Постанова № 21585762, 19.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2012 року 11:47 № 2а-16875/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2012 р. № 34/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001252304 від 26.10.2011 р.,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Тісо-Сервіс»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001252304 від 26.10.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на 827550 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 грн. за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Віп трейд»(код з ЄДР 37240770) за період квітня 2011 року.

Позивач зазначає, що за взаємовідносинами із зазначеним підприємством підписано договір, первинні документи, проведено розрахунки та позивачу видано податкові накладні, які мають всі обовязкові реквізити, що є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідач по суті зазначає, що під час перевірки позивача, контрагента позивача ТОВ «Віп трейд», а також постачальника товарів для цього підприємства - ТОВ «Сіріус-Грант»(код 37318328), аналізу їх податкової звітності, тобто по ланцюгу операцій, встановлено відсутність адміністративно-виробничих можливостей у цих підприємств для виконання операцій між ними та, в кінцевому результаті, спірних операцій за участю позивача за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, у т.ч. відсутні складські ресурси, автотранспорт, устаткування, товарні запаси, а також необхідні людські ресурси (у штаті контрагента рахується 1 особа), що є необхідним для здійснення господарської діяльності.

ДПІ зазначає, що фактично спірні операції не проводились, а отже відсутні як база, так і обєкт нарахування ПДВ. Відтак, ДПІ вважає, що за відсутності поставок у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Ухвалою суду від 25.11.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.12.2011 р. Судове засідання, призначене на 20.12.2011 р., з метою повного і всебічного зясування всіх обставин у справі та у звязку з цим у звязку з необхідністю витребування від сторін додаткових матеріалів було відкладено на 19.01.2012 року, про що постановлено ухвалу від 20.12.2011 р.

Крім іншого, згідно із зазначеною ухвалою від позивача витребувано, крім іншого: (1) товарно-транспортні накладні, згідно з якими здійснювалось постачання продукції за спірними операціями; (2) докази наявності трудових ресурсів (або залучених на умовах підрядних договорів) для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт (у т.ч., але не обмежуючись штатний розклад, штатний розпис, звітність з ПДФО за спірний період); (3) докази наявності машин та механізмів (власних або орендованих), для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт за спірними операціями; (4) технічну документацію на продукцію, сертифікати якості/відповідності на продукцію; (5) докази наявності складських приміщень, (6) документально підтверджені відомості щодо місць розвантаження продукції за спірними операціями.

Окрім цього, згідно із зазначеною ухвалою від контрагента позивача - ТОВ «Віп Трейд»витребувано: (1) товарно-транспортні накладні, згідно з якими здійснювалось постачання продукції на користь позивача за спірними операціями; (2) докази наявності власних або орендованих транспортних засобів для поставки продукції за операціями з позивачем; (3) докази наявності трудових ресурсів (або залучених на умовах підрядних договорів) для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт (у т.ч., але не обмежуючись штатний розклад, штатний розпис, звітність з ПДФО за спірний період); (4) докази наявності машин та механізмів (власних або орендованих), для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт за спірними операціями; (5) технічну документацію на продукцію, сертифікати якості/відповідності на продукцію; (6) докази наявності складських приміщень, (7) документально підтверджені відомості щодо місць розвантаження продукції за спірними операціями; (8) довіреність на отримання матеріальних цінностей позивача щодо уповноваження представника на отримання продукції за накладними від 28.04.2011 р., (9) докази придбання продукції у третіх осіб (договори, ТТН, податкові накладні).

Зазначені ухвали суду отримані відповідно позивачем 26.12.2011 р., контрагентом позивача ТОВ «Віп Трейд»27.12.2012 р.

Проте, ТОВ «Віп трейд»(контрагент позивача) до судового засідання доказів на підтвердження фактичного здійснення операцій з позивачем не надало, поважних причин невиконання вимог ухвали суду не повідомило.

У свою чергу, позивачем під час судового засідання заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивувалися тим, що працівники, у т.ч. директор, знаходились у відпустках і в період з минулого засідання та з 26.12.2011 року (дата отримання ухвали) у позивача не було можливості надати витребувані судом документи. Враховуючи те, що позивачем не доведено наявності непереборних обставин, які обєктивно перешкоджали наданню витребуваних судом матеріалів на підтвердження фактичного здійснення матеріалів, беручи до уваги, що позивачу було надано достатній строк для підготовки витребуваних судом матеріалів та для підготовки до розгляду справи, у задоволенні цих клопотань відмовлено та на підставі ч. 6. ст. 71 КАС України справу розглянуто на основі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.01.12 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Тісо-Сервіс»(код з ЄДР 32421296; адреса: м. Київ, вул. Ямська, 72), зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва 01.04.2003 р. Підприємство взято на податковий облік 22.04.2003 р. за № 9016 в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Підприємство є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100132859.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Віп Трейд»за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 04.09.2011 р. № 472/1-23-40-32421296.

