Постанова № 21584937, 06.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/7/2012

06.02.12

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Овсієнку О.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 - особисто, представника відповідача адвоката ОСОБА_3 - відповідно до договору, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 1161 грн. 30 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, Черкаський міський центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1161 грн. 30 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 30.12.2008 року звернулась до Черкаського міського центру зайнятості в пошуках роботи. Наказом Черкаського міського центру зайнятості від 06.01.2009 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю. 20.07.2009 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 090720 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку у зв’язку з поданням безробітною письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно абзацу 10 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних.

В подальшому, при проведенні документальної перевірки встановлено, що відповідач була працевлаштована до ВАТ «Родовід Банк»з 09.08.2007 року по 09.01.2009 року. В зв’язку з чим, 08.04.2011 року позивачем видано наказ № 290 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 1161 грн. 30 коп. Станом на час розгляду справи в суді вказані кошти відповідачем не повернуті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, мотивуючи це тим, що позивачем пропущений строк на звернення до суду, а також тим, що відповідач до ВАТ «Родовід Банк»заяву про працевлаштування не подавала та не працювала у вказаному товаристві.

Вислухавши доводи представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 30.12.2008 року звернулась до Черкаського міського центру зайнятості із заявою щодо надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування.

Наказом Черкаського міського центру зайнятості № НТ 090106 від 06.01.2009 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю.

20.07.2009 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 090720 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв’язку з поданням безробітною письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно абзацу 10 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних.

Загальна сума коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю за період часу з 06.01.2009 року по 20.07.2009 року, становить 1161 грн. 30 коп., що підтверджується наказом позивача № 290 від 08.04.2011 року.

В своїй заяві від 06.01.2009 року про надання статусу безробітної відповідач вказувала, що вона трудовою діяльністю не займається.

08.04.2011 року при проведені звірки позивача з ДПА в Черкаській області виявлено, що відповідач під час реєстрації та перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості з 06.01.2009 року по 20.07.2009 року була працевлаштована з 09.08.2007 року по 08.01.2009 року у ВАТ «Родовід Банк»за сумісництвом, що підтверджується актом позивача № 162 від 08.04.2011 року.

В зв’язку з чим, 08.04.2011 року позивачем видано наказ № 290 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 в якості допомоги по безробіттю в сумі 1161 грн. 30 коп. Станом на час розгляду справи в суді вказані кошти відповідачем не повернуті

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач 08.04.2011 року дізнався про порушення відповідачем порядку отримання грошової допомоги по безробіттю, що підтверджується актом № 162 від 08.04.2011 року. З даним позовом позивач звернувся до суду 20.05.2011 року. Таким чином, при зверненні позивача до суду з даним позовом ним не пропущений строк на звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. В зв’язку з чим, твердження представника відповідача про те, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду, суд розцінює критично.

Крім того, ухвалою суду від 16.01.2012 року з ВАТ «Родовід Банк»були витребувані докази, які б підтверджували чи спростовували факт працевлаштування відповідача у вказаному товаристві. Згідно листа ПАТ «Родовід Банк» № 09.1-11-б.б/440 від 25.01.2012 року та доданих до нього документів, а саме: заяви відповідача про прийняття на роботу від 09.08.2007 року, наказу № 1022 о/с від 09.08.2007 року, наказу № 2321 о/с від 15.10.2008 року, наказу № 22 від 08.01.2009 року та розрахунковий лист щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 вбачається, що 09.08.2007 року ОСОБА_4 звернулась до ВАТ «Родовід Банк»із заявою про прийняття її на роботу. Згідно до наказу № 1022 о/с від 09.08.2007 року ОСОБА_4 прийнято на роботу до ВАТ «Родовід Банк», відповідно до наказу № 2321 о/с від 15.10.2008 року ОСОБА_4 змінено прізвище на ОСОБА_2 у зв’язку з вступом до шлюбу. В подальшому, 08.01.2009 року згідно до наказу № 22 о/с ОСОБА_2 звільнена з роботи за власним бажанням.

Таким чином, станом на час надання відповідачу статусу безробітної і призначення їй допомоги по безробіття, а саме на 06.01.2009 року ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з ВАТ «Родовід Банк», які були припинені лише 08.01.2009 року, в зв’язку з чим твердження відповідача та її представника про відсутність такого факту суд розцінює критично.

Зокрема, суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи) та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року №1533-III, та «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. №803, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 №307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за №915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. № 60/62.

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема, у статті 6 Основ передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням передбачені у статті 25 Основ і до цих видів, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Також, ст. 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803 (далі - Закон №803), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Згідно статті 2 Закону № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.200р. №1533 (далі - Закон №1533) встановлено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 36 вищезазначеного Закону № 1533 встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Так, застраховані особи зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2: 18005, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330 (ідентифікаційний код 21367756) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко