Постанова № 21585107, 07.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

07 жовтня 2011 року 15:35 год.№ 2а-9136/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А., при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орміс-Україна" (далі ТОВ "Орміс-Україна") до Держав ної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі ДПІ) про скасування податко вого повідомлення-рішення від 17.06.2011 р. №0003692302,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Орміс-Україна", з урахуванням уточнення позовних вимог, просить скасувати податкове повідом лення-рішення ДПІ від 17.06.2011 р. №0003692302, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 190316,25 грн.

Одночасно у позовній заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності.

Позивач обґрунтовує свої вимоги відсутністю з його боку пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про пода ток на додану вартість" (даліЗакон №168/97) при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ"Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", дійсністю правочинів із вказаним контрагентами, а також тим, що позивач не може нести відповідальність за порушення, які були допущені третіми особами.

Під час судового розгляду справи представник відповідача (Бондаренко О.О.) не виз нала позов і подала письмові заперечення, в яких, зазначивши положення акта перевірки, вказує на допущене позивачем порушення і просить відмовити в задоволенні позову. В пись мових доповненнях до заперечень від 04.10.2011 р. №6388/9/10-114 поданих після ознайом лення з додатково наданими позивачем документами, відповідач вказує на недоведеність позивачем реаль ності здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

На судовому засіданні 29.09.2011 р. суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові мате ріали справи, заслухавши пояснення представника відпові дача суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

17.06.2011 р. відповідачем згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 і абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК прийнято подат кове повідомлення-рішення № 0003692302, яким за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97 позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 190316,25 грн. (у т.ч.: 152253 грн. основний платіж, 38063,25 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято за наслідками документаль ної по запланової невиїзної перевірки ТОВ "Орміс-Україна" по взаємовідносинам з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" в частині дотримання вимог податкового зако нодавства по ПДВ за липень, серпень 2010 р., оформленої актом від 03.06.2011р. №1312/23-02/33400036.

Згідно з вказаним актом, зміст виявлених порушень полягає у тому, що позивач непра вомірно включив до податкового кредиту з ПДВ у липні, серпні 2010р. суму в розмірі 152253 грн. по госпо дар ським операціям з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", оскільки пославшись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК відповідач вважає правочини нікчемними, а виписані ними податкові накладні недійсними.

Такий висновок відповідача ґрунтується на висновках транзитних актів перевірок ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", а також ТОВ "Е-Вос ток Україна" та ТОВ "Елфра Дисплей", згідно з якими податковим органом не встановлено наявність необ хідних для здійснення господарської діяльності трудових і мате ріальних ресурсів, виробни чого обладнання, складсь ких і торгівельних приміщень, транс порту і торгівельного облад нання, сировини та ін., що, на думку перевіряючих, вказує про відсутність поставок і укладення угод без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків та надання податкової вигоди третім особам.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем донараху вання позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій у та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого ви користання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вклю чено в липні, серпні 2010р. до подат кового кредиту з ПДВ податок у сумі 171394,44 грн.,нарахований у складі вартості прид ба ння товарів і робіт (пос луг) у ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" на загальну суму 1028367,08 грн., а саме:

-у липні 2010р.42394,44 грн. ПДВ, нарахованого на підставі податкової накладної від 01.07.2010 р. №339 (т. 1, а.с. 27-34), виписаної ТОВ "Алвіга-К" у звязку з прид ба нням товарів народного спожи вання, інструментів, інвентарю згідно з договором купівлі-продажу від 17.06.2010 р. №4 (т. 1, а.с. 69, 70);

-у липні 2010 р. 76000 грн. ПДВ, нарахованого на підставі податкової накладної від 31.07.2010 р. №241 (т. 1, а.с. 35), виписаної ТОВ "Ітера Плюс" у зв'язку з придбанням послуг з аналізу ринку ручного інструменту та розробки оптималь ного асортименту продукції, що реалізову ватиметься, на підставі договору про надання маркетингових послуг від 10.05.2010 р. №75 та додатку №1 до нього протоколом №1 погодження ставок винагороди (том-додаток №1, а.с. 1-3);