Згідно з актом перевірки встановлено, що за спірний період позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 887686 грн. Перевіркою встановлено його завищення на 827550 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Віп Трейд».

Відносно цього контрагента зазначено, що це підприємство зареєстроване 02.08.2010 р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, взято на податковий облік 03.08.2010 р. за № 56937 в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Підприємство зареєстровано платником ПДВ відповідно до чого йому видано свідоцтво від 24.12.2010 р. № 100316443. Відносно цього підприємства ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку за результатами якої складено акт № 1197/23-5/37240770). Відповідно до проведених перевірок встановлено, що ТОВ «Віп Трейд»сформовано податковий кредит за період з 01.12.2010 р. по 30.06.2011 р. за рахунок ТОВ «Сіріус-грант»на суму 9812333 грн. У свою чергу відносно цього підприємства також проведена перевірка ДПІ у Печерському районі м. Києва за наведений період за результатами якої складено акт від 27.07.2011 р. № 940/23-3/37318328, яким не встановлено фактів передачі товарів у звязку з відсутністю поставок з боку постачальників, підприємства-постачальники не декларували податкові зобовязання по відносинам з покупцем ТОВ «Сіріус-грант».

Відносно спірних операцій, акт по суті зводиться до того, що під час перевірки позивача, контрагента позивача ТОВ «Віп трейд», а також постачальника товарів для цього підприємства - ТОВ «Сіріус-Грант»(код 37318328), аналізу їх податкової звітності, тобто по ланцюгу, встановлено відсутність адміністративно-виробничих можливостей у цих підприємств для виконання операцій між ними та, в кінцевому результаті, спірних операцій за участю позивача за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, у т.ч. відсутні складські ресурси, автотранспорт, устаткування, товарні запаси, а також необхідні людські ресурси (у штаті контрагента рахується 1 особа), що є необхідним для здійснення господарської діяльності. ДПІ зазначає, що фактично спірні операції не проводились, а отже відсутні як база, так і обєкт нарахування ПДВ. Відтак, ДПІ вважає, що за відсутності поставок у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

З огляду на наведене, в Акті перевірки міститься висновок, що перевіркою встановлено порушення ПП «Тісо-Сервіс»п. 198.1., 198.2, 198.3., 198.6., п. 201.1. ПК України та підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 827550 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

У взаємозвязку з наведеним та в контексті операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено наступне.

Між ПП «Тісо-Сервіс»(покупець) та ТОВ «Віп трейд»(постачальник) підписано договір № 2004/11 від 20.04.2011 року.

Договором передбачено поставку товарів згідно специфікації.

Вартість договору 6696294,50 грн. у т.ч. ПДВ 1116049,08.

Поставка здійснюється на складі покупця, що, відповідно, передбачає необхідність його транспортування постачальником до складу покупця та, відповідно, супроводження перевезення товарів товарно-транспортною накладною.

При цьому, ч. 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром.

Додатком № 1 до договору визначено 12 специфікацій на товар, що постачається. Зокрема, це: «Заготовка Двері металеві», ручки вогнестійкі, петлі, доводчики, замки для протипожежних дверей, «Двері металеві», «Двері індивідуальні глухі», «Двері індивідуальні засклені», «скло пожежозахисне», та інші предмети поставки, а всього до поставки підлягало 6557 предметів (вартістю 6696294,50 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 1116049,08 грн.), що, виходячи з того, що продукція за твердженням позивача поставлена в один день (28.04.2011 року) відповідно потребувало наявності навантажувальної та розвантажувальної техніки, транспортних можливостей у постачальника, значних трудових ресурсів для виконання цих робіт.

28.04.2011 р. між сторонами підписано видаткові накладні №№ 198, 199, 200, 201, 202, 203 на 6225 наведених вище предметів на загальну суму 5 143 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 857 250,00 грн.

28.04.2011 р. ТОВ «Віп трейд»видано позивачу податкові накладні: № 133 на суму 855240 грн. з ПДВ 142540,08 грн., № 134 на суму 876126,42 грн. з ПДВ 146021,07 грн., № 135 на суму 831360,24 грн. з ПДВ 138560,04 грн., № 136 на суму 878906,76 грн. з ПДВ 146484,46 грн., № 137 від 28.04.2011 р. на суму 853008,96 грн. з ПДВ 142168,16 грн., № 138 на суму 848857,14 грн. з ПДВ 141476,19 грн. на загальну суму 5 143 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 857 250,00 грн.

Оплата проведена 29.04.2011 р. платіжним дорученням № 916 у розмірі 5143500 грн. з ПДВ 857250 грн.

Вирішуючи спір по суті та в контексті правових підстав для формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України). В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.231. під розумною економічною причиною (діловою метою) розуміється, причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 названого закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту (включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту) виникають у разі наявності сукупності наступних обставин та підстав, з якими ПК України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

А саме, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка видана особою, яка здійснювала реальне постачання товару покупцю при дотриманні вимог щодо наявності у податковій накладній обовязкових реквізитів, визначених ст. 201 ПК України.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими ПК України у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

При цьому, як свідчить правова позиція Верховного Суду України внаслідок не обумовленості певної операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру) податкова вигода може бути визнана необґрунтованою (постанова № 09/70 від 24.03.2009).

У той же час: (1) будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг (фіктивності операцій) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ, як зазначено вище, навіть за наявності складених (у т.ч. правильно оформлених за зовнішніми ознаками податкових накладних), але недостовірних документів; (3) якщо податкова накладна у випадках, передбачених законодавством, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець не має права формувати на її підставі податковий кредит; (4) підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості та вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій ТОВ «Віп Трейд» на користь позивача, зокрема, в даному випадку під час розгляду справи не доведено наявності обставин, не надано відомостей та не надано документів (доказів), які у звичайній діловій практиці супроводжують та в сукупності підтверджують поставки такого роду, а саме: (1) транспортних документів (товарно-транспортних накладних), на перевезення продукції продавцем, що передбачається в силу визначних сторонами умов поставки, які передбачають перевезення 6225 предметів поставки до пункту поставки за місцезнаходженням позивача; (2) документального підтвердження наявності у продавця транспортних засобів (власних або орендованих), наявність яких є обовязковою в силу умов поставки за договором; (3) буд-якої технічної документації/інструкцій по використанню на продукцію, що зазвичай супроводжує поставки такого роду товарів, а також (4) сертифікатів якості/відповідності на продукцію або їх копій; (5) доказів наявності у постачальника складських приміщень, пристосованих для зберігання деревяних виробів, скла (та інших з 6225 предметів поставки; (6) доказів наявності у контрагента позивача машин і механізмів для перевантаження (складування) 6225 предметів поставки; (7) доказів наявності у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів для виконання спірних операцій, у т.ч. для здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт 6225 наведених вище предметів поставки, з огляду на те, що наявність 1 працівника у контрагента є явно недостатнім для здійснення наведених робіт за 1 день; (8) інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій.

В контексті наведеного, слід додати, з декларації контрагента позивача за спірний період вбачається, що останнім задекларовано 34438964 грн. доходів та 34430270 грн. витрат. При цьому, витрати на збут, до яких включаються витрати на транспортування та перевалку (п. 138.10.3. ПК України в редакції на час здійснення спірних операцій та декларування), яка діяла в період спірних відносин), а також загальновиробничі витрати, які включають амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію, оперативну оренду основних засобів, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень, оплату праці загальновиробничого персоналу (п/п. 138.10.1 ПК України), контрагентом задекларовані із значенням «0», що також вказує на відсутність адміністративно-господарських можливостей у контрагента позивача для виконання спірних операцій.

При цьому, оцінюючи наданий позивачем договір оренди № 6-2009 від 01.07.2009 р. між позивачем та ТОВ «ГЕММА», договір № 010411 від 01.04.2011 р. з ТОВ «Тісо АМГ Констракшн»(про надання підйомно-навантажувальних послуг та транспортних послуг), а також супроводжуючи документи, суд зазначає, що із зазначених матеріалів не вбачається, що спірні операції на користь позивача виконувались ТОВ «Віп Трейд», зокрема, з останнього договору та акту до нього не вбачається, що роботи виконувались у звязку із здійсненням поставок ТОВ «Віп Трейд»на користь позивача та взагалі не деталізовано які конкретно роботи виконувались, який товар розвантажувався та яка його кількість.

Враховуючи наведене в сукупності, а також те, що ТОВ «Віп Трейд»не надало на вимогу суду (ухвала від 20.12.2011 р.) доказів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій на користь позивача, суд приходить до висновку про недоведеність виконання ТОВ «Віп Трейд»спірних операцій на користь позивача зазначеним контрагентом. В даному випадку, як приходить до висновку суд, фактично відбувався лише обмін документами, які не мають правової значимості внаслідок безтоварності операцій, з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими ПК України у взаємозвязку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повязують можливість правомірного формування спірних сум податкового кредиту, а отже у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту, що в свою чергу обумовлює висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, доводи позивача щодо подальшої поставки продукції третім особам та надання у звязку з цим договорів та первинних документів про поставку продукції третім особам, не є підтвердженням того, що контрагент позивача (ТОВ «Віп Трейд») здійснював спірні поставки на користь позивача, а наявність оплати на користь цієї особи само по собі не є підтвердженням фактичного здійснення поставки та самостійною підставою в даних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту. Складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів, які не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001252304 від 26.10.2011 р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано24 січня 2012 року.