Постанова № 21585766, 18.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2012 року< Час проголошення >№ 2а-14555/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Смолія І.В., Григоровича П.О., при секретарі Шкребтій І.П., за участі представників від позивача- Юрец Е.В., Ерченко А.Я., Клочкової Т.В., Шарапи М.О., відповідача - Запорожця С.О., третьої особи - Лифаря Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Управляющая компанія «Брянський машиностроительній завод»

до

за участі третіх осібМіністерства економічного розвиту та торгівлі України

Державної податкової служби України

Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара»

провизнання недійсним наказу та скасування спеціальної санкції ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Управляющая компания "Брянский машиностроительный завод" (Російська Федерація) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним наказу Міністерства економіки України" від 24.02.2011р.

Також вказаною особою було заявлено клопотання про поновлення строку оскарження, мотивоване втратою поштового відправлення, яке було своєчасно подано позивачем, проте, не зареєстровано в суді. При цьому позивач стверджував, що ним було передано позов організації, яка здійснює доставку поштових відправлень позивача, як вбачається з відповіді вказаної організації, позов було доставлено до суду , проте, не передано до канцелярії.

Ухвалою від 7 листопада 2011 року було поновлено строк судового оскарження наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України" від 24.02.2011р. та відкрито провадження у справі.

У відповідності до наданої представником позивача в судовому засіданні 18.01.2011р. заяви позивач просить суд:

визнати недійсним наказ Міністерства економіки України від 24.02.2011р. №167 «Про внесення змін до додатку до наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008р. №102/10»в частині внесення даних про заявника;

скасувати спеціальну санкцію індивідуальний режим ліцензування, встановлений пунктом 15 наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008р. №102 стосовно Закритого акціонерного товариства «Управляюча компанія Брянський машинобудівний завод», починаючи з 24.02.2011 моменту видання наказу Міністерства економіки України №167.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Міністерством економіки України було безпідставно застосовано до позивача індивідуальний режим ліцензування. При цьому позивач посилається на наступне:

позивачем не було допущено порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, оскільки позивачем було виготовлено продукцію, а умовами контракту не передбачено повернення авансу;

позивач стверджує, що до нього у 2007 році вже застосовувалась ідентична санкція за те саме порушення, дану санкцію було відмінено відповідачем, тому санкцію було застосовано повторно за одне і те саме правопорушення;

позивач стверджує про відсутність вини у вчиненні правопорушення, посилаючись при цьому на вимоги статті 238 Господарського кодексу України;

позивач стверджує, що відповідачем неправомірно було застосовано назву позивача на іноземній мові.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що наказом від 24.02.2011р. №167 було лише внесено зміни до додатку до наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008р. №102/10, зокрема, визначено назву позивача на іншій мові. Відповідач стверджує, що наказ №167 не містить самостійних правових норм щодо позивача, і не породжує для позивача правових наслідків.

Державною податковою службою України позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що зобовязання позивача перед його контрагентом - державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара»не виконані, у звязку з чим застосування санкції є правомірним.

Представник державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод ім.. 61 комунара»в судове засідання не зявився, письмових пояснень вказаною особою не надано. Оскільки в матеріалах справи наявні докази повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без її участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2004 № 13450-МЕ-1148, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Управляющая компанія «Брянський машиностроительній завод»(далі позивач) та Державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара»(далі третя особа) третьою особою було здійснено попередню оплату позивачу у розмірі 1096 тис. євро.

Вищезазначені обставини сторонами не заперечувались.

Державна податкова адміністрація України листом від 18.12.2007 № 15750/5/22-6016 звернулася з поданням до Міністерства економіки України щодо застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до нерезидента "PRIVATE JSC "MANAGEMENT COMPANY "BMZ".

Зазначене подання містило : 1 назву і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності "PRIVATE JSC "MANAGEMENT COMPANY "BMZ" (241015, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26); 2) код порушення - 00011, (порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності), 3)

вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України; 4) назву і реквізити контрагента ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" (54001 м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38).

На підставі вищезазначеного подання відповідачем за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, що діяла з 01.01.2005 по 01.01.2008) при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2004 № 13450-МЕ-1148, укладеного між ЗАТ "УК БМЗ" і ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" стосовно купівлі-продажу головного двигуна 6L60vc MkV (прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1 096, 00 тис. євро), видало наказ від 11.01.2008 №102/10 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності", яким застосувало до "PRIVATE JSC "MANAGEMENT COMPANY "BMZ" спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування.

Як вбачається з матеріалів справи, саме зазначену назву відповідача було зазначено в акті про результати виїзної позапланової перевірки державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара»з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів за період 29.12.2005р 06.03.2007р. від 13.03.2007р. № 207/36/14313240.

Національний банк України листом від 24.12.2010 № 28-310/4472 звернувся до Мінекономіки з проханням підтвердити застосування (незастосування) до іноземного суб'єкта господарської діяльності ЗАТ "УК БМЗ" (РФ, г. Брянск, ул. Ульянова, 26, ИНН 3232035432) спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Мінекономіки звернулося листом від 05.01.2011 №4202-29/13 до ДПА щодо точного ідентифікування іноземного суб'єкта господарської діяльності "Private JSK "Management company "BMZ", до якого за поданням ДПА застосовано спеціальну санкцію.

ДПА листом від 31.01.2011 №1323/5/22-6016 поінформувала Мінекономіки про те, що при перерахуванні ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" коштів на користь З AT "УК БМЗ" у платіжному дорученні в іноземній валюті від 29.12.2005 №37, при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2044 № 13450-МЕ-1148, вказано наступну назву нерезидента: Бенефіціар (одержувач) - "Private JSK "Management company "BMZ", 26, Ulyanowa str., 241015 Bryansk, Russia.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що при здійсненні розрахунків між позивачем та третьою особою за зовнішньоекономічним контрактом від 18.10.2004 № 13450-МЕ-1148 використовувалося найменування позивача на англійській мові - "Private JSK "Management company "BMZ", 26, Ulyanowa str., 241015 Bryansk, Russia, як на підставу саме такого визначення особи, до якої застосовувалися санкції.

У зв'язку з надходженням до відповідача додаткових матеріалів щодо позивача, відповідач, наказом від 24.02.2011 №167 "Про внесення змін у додаток до наказу Мінекономіки від 11.01.2008 №102/10" у позиції 15 додатка 2 до наказу Мінекономіки від 11.01.2008 №102/10" у графі "Назва нерезидента" слова "Private JSK "Management company "BMZ" змінено відповідно на слова ЗАТ "Управляюча компанія "Брянський машинобудівний завод".

Колегією суддів вбачається правомірною зміна назви нерезидента на підставі отриманої інформації. При цьому зазначена дія вбачається також доцільною, з огляду на те, що санкція, заснована наказом від 11.01.2008 №102/10 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності", фактично до позивача не застосовувалась, оскільки позивачем під час провадження зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовувалась інша назва.

При цьому сторонами по справі не заперечувалося, що "PRIVATE JSC "MANAGEMENT COMPANY "BMZ", РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, 241015, БРЯНСЬК, ВУЛ. УЛЬЯНОВА, 26, до якого засновано санкції на підставі наказу від 11.01.2008 №102/10 та ЗАТ "УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ "БРЯНСКИЙ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫЙ ЗАВОД", РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, 241015, БРЯНСЬК, ВУЛ. УЛЬЯНОВА, 26, є однією юридичною особою.

Зазначене підтверджується тим, що санкцію було застосовано до підприємства, адресою якого визначено - РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, 241015, БРЯНСЬК, ВУЛ. УЛЬЯНОВА, 26, яке є контрагентом Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод ім. 61 комунара»за контрактом від 18.10.2004 № 13450-МЕ-1148 та отримало від вказаного підприємства на підставі вказаного контракту 1096 тис. євро.

Таким чином, санкцію до позивача було застосовано саме наказом від 11.01.2008 №102/10.

Отже, саме по собі внесення змін щодо назви позивача здійснено відповідачем правомірно та відповідає обставинам справи.

Щодо правомірності застосування до позивача санкцій, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. (ч.1) Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. (ч.2). Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. (ч.3 статті 11).

Судом під час розгляду справи було зясовано у позивача обставину оскарження ним наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008 №102/10 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності", яким застосовано до "PRIVATE JSC "MANAGEMENT COMPANY "BMZ" спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування.

Проте, позивач даний наказ не оскаржував, вимог про його скасування в частині застосованої до позивача санкції до суду не надходило.

Суд не може задовольнити вимоги про скасування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування, встановленого пунктом 15 наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008р. №102 стосовно Закритого акціонерного товариства «Управляюча компанія Брянський машинобудівний завод», з огляду на наступне.

Нормами статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Указу Президента України та пункту 13 затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України застосування та скасування санкцій віднесено до компетенції відповідача. Дані повноваження є дискреційними (виключними) повноваженнями саме органу центральної виконавчої влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Оскільки скасування застосованої санкції є дискреційними повноваженнями відповідача, суд не вправі перебирати на себе такі повноваження.

Натомість, відновлення прав позивача на вільне здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні має відбуватися шляхом предявлення позову про скасування наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008 №102/10 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних суб'єктів господарської діяльності".

При цьому, відсутність підстав для застосування санкцій та інші обґрунтування, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, можуть бути саме обґрунтуваннями позовних вимог про скасування наказу від 11.01.2008 №102/10.

Та обставина, що фактично позивач здійснював свою діяльність на території України та не був обізнаний з застосуванням до нього санкцій, може бути підставою для поновлення строку оскарження наказу.

Проте, від позивача вимог про скасування наказу Міністерства економіки України від 11.01.2008 №102/10 не надходило.

Іншим засобом захисту порушеного права позивача є звернення до відповідача з відповідним зверненням та предявлення позову про зобовязання вчинення дій, зокрема, зобовязання скасувати застосовану санкцію з мотивів виконання всіх вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які передбачають скасування такої санкції відповідачем.

Отже, обрання позивачем невірного засобу захисту порушеного права тягне за собою відмову в позові.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя С.К.Каракашьян

СуддіІ.В.Смолій

П.О.Григорович