-у серпні 2008 р.53000 грн. ПДВ, нарахованого на підставі податкової накладної від 31.08.2010р. №31 (т. 1, а.с. 36), виписаної ТОВ "Юніфон Груп" у зв'язку з прид банням послуг з ана лізу ринку ручного інструменту та розробки оптималь ного асортименту продукції, що реалізову ватиметься, на підставі договору про надання маркетингових послуг від 01.08.2010р. №3/8-10 та додатку №1 до нього протоколом №1 погодження ставок винагороди (том-додаток №1, а.с. 4-6).

У підтвердження обставин і доводів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також на вимогу суду, позивачем подано договори з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юні фон Груп" і складені на їх виконання первинні облікові документи, а також документи, що підтверджують звязок придбаних товарів і робіт з господарською діяльністю позивача.

Проаналізувавши подані позивачем документи, суд дійшов наступних висновків.

Наявні у справі договір купівлі-продажу від 17.06.2010 р. №4 між пози вачем (Поку пець) і ТОВ "Алвіга-К" (Продавець), видаткова накладна від 01.07.2010р. №105 на суму 254367,08 грн. (ПДВ 42364,44 грн.) і податко ва наклад на від 01.07.2010 р. №339 на таку ж суму (т. 1, а.с. 27-34, 69-75,), що складені сторонами договору відпо відно до його умов (пп. 3.1.2) і містять номен клатуру (асор тимент), ціну, кількість і загальну вартість товару, достовірно свідчать про придбання позивачем товару. Водночас подані позивачем договори з іншим господарю ючими суб'єктами, де позивач виступав Продавцем товарів, та складені на їх виконання видаткові накладні на товар (томи-додатки №1, №2 №3), підтверджують, що придбання у ТОВ "Алвіга-К" товарів здійснювалося з метою його подальшого продажу, тобто для подальшого викорис тання в оподатковуваних ПДВ операціях.

Враховуючи викладене та зважаючи на реєстрацію ТОВ "Алвіга-К" платником ПДВ (свідоцтво №100241242), а також з огляду на відповідність виписаної ТОВ "Ал віга-К" подат кової накладної від 01.07.2010р. №339 вимогам пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, позивач правомірно і відповідно до пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказа ного Закону включив суму ПДВ у розмірі 42364,44 грн. до податкового кредиту липня 2010р.

У той же час, включення до податкового кредиту з ПДВ у липні та серпні 2010 р. сум податку сплачених на користь ТОВ "Ітера Плюс" у розмірі 76000 грн. та ТОВ "Юніфон Груп" у розмірі 53000 грн., відповідно, суд вважає безпідставним з огляду на відсутність у справі доказів, які б прямо і достовірно підтверджували подальше вико ристання послуг з ана лізу ринку ручного інструменту та розробки оптималь ного асорти менту продукції, що реалізо ву ватиметься, в оподатковуваних ПДВ операціях, що передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 встановлено, що якщо платник ПДВ придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу положень пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 випливає, що законодавчою передумовою для віднесення сум нарахованого (сплаченого) ПДВ до податко вого кредиту відповідного звітного періоду є не лише повязаність витрат з господарською діяльністю платника, а й призначення товарів, робіт (послуг), що прид баваються платником ПДВ, для використання саме в оподат ковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності платника.

Надані позивачем договір з ТОВ "Ітера Плюс" про надання маркетингових послуг від 10.05.2010 р. №75 та протокол №1 погодження ставок винагороди, аналогічний за змістом договір з ТОВ "Юніфон Груп" про надання маркетин гових послуг від 01.08.2010р. №3/8-10 та протокол №1 погодження ставок винагороди (том-додаток №1, а.с. 1-6), а також акти прий мання-передачі вико наних робіт від 31.07.2010 р. №3 та від 31.08.2010 р. №1 і акти здачі-прийняття робіт від 31.07.2010 р. №195 та від 31.08.2010 р. №31 (т. 1, а.с.76-79), загалом підтверджують повя заність предмету маркетингового дослідження з господарською діяльністю позивача.

