Постанова № 21585779, 16.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2012 року 14:15 № 2а-10463/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень в частині

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Представництво «Банковні інститут висока школа а.с.»(надалі позивач, Представництво) з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052204/0 та № 0000111705 від 02 лютого 2011 року в частині.

Ухвалою суду від 20 липня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 166576,00 грн. та пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а», «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІУ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43289,27 грн. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення рішення винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні планової перевірки Представництва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 травня 2008 року по 30 червня 2010 року було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 166576,00 грн., що був сформований в результаті господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Торен Трейд», ТОВ «Аметт»та ТОВ «Леміш груп».

Також, перевіркою встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, оскільки Представництво не оприбуткувало доходи деяких осіб, які, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», повинні бути оприбутковані.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 травня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 70/22-04-26607277 від 13 січня 2011 року.

У висновках вказаного акту відповідачем встановлено порушення Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с»пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 166576,00 грн. та пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а», «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-ІУ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43289,27 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Соломянському районі були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000052204/0 та № 0000111705 від 02 лютого 2011 року, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 265402,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заниження позивачем сум податку на прибуток підприємств відбулось в результаті господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Торен Трейд», ТОВ «Аметт»та ТОВ «Леміш груп».

Так, між Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»та ТОВ «Леміш груп»(виконавець) було укладено господарський договір № 5/10 від 05 травня 2010 року, згідно якого виконавець зобовязується надати послуги з виготовлення рекламних буклетів, рекламних листівок та розповсюджувати їх в бізнес-центрах міст України.

На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача надано акти здавання приймання послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, виписка з банку, а також продукцію, яку виготовляло та розповсюджувало для Представництва ТОВ «Леміш груп».

Вказані документи оформлені належним чином, містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, відтиски мокрих печаток, що дає підстави вважати реальне здійснення господарських операцій за договором № 5/10 від 05 травня 2010 року.

Також, між Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»(рекламодавець) та ТОВ «Алметт»(рекламіст) було укладено господарський договір № 19-34-07 від 20 січня 2009 року, згідно якого рекламіст надає послуги із розміщення рекламних матеріалів рекламодавця в друкованих засобах масової інформації в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а рекламодавець зобовязується прийняти і оплатити ці послуги.

Окрім вказаного договору з ТОВ «Алметт»позивач уклав договір № 3-03/09 від 03 березня 2009 року, предметом якого є надання юридичних послуг для Представництва.

На підтвердження виконання укладених договорів представником позивача надано акт надання рекламних послуг, акт надання юридичних послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, а також виписка з банку.

Зазначені документи також оформлені належним чином, містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, відтиски мокрих печаток, що в свою чергу дає підстави вважати реальне здійснення господарських операцій за договорами № 19-34-07 від 20 січня 2009 року та № 3-03/09 від 03 березня 2009 року.

Разом з тим, відповідач приходить до висновку про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Леміш груп» та ТОВ «Алметт»у звязку з тим, що відповідно до інформації, отриманої від ГВ ПМ ДПІ у Соломянському районі м. Києва службовими записки від 03 листопада 2010 року № 4991/7вх/26-09/6 та від 13 січня 2011 року № 101/7вх/26-09/6 було повідомлено, що вказані підприємства використовуються невстановленими особами в протиправній схемі незаконного переведення безготівкових коштів в готівку та незаконного завищення валових витрат для реально діючих підприємств. Окрім того, відповідач вказує, що відносно посадових осіб ТОВ «Алметт»порушено кримінальну справу щодо створення підприємства на підставну особу без мети зайняття підприємницькою діяльністю та подальше ухилення від сплати податків, досудове слідство по якій проводиться СУ ПМ ДПА України. Станом на 13 січня 2011 року СУ ПМ ДПА України порушено кримінальну справу № 69-107, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205, ч. 2 ст. 212, ч. 3, ч. 5 ст. 191 КК України.

Проте, суд не може погодитись із таким висновком податкового органу у звязку із його необґрунтованістю, так як цей висновок не підтверджений відповідними доказами.

