Постанова № 21586291, 17.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 січня 2012 року 13:00 № 2а-16056/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М. , за участю представників сторін:

від позивача: Бурим Юрія Антоновича

від відповідача: Піскуна Ігоря Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Дозор»

до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дозор»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки від 12.10.2011 №1333/23-10/31030213 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт», прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64363,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16091,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 12.10.2011 №1333/23-10/31030213 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»та товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до приписів статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку із необхідністю одержання нових доказів у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю ««Будєвростандарт»за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією складено акт перевірки від 12.10.2011 №1333/23-10/31030213, яким зафіксовано факт порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість»та зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 64363,00 грн. за період з січня по жовтень 2009 року.

Так, актом перевірки встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів тощо для здійснення основного виду діяльності. В ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у контрагента відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, згідно з поясненнями працюючого по документам на час здійснення господарських операцій з позивачем директора товариства з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»- Мельника Андрія Миколайовича, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»він не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника не отримував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

Зважаючи на факт безпідставності виписки податкових накладних контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт», державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва зроблено висновок про відсутність правових підстав для формування товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт» за січень-жовтень 2009 року, які з вищенаведених обставин фактично не відбулися.

На підставі акту перевірки від 12.10.2011 №1333/23-10/31030213 державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64363,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16 091,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»та товариством з обмеженою відповідальністю ««Будєвростандарт»укладено договір від 02.01.2009 №01/09, предметом якого є проведення робіт з обслуговування програмного забезпечення «Страж»у звязку із технічною необхідністю та з метою підвищення протипожежного захисту обєктів замовника.

За посиланням позивача, належне виконання зобовязань товариством з обмеженою відповідальністю ««Будєвростандарт»підтверджується актами приймання-здавання виконаних робіт, платіжними дорученнями, а також податковими накладними, які і стали підставою для віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»до складу податкового кредиту суми 64363, 00 грн.

Аналізуючи зазначені доводи позивача, а також документи, надані на обґрунтування позиції позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2011 №11560742 відносно товариства з обмеженою відповідальністю ««Будєвростандарт» (код ЄДРПОУ 35851975) зазначене товариство має непідтверджений статус юридичної особи, директором товариства значиться Мельник Андрій Миколайович, а серед видів діяльності товариства визначено: 90.03.0 Прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна.

За таких обставин, укладаючи договір від 02.01.2009 №01/09 товариство з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»брало на себе зобовязання надати послуги (з обслуговування програмного забезпечення «Страж»), які не повязані з його видами діяльності.

Аналізуючи види діяльності позивача, які значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2011 №11906294, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Дозор»здійснює діяльність, зокрема, за кодом: 45.31.2 Монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації.

Із зазначеного вбачається, що саме позивач здійснює діяльність із забезпечення роботи систем пожежної та охоронної сигналізації.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»не обґрунтовано наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні договору від 02.01.2009 №01/09 з товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт», який згідно з відомостями державного реєстру займається іншими, відмінними від предмета названого договору видами діяльності.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його контрагент за договором був зареєстрований як юридична особа на час виписування податкових накладних, оскільки наявність необхідного обсягу спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції за відсутністю реального здійснення господарської операції не є достатньою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Одночасно з викладеним, згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові накладні, що виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»в якості підпису уповноваженої особи містить підпис Мельника А.М.

Разом з тим, згідно з поясненнями директора товариства з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»- Мельника Андрія Миколайовича, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт»він не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника не отримував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність наданих позивачем податкових накладних вимогам, встановленим наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30.05.1997 №165 до податкових накладних, у звязку з чим вказує на непідтвердженості первинними документами правомірності віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Будєвростандарт», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентам з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, відсутності виробничих та інших потужностей на виконання взятих на себе господарських зобовязань тощо, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 12.10.2011 №1333/23-10/31030213 та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0009062310.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Повний тест постанови складено 23.01.2012