Однак, з наявних у справі актів приймання-передачі робіт не вбачається їх безпосеред ній зв'язок з оподатковуваними ПДВ операціями позивача. Надані ж позивачем договори з інши ми госпо дарю ючими суб'єктами, де позивач виступав Продавцем товарів, і складені на їх вико нання видаткові накладні на товар, також не підтверджують їх безпосередній звязок з одержаними марке тинговими послугами або вплив цих послуг укладення і виконання цих договорів. До того ж за умовами вказаних договорів позивач здійснює поставку товарів за попередніми за мовле ннями (заяв ками) покупців, що не вказує на необхідність використання при цьому додаткових досліджень.

Доказів або аргументованих доводів зворотного, які б дали можливість суду дійти іншого висновку, позивач не надав.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відпові дачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямо ваність на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи укладені між позивачем та ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" правочини, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а самі правочини несуперечать моральним засадам суспіль ства і не порушують публічний порядок.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Посилання на недійсність та фіктивність правочинів суд не бере до уваги з огляду на відсутність необхідних в цьому випадку згідно ст.ст. 215, 234 ЦК судових рішень.

З наведених вище мотивів, судом не беруть до уваги обставини щодо недійсності, фіктивності, нікчемності правочинів ТОВ "Е-Восток Україна" і ТОВ "Елфра Дисплей", які до того ж не стосуються діяльності позивача.

Обставини, які покладені відповідачем в основу свого висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а саме діяльність інших юридичних осіб: ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", ТОВ "Е-Восток Україна" і ТОВ "Елфра Дисплей" не стосуються діяльності позивача і змісту наведених вище положень Закону №168/97 та без підставно поширюються відповідачем до правил формування платником податків податко вого кредиту з ПДВ. Право позивача на податковий кредит і його форму вання не ставиться вказаним Законом в залежність від належного виконання контрагентом своїх обов'язків із нарахування і сплати ПДВ.

У свої запереченнях відповідач загалом посилається на відсутність матеріально тех нічних можливостей для виконання контрагентами своїх зобов'язань, водночас відповідач жодним чином не мотивує такі твердження конкретними посиланням на еконо мічні чи правові категорії, необхідні умови та показники діяльності підприємств, тощо, тому такі твердження не приймаються судом до уваги.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки щодо нікчемності правочинів є помилко вими, оскільки ґрунтуються на невірному застосування відповіда чем зазначених законодавчих норм до фак тичних обставин даної справи та безпідстав ними, оскільки зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які могли бути підставою для зроблених висновків.

У той же час, доводи позивача щодо дійсності правочинів не спростовують відсутність належного документального підтвер дження використання придбаних ТОВ "Ітера Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" в оподатковуваних ПДВ операціях, і за цих обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання по операціям з названими контрагентами.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що досліджені докази підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на правомірність визна чення ним спір ного подат кового кре диту з ПДВ у сумі 42364,44 грн. по операціям з ТОВ "Алвіга-К" у липні 2010р., що не спростовано відповідачем, тому оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ від 17.06.2011р. №0003692302 слід скасувати в частині здійсненого податкового нарахування у сумі 52955,55 грн. (у т.ч.: 42364,44 грн. основний платіж та 10591,11 грн. штраф).

В решті, нараховане відповідачем податкове зобовязання з урахуванням штрафних санкцій, суд вважає обґрунтованим і не знаходить підстав для скасування повідомлення-рішення в цій частині, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту в липні, серпні 2010р. по операціям з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Юніфон Груп".

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 128, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орміс-Україна".

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 17.06.2011 р. №0003692302 у сумі 52955,55 грн. (у тому числі: 42364,44 грн. основний платіж та 10591,11 грн. штраф).

3.Відмовити в задоволенні іншої частині адміністративного позову.

4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орміс-Україна " судові витрати (державне мито) у розмірі 1,10 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко