Постанова № 21585669, 18.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2012 року 10:08 № 2а-15734/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»

до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагентах ТзОВ «Вакко», ТзОВ «Сканія Плюс»з підстав, що останні не задекларували податкових зобовязань та відсутні за місцезнаходженням, відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності є безпідставним, оскільки у контрагентів були наявні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, а також факт виконання господарських операцій підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що контрагенти позивача ТзОВ «Вакко», ТзОВ «Сканія Плюс»відсутні за місцезнаходженням, доказів здійснення господарської діяльності не надано, створені з метою надання податкової вигоди третім особам, а тому формування податкового кредиту по даному підприємству вважає незаконним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 08.04.2011р. по 26.04.2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ТВК «Нова»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Сканія Плюс»за період з 01.08.2010р. по 30.09.2010р. та ТзОВ «Вакко»за період з 14.04.2009р. по 31.12.2010р., про що складено Акт №2071/2302/33631581 від 26.04.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення, зокрема, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ в сумі 52659,08 грн.

06.05.2011р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №000862302/17599, яким визначено ТзОВ «ТВК «Нова»податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 52659,08 грн. за основним платежем та 13164,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «ТВК «Нова»оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарга залишена без задоволення.

Судом встановлено, що 02.09.2010р. між ТзОВ «ТВК «Нова»(покупець) та ТзОВ «Сканія Плюс»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №28-10, згідно якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар, покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість.

На підставі видаткових накладних №802179 від 02.08.2010р., №817179 від 17.09.2010р., №820179 від 20.08.2010р., №82179 від 25.08.2010р., №827179 від 27.08.2010р. ТзОВ «Сканія Плюс»передало ТзОВ «ТВК «Нова»товар на загальну суму 290311,37 грн., в т.ч. ПДВ 48385,22 грн.

Товар перевозився автомобільним транспортом за замовленням ТзОВ «ТВК «Нова»на підставі договору оренди автомобіля із ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними та маршрутними листами.

Перевіркою встановлено, що оплата за отриманий товар здійснювалась покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується банківськими виписками.

ТзОВ «Сканія Плюс»видало ТзОВ «ТВК «Нова» податкові накладні №817179 від 17.08.2010р., №820179 від 20.08.2010р., №825179 від 25.08.2010р., №827179 від 27.08.2010р.

Зазначені у податкових накладних суми зобовязань з ПДВ ТзОВ «ТВК «Нова»відобразило у податкових деклараціях за серпень, вересень 2010р.

В акті перевірки (с. 5) зазначено, що: «За результатами автоматизованого співставлення сум податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах ТзОВ «ТВК «Нова»з ТзОВ «Сканія Плюс»розбіжності відсутні».

При цьому, податковий орган виходив із того, що в ході документальної перевірки ТзОВ «Сканія Плюс»встановлено, що серед основних постачальників цього підприємства є ТзОВ «Е-Восток Україна» та ТзОВ «Елфа Дисплей», які відсутні за місцем реєстрації та відсутні докази здійснення господарської діяльності, та подають податкової звітності. У зв'язку із чим укладені ТзОВ «Сканія Плюс»угоди із цими постачальниками містять ознаки фіктивності. Також зазначає, що ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 205 КК України по факту фіктивного підприємства ряду підприємств, серед якого є ТзОВ «Сканія Плюс». З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що угода між ТзОВ «Сканія Плюс»та ТзОВ «ТВК «Нова»є нікчемною та укладена з метою отримання податкової вигоди.

Крім цього, 01.06.2009р. між ТзОВ «Вакко»(продавець) та ТзОВ «ТВК «Нова»(покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/6, згідно якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар, покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість.

На підставі видаткових накладних №15/06/09 від 15.06.2009р., №15/06/09 від 15.06.2009р. ТзОВ «Вакко»передало ТзОВ «ТВК «Нова» товар на загальну суму 25643,16 грн., в т.ч. ПДВ 4273,86 грн.

Товар перевозився автомобільним транспортом за замовленням ТзОВ «ТВК «Нова»на підставі договору оренди автомобіля із ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними та маршрутними листами.

ТзОВ «Вакко»видало ТзОВ «ТВК «Нова»податкову накладну №15/06/09 від 15.06.2009р.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «ТВК «Нова»у у липні 2009р. сформувало податковий кредит з ПДВ по контрагенту ТзОВ «Вакко», що відобразило у податковій декларації за липень.

В акті перевірки (с. 8) зазначено, що: «За результатами автоматизованого співставлення сум податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах ТзОВ «ТВК «Нова»з ТзОВ «Вакко»розбіжності відсутні».

В ході проведення перевірки податковий орган виходив із того, що ТзОВ «Вакко»зареєстроване в ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва та має стан 9 - місцезнаходження не встановлено. До перевірки не надано доказів здійснення ТзОВ «Вакко»господарської діяльності, не підтверджено поставок товарів, що свідчить, про те, що правочини ТзОВ «Вакко»та позивача укладені без мети настання реальних наслідків, а тому вважаються нікчемними Покликається, що проти директора ТзОВ «Вакко»порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Тому вважає, що ТзОВ «ТВК «Нова»безпідставно сформувало податковий кредит по господарських операціях із ТзОВ «Вакко».

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання ТзОВ «ТВК «Нова»та ТзОВ «Сканія Плюс», ТзОВ «Вакко»господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями договорів купівлі продажу, видаткових накладних, податкових накладних, виписками із банку, договорами перевезення, товарно-транспортними накладними, маршрутними листами. Також позивачем надано копії договорів оренди складських приміщень.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що був чинний на момент виконання господарських операцій) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні товару відповідач сплатив у його ціні суму ПДВ, що є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача ТзОВ «Сканія Плюс»та ТзОВ «Вакко»були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за отриманий товар, у вартість якого була включена сума нарахованого продавцем ПДВ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, представником ТзОВ «ТВК «Нова» надано в судовому засіданні копії виданих податкових накладних, з яких вбачається, що придбаний у ТзОВ «Сканія Плюс»та ТзОВ «Вакко»товар було використано у господарській діяльності та реалізовано третім особам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «Сканія Плюс»та ТзОВ «Вакко»за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновника/директора ТзОВ «Сканія Плюс»за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «Сканія Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності.

Також, в матеріалах справа наявна копія постанови ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011р. про закриття кримінальної справи в частині щодо директора ТзОВ «Вакко»ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за відсутністю складу злочину.

Крім цього, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання правочинів укладених між ТзОВ «ТВК «Нова»із ТзОВ «Сканія Плюс», ТзОВ «Вакко»в судовому порядку недійсним.

Крім цього, суд виходить із того, що ТзОВ «Е-Восток Україна»та ТзОВ «Елфа Дисплей»не є контрагентами позивача, у звязку із чим висновки податкового органу, що угоди, укладені ТзОВ «Сканія Плюс»із цими контрагентами, та в подальшому із позивачем є нікчемними та ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено видані йому ТзОВ «Сканія Плюс», ТзОВ «Вакко» податкові накладні до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним виписаним ТзОВ «Сканія Плюс», ТзОВ «Вакко».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №000862302/17599 від 06.05.2011р.

3. Зобовязати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в сумі 3,40 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»з рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов