Постанова № 21586281, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року 17 год. 30 хв. № 2а-18285/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва провизнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення У судовому засіданні 24 січня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»(надалі також «Позивач», «ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі також «Відповідач»або «ДПІ у Голосіївському районі м. Києва») про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої у ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 837948,00 грн.; визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000752320 від 3 серпня 2011 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, на підставі якого у ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 837948,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000752320 від 3 серпня 2011 року є протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного податкового законодавства та прийнято внаслідок вчинення Відповідачем протиправних дій, а, відтак, підлягає скасуванню.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, всупереч вимогам чинного податкового законодавства України Відповідачем на адресу Позивача не направлялося копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не було письмово повідомлено про дату початку та місце проведення такої перевірки. Акт документальної позапланової невиїзної перевірки після його реєстрації не було вручено особисто ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна»чи його законному представнику, чим позбавлено ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна»права подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта (довідки) щодо висновків перевірки чи фактам та даним, викладеними в акті (довідці) перевірки.

Крім того, в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник Позивача посилався на реальність та товарність господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ПП «Інтер Трейдінг».

Представник Відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник Відповідача зазначила про те, що копія наказу про проведення перевірки та акт перевірки направлялися Позивачу у встановленому Податковим кодексом України порядку за юридичною адресою Позивача.

До того ж, представник Позивача звернула увагу на недоведеність товарності господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ПП «Інтер Трейдінг», оскільки, як було встановлено Відповідачем під час проведення перевірки, податкові накладні не підписувались Дудовим М.В. (директором ПП «Інтер Трейдінг»), а тому не відповідають вимогам Закону України»«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і не можуть бути прийняті до уваги та визнаватись як такі, що підтверджують податковий кредит Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»(був чинним станом на час перевіряємого періоду листопад 2010 року) та Податковим кодексом України.

На підставі Наказу від 8 липня 2011 року № 1959 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»»(код ЄДРПОУ 33441245) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інтер Трейдінг»(КОД за ЄДРПОУ 36858882).

За результатами перевірки складено Акт № 349/1-23-60-33441245 від 18 липня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 724006 грн., в т.ч. за листопад 2010 року 455762 грн., січень 122399 грн. та лютий 2011 року 145845 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 3 серпня 2011 року № 0000752320, яким, за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання Позивача (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 837948,00 грн. (за основним платежем 724006,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 113942,00 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржував його в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві та ДПА України. За результатами розгляду скарг Позивача Рішенням ДПА у м. Києві від 10 жовтня 2011 року № 10021/10/25-114 та Рішенням ДПА України від 10 листопада 2011 року № 5207/6/10-2115 скаргу Позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2011 року № 0000752320 без змін.

Дії Відповідача щодо порушення процедури проведення перевірки та податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2011 року № 0000752320 Позивач вважає такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на його думку, підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача по проведенню перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 серпня 2011 року № 0000752320, як дій та рішення субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій та рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

1. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки.

В обґрунтування протиправності дій Відповідача Позивач посилається на порушення податковим органом при проведенні перевірки Позивача вимог Податкового кодексу України, а саме:

- не надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи/або вручення уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не повідомлення письмово про дату початку та місце проведення такої перевірки.

- не вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки після його реєстрації особисто ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна»чи його законному представнику.

- позбавлення права ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна»чи/або його законного представника подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта (довідки) щодо висновків перевірки чи фактам та даним, викладеними в акті (довідці) перевірки.

Порядок проведення податковими органами перевірок визначено Главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначено статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті (пункт 86.4 статті 86 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 8 липня 2011 року Відповідачем було направлено Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказ про проведення перевірки від 8 липня 2011 року № 1959 за адресою Позивача: м. Київ, пр-т Червонозоряний 119, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу податкового органу з відміткою пошти «за даним адресом не знайдено».

Крім того, 15 липня 2011 року Відповідачем рекомендованою кореспонденцією було направлено на адресу Позивача: м. Київ, пр-т Червонозоряний 119, повідомлення про запрошення № 11467/10/23-60 від 15 липня 2011 року, в якому представника Позивача запрошувалося на підписання акту перевірки. В той же час, відповідне поштове повідомлення повернулося на адресою податкового органу з відміткою «не знайдено».

Акт перевірки направлявся податковим органом на адресу Позивача 18 липня 2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак дане повідомлення повернулося до податкового органу з відміткою пошти «не знайдено».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що при проведенні перевірки Відповідачем не було порушено вимог Податкового кодексу України в частині надіслання на адресу платника податків наказу про проведення перевірки, повідомлення про виклик на підписання акту перевірки та самого акту перевірки, як і не порушено право Позивача щодо надання заперечень до акту перевірки. Як встановлено Судом, дані документи направлялися податковим органом за адресою Позивача, однак не були вручені платнику податків з незалежних від податкового органу причин.

Докази, які б спростовували вищевказані висновки, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої у ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 837948,00 грн., є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752320 від 3 серпня 2011 року

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період листопад 2010 року, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Станом на перевіряє мий період «січень 2011 року»та «лютий 2011 року»порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначено Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення податкових накладних визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як зазначено в акті перевірки, «за результатами аналізу даних АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України»ТОВ «ЕК Е-Некст Україна»включено до податкового кредиту за листопад 2010 р. суму ПДВ 455762 грн. за січень 2011 р. суму ПДВ 122399 грн. по взаємовідносинам з ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ».

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на доводах про фіктивність господарської діяльності контрагента Позивача ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ».

Так, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Листі від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Як встановлено Судом, між ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»(Покупець) та ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі Договору № 28/10 поставки від 28 жовтня 2010 року (надалі також «Договір № 28/10»), відповідно до якого Постачальник зобовязується постачати (передавати) товар у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії Товару вказується в накладних, які є невідємними частинами даного Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору № 28/10).

Орієнтовна сума поставок Товару за цим Договором складає 6300000,00 грн. (пункт 2.1 Договору № 28/10).

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 28/10 Постачання Товару здійснюється за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд. 119.

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочин, укладений між ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»та ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ», не спричинив реального настанні правових наслідків для його сторін, а тому є нікчемним.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «… дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за Договороми № 28/10, укладеним між ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»та ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ», із зясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості придбаного товару, подальшого його використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Крім того, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами Договору № 28/10 повинна встановлюватися також на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цього договору, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності придбання товару за договором №28/10, укладеним між Позивачем та ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт передання відповідного товару, оформлення відповідних актів приймання-передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки тощо), документи щодо руху товару (транспортування, зберігання, перевірка якості тощо), а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що відповідні товари було реально поставлено та придбано.

До того ж, Суд акцентує увагу на тому, що вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному договорі поставки.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов договору поставки, сторонами було складено та підписано наступні документи:

-видаткові накладні (том 1, а.с. 60-146);

-податкові накладні (том 1, а.с. 147-250; том 2, а.с. 1-19);

-платіжні доручення (том 2, а.с. 59-79);

-оборотно-сальдові відомості про рух товарів за постачальником ПП «Інтер Трейдінг»(том 2, а.с. 144-250; том 3, а.с. 1-215);

На підтвердження факту подальшої реалізації придбаного у ПП «Інтер Трейдінг»товару представником Позивача надано Суду:

-видаткові накладні та довіреності (том 3, а.с. 216-250; том 4, а.с. 1-97, 188-220; том 5, а.с. 105-154);

-оборотно-сальдові відомості (том 4, а.с. 98-187, 221-250; том 5, а.с. 1-104).

В той же час, самих договорів, на підставі яких відбувалася подальша реалізація

Позивачем придбаного у ПП «Інтер Трейдінг» товару іншим господарюючим субєктам Суду надано не було.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що Позивачем для доведення реальності та товарності господарських операцій з ПП «Інтер Трейдінг»та, зокрема, на доведення факту руху товару від продавця до покупця не було надано жодних підтверджуючих документів, а саме: не надано доказів транспортування товару, зберігання його у відповідних місцях тощо.

Суд повторно звертає увагу на те, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Для доведення правильності та наявності правових підстав на формування податкового кредиту Позивач повинен довести реальність відповідних господарських операцій, за результатами яких відбувається формування податкового кредиту.

Таким чином, сукупність наданих представником Позивача документів не дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за Договором № 28/10, укладеним між Позивачем та ПП «ІНТЕР ТРЕЙДІНГ».

Відтак, ТОВ «ЕК Е-НЕКСТ-УКРАЇНА»було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях.

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а, відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000752320 від 3 серпня 2011 року є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська