Постанова № 21585769, 19.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2012 року           13:37           № 2а-17785/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18.07.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011 р. № 5/10-021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольтенія Білд»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

проскасування рішення про відмову у прийнятті податкової звітності,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольтенія Білд»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі –ДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва (далі –ДПІ), оформлене у вигляді листа-повідомлення від 22.07.2011 р. № 15681/10/28-323 про відмову у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2011 року.

Позивач зазначає, що 14.07.2011 р. направив поштовим зв’язком на адресу ДПІ декларацію з ПДВ за червень 2011 року разом з необхідними додатками, а також з дискетою із збереженим на ній реєстром податкових накладних. Проте, ДПІ було прийнято рішення про відмову у прийнятті цієї декларації з тих підстав, що податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року подана не в повному обсязі - відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, що, як зазначає позивач, не відповідає дійсності, оскільки декларація і дискета були направлені цінним листом з описом вкладення, в якому визначено про направлення дискети з реєстром.

Відтак, позивач вважає спірне рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, ненадання реєстру свідчить про подання податкової декларації не в повному обсязі, що є підставою для відмови у її прийнятті, а отже у позові слід відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольтенія Білд»зареєстровано у статусі юридичної особи 23.06.2009 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією з ідентифікаційним кодом 36546782. Адреса підприємства –03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9.

ТОВ «Ольтенія Білд»взято на облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва 24.06.2009 р. за № 10871 про що останньому видано довідку ф. № 4-ОПП. Товариство в період виникнення спірних відносин зареєстровано платником ПДВ, що визначається та не заперечується сторонами (свідоцтво 100236504).

08.07.2011 р. позивачем складено та 14.07.2011 р. поштовим зв’язком, а саме - цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, на адресу ДПІ направлено податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 року разом з додатком № 5 (розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), додатком № 6. Направлення декларації поштою підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення, а її отримання не заперечується відповідачем. При цьому, у декларації проставлено помітка, що одночасно з декларацією направлено копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Направлення реєстру податкових накладних поштою в електронному вигляді підтверджується описом вкладення до поштового відправлення.

22.07.2011 року за № 15681/10/28-323 ДПІ прийнято рішення у формі листа-повідомлення де, з посиланням на п/п. 48.1., 46.5., 49.15., 48.4., 201.15. ПК України, зазначено, що декларацію заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність (податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року) подана не в повному обсязі (відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді). У зв’язку з цим податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року не приймається податковим органом та вважається неподаною.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 203.1. ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, відповідно до п. 49.5. ПК України (в редакції на час направлення спірної декларації поштою) у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

За змістом п. 46.1. ПК України податкова декларація, це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 46.5. ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 48.1. податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

При цьому, пунктом 201.15 ПК України передбачено, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935 (далі –Порядок № 41) копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді не визначено у переліку документів, які є невід’ємною частиною податкової декларації з ПДВ.

Тобто, зазначений реєстр не є невід’ємною частиною декларації, на що вказує і зміст абзацу 3 п. 13 Порядку № 13 де додатки до декларації та реєстр визначені як окремі категорії.

Невід’ємними частинами декларації, відповідно до п. 46.1. ПК України, є власне додатки до декларації, до яких, виходячи з наведеного, не входять копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

В контексті наведеного суд також акцентує увагу на тому, що саме подання податкової декларації у неповному обсязі з підстав неподання разом з нею електронного реєстру отриманих та виданих податкових накладних, визначено ДПІ єдиною підставою для відмови у прийнятті декларації.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до п. 3. Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (далі –Порядок 1002), зазначений Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Згідно цього Порядку платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Реєстри можуть подаватися: (1) за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; (2) на електронних носіях.

З наведеного також додатково вбачається, що копії вищезгаданих записів у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних не є додатком, а відтак і не є складовою частиною декларації. Ці записи подаються як окремий електронний документ у ті самі строки, що і декларація.

У взаємозв’язку з вищенаведеним та в контексті правового регулювання процесу подання податкових декларацій, суд також зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ПК України).

Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України).

При цьому, відповідно до п/п. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийняття податкової декларації є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Оскільки копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, не є додатком до декларації (не є її невід’ємною частиною), а також враховуючи те, що положення статті 49 та, зокрема, п. 49.11. ПК України стосуються саме подання декларації та наслідків подання декларації з недоліками, а не копій зазначених реєстрів, суд приходить до висновку, що подання або неподання зазначених копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не може бути підставою для висновку про подання податкової декларації не в повному обсязі або про подання декларації неналежним чином (в неналежному вигляді), а отже і не може бути підставою для висновку та рішення про відмову у прийнятті декларації, що має місце в даному випадку з боку ДПІ. Беручи до уваги те, що спірне рішення ґрунтується на тому, що декларація подана не в повному обсязі, що на думку ДПІ полягає є ненаданні зазначених вище копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскаржуване рішення з цих підстав є протиправним, як таке, що не ґрунтується на наведених вище нормах законодавства та не враховує фактичних обставин, а отже підлягає скасуванню внаслідок чого та на підставі п. 49.13. ПК України спірна декларація позивача з ПДВ за червень 2011 року в даному випадку визнається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ.

В контексті наведеного, під час розгляду справи також встановлено, що позивач на виконання вимог п. 201.15 ПК України направив відповідачу дискету, яка отримана відповідачем разом з декларацією і додатками, що, як зазначено вище, підтверджується відповідними поштовими документами, оригінали яких досліджено судом.

У взаємозв’язку з наведеним, слід зазначити, що згідно з приписами п. 56 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі –Правила № 270), пошкоджені поштові відправлення до пересилки не приймаються і повертаються відправнику.

В даному випадку, як вбачається з оформлених поштою документів на відправлення цінного листа з декларацією, додатками та дискетою, поштовою службою не зазначено про пошкодження конверту, що в свою чергу свідчить про подання позивачем до пересилки належним чином оформленого та цілісного поштового відправлення та недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем п. 201.15 ПК України, навіть при допущенні якого податкова декларація не може вважатися поданою не в повному обсязі про що зазначено вище.

Що стосується наданого ДПІ акту № 14121 від 19.07.2011 р. про неможливість зчитування інформації з магнітного носія, що знаходився з декларацією позивача, слід зазначити, що даний акт не містить інформації у зв’язку з чим неможливо зчитати інформацію (з вини позивача (невідповідність записів встановленому формату) або у зв’язку з пошкодженням під час переміщення дискети між підрозділами ДПІ чи застосування ДПІ нестандартної апаратури або методів), не містить інформації яким чином досліджувалась та перевірялась дискета (найменування обладнання), а отже наведений акт не може бути належним доказом вини саме позивача у тому, що податковий орган не зміг зчитати записи з дискети.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з того, що єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у прийнятті спірної декларації податковим органом визначено лише ненадання разом з декларацією в електронному вигляді копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних, висновки щодо чого визнані судом такими, що не відповідають фактичним обставинам та наведеним вище нормам законодавства, враховуючи, що подання або неподання зазначених копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не може бути підставою для висновку про подання податкової декларації не в повному обсязі, а також беручи до уваги, що ДПІ не наведено та не доведено фактів заповнення позивачем спірної декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПК України та судом під час розгляду справи не встановлено порушень позивачем визначених цими пунктами вимог, суд, з урахуванням наведеного в сукупності та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору, позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольтенія Білд»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Святошинськомурайоні м. Києва оформлене у формі листа-повідомлення від 22.07.2011 р. № 15681/10/28-323 про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Ольтенія Білд»з ПДВ за червень 2011 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.          

Суддя                                                                       О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано24 січня 2012 року.