Постанова № 21586006, 23.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2012 року 12:17 № 2а-18238/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповдальністю "Доступний платіж"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступний платіж»(далі позивач, ТОВ «Доступний платіж») з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272201 від 18.07.2011 в частині збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 625000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 156250,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і як наслідок, про заниження податку на прибуток у розмірі 625 00,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Доступний платіж»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2006 по 22.06.2011, за результатами якої складено акт від 04.07.2011 № 7780/22-01/34617388 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), яке полягає у тому, що ТОВ «Доступний платіж»не включило до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску до статутного фонду підприємства засновником гр. ОСОБА_2 у розмірі 2 500000 гривень, яка залишилась не повернутою засновнику.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 18.07.2011.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход, згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З аналізу вищевказаної норми випливає, що для стягнення заборгованості в межах строку позовної давності, необхідно виникнення права юридичної чи фізичної особи на стягнення такої заборгованості з платника податків та відповідно виникнення зобовязання платника податку щодо повернення заборгованості.

Суд погоджується з покликаннями позивача на те, що у гр. ОСОБА_2, як в учасника ТОВ «Доступний платіж», відсутнє право стягнення з позивача коштів у розмірі 2500000,00 грн., а у позивача відсутнє зобовязання щодо повернення цієї суми гр. ОСОБА_2 в рамках саме господарських відносин, оскільки, відповідно до пп. 4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. А між позивачем і гр. ОСОБА_2 відсутні господарські відносини у розмірі 2500000,00 грн., проте наявні відносини корпоративні, тобто внесення коштів до статуту товариства в обмін на отримання корпоративних прав управління субєктом господарювання у відповідності до положень його статуту.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що корпоративні права це право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Частиною 12 ст.111 Цивільного кодексу України також передбачено, що майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Таким чином, в учасника ТОВ «Доступний платіж»ОСОБА_2 право на отримання активів позивача виникає лише після задоволення вимог кредиторів (в останню чергу) і лише за умови наявності таких активів після виконання зобовязань та задоволення вимог кредиторів. Проте, згідно даних балансу станом на 31.03.2011, який було надано податковим інспекторам під час проведення перевірки, копія якого міститься у матеріалах справи, у ТОВ «Доступний платіж»відсутні будь-які активи.

Крім того, висновки відповідача щодо необхідності включення до валових доходів суми внеску до статутного фонду гр. ОСОБА_2 у розмірі 2500000,00 грн. спростовуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, пунктом 5 якого передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

А згідно Листа Державної податкової адміністрації України від 01.03.2010 N 1993/6/16-1515,оскільки Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначається термін "дохід", то враховуючи положення пункту 1.43 статті 1 Закону про прибуток, застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 18.07.2011 в частині збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 625000,00 грн. підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а оскільки, згідно розрахунку грошового зобовязання (штрафних (фінансових) санкцій) на підставі акта перевірки від 04.07.2011 № 7780/22-01/34617388, розмір штрафної санкції, застосованої до позивача, становить 25%, то податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 18.07.2011 в частині збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток за штрафними санкціями у розмірі 156250,00 грн. також підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва районі міста Києва № 0000272201 від 18.07.2011 в частині збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 625000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 156250,00 грн. за штрафними санкціями.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 26.01.2012.