесі проведеної перевірки було встановлено відсутність обставин фактичного надання послуг позивачу контрагентом ТОВ «Агентство Віасат».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (далі відповідач) було проведено перевірку невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Транссеть»з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 по 31.05.2011р., за результатами якої складено Акт № 1451/23-9/36387427 від 04.11.2011 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, порушення позивачем ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2011року на суму 166667 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010422309 від 23.11.2011 р., яким ТОВ «Транссеть»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166668,00 грн., в тому числі 166667,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступним.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, між ТОВ «Транссеть»та ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт»був укладений договір від 30.05.2011р. № 18. Предметом договору є надання послуг по рекламному обслуговуванню. Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011р. ТОВ «Агентство «Віасат»були надані послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок. Загальна вартість послуг 1000000 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 166666,67 грн.

До податкового кредиту в травні 2011року ТОВ «Трансеть»віднесено суму ПДВ згідно податкової накладної від 31.05.2011 №216 у розмірі 83333,33 грн. і податкової накладної від 31.05.2011 №190 у розмірі 83333,33 грн. та відповідно включено до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011р.

На підтвердження прийняття виконаних робіт (наданих послуг) сторонами вищезазначеного договору було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011р. ТОВ «Агентство «Віасат»були надані послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок загальна вартість послуг 1000000 грн. а т.ч. ПДВ 20% - 166666,67 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що ДПІ у Вишгородському районі де перебуває на обліку ТОВ «Агентство «Віасат», встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), ТОВ «Агентство «Віасат». Отже договір відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і згідно ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Господарські операції між ТОВ «Агентство «Віасат»та контрагентами постачальниками, покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Оскільки за результатами перевірки було встановлено, що реклама позивача фактично не виходила, то відповідачем було сформульовано висновок про безпідставне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Агентство «Віасат»до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідач послався на приписи ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними, з огляду на наступне.

Згідно з умовами договору № 18 від 30.05.2011р., контрагент позивача прийняв на себе зобовязання по організації рекламного обслуговування ТОВ «Транссеть»(Замовника), виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Агентство «Віасат»(Виконавцем) були надані послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок, згідно договору №18 від 30.05.2011р.

Проте, судом не отримано жодних доказів виготовлення даних рекламних листівок позивача на підставі даного договору №18, їх тиражу, місця виготовлення, передачі позивачу та розповсюдження. Отже, суд доходить висновків про підтвердження висновків акту перевірки про те, що фактично рекламні листівки позивача не були виготовлені та відповідно не були розповсюджені.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів виготовлення та розповсюдження листівок реклами позивача, на думку суду, виключає можливість причинно наслідкового звязку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь яке використання набутого на підставі договору у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян