Постанова № 21586516, 17.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2012 року 10:28 № 2а-6039/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача Назаренко Л.С.,

представника відповідача Бевза В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз України" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 03.09.2010 р. № 0006512310/0, від 18.11.2010 р. № 0006512310/1, від 28.01.2011 р. № 0006512310/2, прийнятих відповідачем.

04.10.2011 р. позивачем подана до суду заява, якою збільшено позовні вимоги. Отже, позивач просив суд визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по винесенню податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 03.09.2010 р. № 0006512310/0, від 18.11.2010 р. № 0006512310/1, від 28.01.2011 р. № 0006512310/2 та скасувати зазначені рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України була проведена безпідставна перевірка, за результатами якої стосовно нього були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено до сплати суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважав свої рішення законними і обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання приписів податкового законодавства в результаті законної перевірки позивача, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У звязку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгаз України" зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.03.2004 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 32851474).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з експортування за межі митної території України лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм. виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Перевірка проводилась по кримінальній справі № 76-002777, порушеній відносно генеральних директорів ТОВ "Промгаз України", ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" та ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Горбатюка О.В. від 06.08.2010 р., тому доводи позивача про безпідставність такої перевірки судом до уваги не приймаються.

В результаті перевірки, відповідачем були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплати до бюджету за 2009 рік на загальну суму 19715520,00 грн., в тому числі по періодам: за березень 2009 року на 8186112,00 грн., за квітень 2009 року на 7524000,00 грн., за серпень 2009 року на 1504800,00 грн., за жовтень 2009 року на 2500608,00 грн., про що складено акт від 25.08.2010 р. № 582/23-10/32851474.

На підставі акта перевірки від 25.08.2010 р. № 582/23-10/32851474, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 03.09.2010 р. № 0006512310/0, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобовязання з податку на додану в розмірі 29573280,00 грн. (19715520,00 грн. основний платіж, 9857760,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами (первинною та вторинною) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві, в результаті розгляду яких оскаржуване рішення було залишене без змін, скарги без задоволення.

На підставі рішень про результати розгляду первинної та вторинної скарг, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 18.11.2010 р. № 0006512310/1, від 28.01.2011 р. № 0006512310/2, якими позивачу визначено до сплати суму грошового зобовязання з податку на додану в розмірі 29573280,00 грн. (19715520,00 грн. основний платіж, 9857760,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача від 03.09.2010 р. № 0006512310/0, від 18.11.2010 р. № 0006512310/1, позивач звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, в результаті розгляду якої оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість

був сформований відповідачем по взаємовідносинах позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод".

Так, взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством від 11.03.2009 р. № 11-09, за яким контрагент (як продавець товару) зобовязувався продати позивачу (як покупець товару) товар-лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006, в кількості та за цінами, передбаченими специфікаціями до договору, а позивач, в свою чергу, зобовязувався прийняти та оплатити відповідний товар.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента.

Згідно специфікації № 1 від 12.03.2009 р. до договору від 11.03.2009 р. № 11-09, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 359040 шт. 49 116 672,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8186 112,00 грн.).

Згідно специфікації № 2 від 27.04.2009 р. до договору від 11.03.2009 р. № 11-09, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 330 000 шт. 45144000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7524 000,00 грн.).

Згідно специфікації № 3 від 31.08.2009 р. до договору від 11.03.2009 р. № 11-09, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 66 000 шт. 9028 800,00грн. (в т.ч. ПДВ 1504 800,00 грн.).

Згідно специфікації № 4 від 30.10.2009 р. до договору від 11.03.2009 р. № 11-09, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 118,40 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 105 600 шт. 15003648,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500608,00 грн.).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента. Ціни зазначені в специфікаціях, визначні сторонами договору від 11.03.2009 р. № 11-09 як звичайні.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006) Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" були видані позивачу: видаткові накладні від 12.03.2009 р. № РН-0000003 на суму 49116672,00 грн. за 359040 одиниць товару, від 27.04.2009 р. № РН-0000018 на суму 45144000,00 грн. за 330000 одиниць товару, від 31.08.2009 р. № РН-0000045 на суму 9028800,00 грн. за 66000 одиниць товару, від 30.10.2009 р. № РН-0000096 на суму 15003648,00 грн. за 105600 одиниць товару; акти приймання-передачі товарів від 12.03.2009 р., 27.04.2009 р., 31.08.2009 р., 30.10.2009 р.; податкові накладні від 12.03.2009 р. № 9 на суму 49116672,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8186112,00 грн.), від 27.04.2009 р. № 17 на суму 45144000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7524000,00 грн.), від 31.08.2009 р. № 33 на суму 9028800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 504800,00 грн.), від 30.10.2009 р. № 54 на суму 15003648,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500608,00 грн.).

В подальшому, з метою реалізації зазначеного товару на експорт між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" було укладено договір комісії від 11.03.2009 р. № 1103/2009, за яким контрагент зобовязувався реалізувати за межі митної території України товар лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006 із застосуванням нульової ставки ПДВ. При цьому вартість однієї одиниці товару склала 15 доларів США (115,5 грн.).

В той же час, як зафіксовано в акті перевірки та підтверджено матеріалами справи, стосовно посадових осіб позивача та його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" порушена кримінальна справа № 76-00277 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що генеральний директор ТОВ "Промгаз України" при невстановлених слідством обставинах, в першому кварталі 2009 року, вступив у попередню змову з директором ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" та директором ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод", метою якої стало розроблення злочинного плану, направленого на ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість під виглядом надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Для досягнення злочинної мети зазначені особи розробили та реалізували спільний злочинний план шляхом створення документальної видимості виробництва, продажу, а в подальшому, експорту за межі митної території України товару - скляних лінз для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006 за цінами, що значно перевищують їх дійсну вартість.

Згідно з п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчий стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як зазначено у пп. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до висновку № 5183/10-16 від 27.07.2010 р. судово-товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість (оптова) лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діам.68 мм. виробництва ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" складала: станом на 2008 рік 2,00 грн. в т.ч з ПДВ за 1 шт.; станом на 2009 рік 4,00 грн. т.ч з ПДВ за 1 шт.; станом на 2010 рік 6,00 грн. т.ч з ПДВ за 1 шт.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, що ціни, за якими здійснювалась купівля-продаж товару лінз скляних для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006, за договором від 11.03.2009 р. № 11-09, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод", значно перевищують їх дійсну вартість (звичайну ціну). Отже, положення п.1 специфікацій №№ 1,2,3,4 до договору від 11.03.2009 р. № 11-09 про те, що ціни зазначені в них, є звичайними, суперечить дійсності.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Відповідно до п.1.18. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пп.12.5 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури постави товарів (послуг), а саме зазначається ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість.

Враховуючи, що у податкових накладних, виданих позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод", за договором купівлі-продажу від 11.03.2009 р. № 11-09, ціна товару - лінз скляних для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам.68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006, визначена з порушенням вимог п.1.18. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, такі податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивача.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та заниження у звязку з цим податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз України" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.