Так, в матеріалах справи наявний запит ДПІ у Соломянському районі м. Києва до ДПА України, в якому містяться прохання відповідача надати інформацію про хід досудового слідства у кримінальній справі № 69-107.

Також, матеріали даної справи містять ще один запит про надання інформації, адресований ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого відповідач просить надати завірені належним чином копії документів, які могли би підтвердити позицію податкового органу щодо ТОВ «Леміш Груп»та ТОВ «Алметт».

Зазначені запити зроблені ще в серпні 2011 року, проте станом на 16 січня 2012 року відповіді на них надано не було.

Таким чином, в процесі судового розгляду даної справи відповідачем не надано до суду належних та допустимих фактичних даних на підтвердження обставин, які слугували підставою для зменшення позивачу розміру валових витрат в сумі 360 000,00 грн.

Суд вважає правомірними дії щодо віднесення сум податку на прибуток підприємств, які виникли у звязку із оплатою за послуги, надані позивачу ТОВ «Алметт»та ТОВ «Леміш груп», враховуючи таке.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні акти здавання приймання послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, виписки з банку, акт надання рекламних послуг, акт надання юридичних послуг до заключених договорів, а також самі договори.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у звязку з оплатою робіт контрагентів на виконання зобовязань по залючених договорах.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Торен Трейд»суд зазначає наступне.

Між Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»та ТОВ «Торен Трейд»(виконавець) 01 жовтня 2009 року було украдено господарський договір № 01/10, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобовязання надати послуги позивачу по розробці концепції і електронної версії презентації навчально-методичних комплексів на сайті Представництва.

Як встановлено судом, ТОВ «Торен Трейд»розробив та виготовив позивачу слайди навчально-методичних комплексів, за допомогою яких в рамках викладацького процесу студентам доносились знання тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Податковий орган вважає, що витрати за вказані послуги на суму 303951,00 грн. є витратами, що повязані з рекламними заходами, та відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться до витрат подвійного призначення, для яких передбачено особливий порядок обліку, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 75988,00 грн.

Проте, суд не може погодитися із таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно робіт, послуг, що продаються (надаються) такими платниками податку, зокрема витрати на організацію прийомів, презентацій, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника, які включаються до складу валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника за попередній звітній (податковий) рік.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу»визначено, що заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В листі ДПА України від 03 червня 2002 N 3428/6/15-1215-26 уточнено, що реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка поширюється у будь-якій формі та у будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

В .цьому ж листі зазначено, що витрати, що пов'язані з рекламними заходами, відповідно до пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 передбачено особливий порядок обліку. Суть подвійного призначення полягає у тому, що такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі, тобто нелімітовані витрати, та до витрат з відповідним обмеженням, тобто лімітовані.

Нелімітовані витрати - це витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.

Однак необхідно зазначити, що позивач є вищим навчальним закладом, основною діяльністю якого є послуга з надання освіти.

Використання слайдів з навчально-методичними комплексами використовуються позивачем в навчальному процесі, а саме при проведенні лекцій, семінарських занять. Тобто використання їх вже не передбачає отримання прибутку, оскільки студент на відміну від абітурієнта вже оплатив навчання. При цьому студент знайомиться з даним матеріалом не з метою сформувати обізнаність про позивача, а використовується студентом, викладачем з метою надання освітньої послуги. Окрім того, використання таких слайдів є вимогою чеського вузу «БІВШ». Тобто виготовлені ТОВ «Торен Трейд»слайди з навчально-методичними комплексами не є рекламною продукцією чи заходом рекламного характеру. Термін «презентація», використаний в договорі не може застосовуватися в розумінні пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а використовується в розумінні однієї з форм навчального процесу позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій податкового органу щодо корегування валових витрат позивача в сторону їх зменшення, що стало підставою для визначення сум податку на прибуток підприємств в розмірі 75988,00 грн.

Судом встановлено, що слайди не розповсюджувались, а використовувались під час навчального процесу. Дані слайди не містять інформації про позивача, а лише відображають зміст лекцій (слайди додано до матеріалів справи).

Щодо нарахування Представництву «Банковні інститут висока школа а.с.»сум податку на доходи з фізичних осіб суд зазначає наступне.

Згідно з відомостей по виплаті заробітної плати, наданих листами УПМ ДПА України у м. Києві № 2778/26-3015 від 22 червня 2010 року та № 5325/7/26/3015 від 29 листопада 2010 року в період з травня 2008 року по січень 2009 року позивачем виплачувалися працівникам кошти в сумі 288595,10 грн., які у бухгалтерському обліку нарахування, виплати та оподаткування та у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по формі 1 ДФ не відображалися.

На підставі вказаних відомостей відповідач прийшов до висновку про заниження Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 43289,27 грн.

Проте, суд не може погодитись із таким висновком податкового органу, так як судом було досліджено згадані відомості, в процесі чого встановлено, що такі відомості не можуть вважатись документами, які відображають обєкт оподаткування по податку з доходів фізичних осіб, враховуючи наступне.

Пунктами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто керівником, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно до пункту 2.8 Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Так, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) (далі - Положення).

У пункті 1.2 Положення зазначено, що

виплати, пов'язані з оплатою праці, - виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N5;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові

документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

Відповідно пункту 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно пункту 3.8 Положення виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями (відомостями на виплату грошей).

На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень -словами, копійок - цифрами).

Додатком 1 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено форму, за якою здійснюється виплата грошей фізичним особам - відомість на виплату грошей, де зазначені необхідні реквізити, які має містити даний документ.

Окрім того, наказом Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144 «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі»затверджено типову форму П-49 «Розрахунково-платіжна відомість», згідно якої може здійснюватися виплата грошей фізичним особам. Так, дана форма теж містить дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера та назву юридичної особи.

Досліджуючи відомості, на підставі яких податковим органом було донараховано позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, судом встановлено, що вони не відповідають законодавчо встановленим вимогам, які є обовязковими для юридичної сили (значення) такого роду документу.

Зокрема, ці відомості не містять назви підприємства, тобто позивача, не містять дозвільного напису про видачу готівки за підписами керівника Представництва і головного бухгалтера, а тому не можуть бути документами, які свідчать про виплату коштів (а саме заробітної плати) працівникам підприємства.

Для порівняння судом було проведено аналіз бухгалтерської документації Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.», яка використовувалась позивачем у перевіряємий період із відомостями, вказаними вище.

Так, судом встановлено, що взяті для аналізу документи не є ідентичними за своєю формою, а саме: відомості Представництва завжди містять дозвільний напис проректора, який засвідчений печаткою позивача, а також підпис головного бухгалтера, який теж скріплений цією ж печаткою; відомості ж, які надані відповідачем, в жодному екземплярі не скріплені печаткою, а також в усіх них відсутній дозвільний напис. Більше того, деякі із цих відомостей взагалі не містять ані підпису керівника, ані підпису головного бухгалтера.

Окрім зазначеного суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно наявних в матеріалах справи наказів Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.», деякі працівники були зараховані до штату позивача після того, коли таким працівникам почали нараховувати заробітну плату (якщо посилатись на дані відомостей відповідача).

Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги відомості, на підставі яких позивачу було донараховано суми податку з доходів фізичних осіб у перевіряємий період в розмірі 43289,27 грн., при визначенні правомірності декларування Представництвом податкових зобовязань з такого податку в цей період.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції позивача з ТОВ «Алметт»та ТОВ «Леміш груп»є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових. Не доведено відповідачем і правомірності коригування сум податку з доходів на прибуток підприємств, що виникли у звязку із господарськими операціями Представництва та ТОВ «Торен Трейд». Також, податковим органом не доведено, що так звані відомості, які стали підставою для нарахування сум податку з доходів фізичних осіб, містять інформацію про обєкт оподаткування з такого податку.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, в звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в межах позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052204/0 від 02 лютого 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва, в частині нарахування 165988,00 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та відповідних штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000111705 від 02 лютого 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва, в частині нарахування 43289,27,00 грн. податку з доходів фізичних осіб та відповідних штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 23 січня 2012 року