Постанова № 21582741, 31.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5552/2011

31 січня 2012 року 14год. 20хв. м.Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Козак А.Ю.,

представник відповідача: Золотоус А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод"

доСарненської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Томашгородський щебеневий завод» звернулося з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Сарненська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011р. № 0000352350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 772907,91 грн. (618326,33 грн. - за основним платежем, 154581,58грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив суду, що за наслідками проведеної Сарненською МДПІ планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. складено акт від 23.06.2011р. №286/23/01003414, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 08.07.211р. №0000352350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 882907,91грн. (618326,33грн. - за основним платежем, 154581,58грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що товариство, в порушення вимог ст.30 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI) та п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в термін до 01.07.2010р. не нарахувало та не виплатило дивіденди грошовими коштами не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку, й не внесло до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Такий висновок є неправомірним, адже підприємство до приведення статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства у відповідність з нормами Закону України “Про акціонерні товариства” мало право керуватися у своїй діяльності з 30.04.2009р. по 10.03.2011р. Законом України “Про господарські товариства” та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, які на період виникнення спірних правовідносин не містили правової норми щодо обовязку позивача нараховувати і виплачувати дивіденди у грошовій формі в розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Крім того, рішенням Конституційного суду України від 30.11.2010р. №22-рп/2010 у справі №1-47/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення пункту 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI. Просив позов задовольнити повністю.

Сарненська МДПІ позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте Сарненською МДПІ на підставі акта перевірки від 23.06.2011 року № 286/23/01003414, у якому встановлено порушення позивачем пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст.30 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом, у сумі 618326,33грн. Вказала, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено із Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI норму, яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. Також цим Законом внесено зміни, відповідно до яких, виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%. Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, зобов'язані до 01.07.2010р. внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Оскільки у ПАТ “Томашгородський щебеневий завод» нерозподілений прибуток за станом на 31.12.2009р. становить 8244351,00грн., то позивач відповідно до п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР був зобовязаний в строк до 01.07.2010р. нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 % чистого прибутку, отриманого у 2009 року, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Оскільки ж товариством цього зроблено не було, Сарненською МДПІ за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням від 08.07.211р. №0000352350 було збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 618326,33 грн. та відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 154581,58 грн. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Сарненською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ “Томашгородський щебеневий завод» (код ЄДРПОУ 01003414) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за наслідками якої складено акт від 23.06.2011р. №286/23/01003414 (а.а.с.61-101).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст.30 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI), в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом у сумі 618326,33грн.

На підставі акта перевірки від 23.06.2011р. №286/23/01003414 Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011р. №0000352350, яким ПАТ “Томашгородський щебеневий завод» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 772907,91грн. (618326,33грн. - за основним платежем, 154581,58грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.7).

Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. N334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. А відповідно до пп.7.8.2 даного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2, пп.7.8.5 п.7.8 ст.7 чи пп.10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону).

За змістом ч.2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI (в редакції до 30.04.2010р.) (далі Закон №514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Як встановлено у ході проведення перевірки податковим органом та підтверджено в судовому засіданні, згідно з даними форми №1 “Баланс” за 2009 рік ВАТ “Томашгородський щебеневий завод” нерозподілений прибуток на початок звітного року складає 7634 тис. грн. (ряд.350, графа 3), нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду 8244 тис. грн. (ряд.350, графа 4). Згідно форми №2 «Звіт про фінансові результати» за 2009 рік ВАТ «Томашгородський щебеневий завод» чистий прибуток за звітний період складає 610тис.грн. (рядок 220, графа 3), чистий прибуток за попередній період складає 5263тис.грн. (рядок 220, графа 4) (а.а.с.55, 56, 95).

З акта перевірки від 23.06.2011р. №286/23/01003414 (а.с.95) та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що дані статистичної звітності позивача підтверджено також даними бухгалтерського обліку. Сума отриманого та нерозподіленого прибутку станом на 31.12.2009р. у розмірі 8244351,00грн. виникла з чистого прибутку 2009року та нерозподілених прибутків минулих років. Отже, за даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2009р. у позивача рахується сума отриманого та нерозподіленого прибутку в розмірі 8244351,00грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Поряд з цим, у 2010 році будь-якого рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів загальними зборами ВАТ “Томашгородський щебеневий завод” не приймалося. Так, загальними зборами ВАТ «Томашгородський щебеневий завод» 14.07.2010р. прийнято рішення не проводити розподілу прибутків, а у звязку з фінансово-господарською кризою в державі, відсутністю ринків збуту продукції, відсутністю коштів у шляхо-будівельних організаціях використати отриманий у 2009 році прибуток на розвиток виробництва та подолання наслідків кризи на підприємстві (а.а.с.59-60).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму, яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. І відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції пункту 11 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року, цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування, тобто з 30 квітня 2010 року.

Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, були зобов'язані до 30.06.2010р. нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009році, та/або його прибутку минулих років.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010р. №22-рп/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 встановлено, що вимоги щодо змісту Закону про Державний бюджет України містяться в частині другій ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

За таких обставин, посилання відповідача на ч.2 ст.30 Закону №514-VI (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010р.) як на норму, що зобовязувала позивача нарахувати і виплатити до 30.06.2010р. дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років, є необґрунтованим.

Пункт 7.8 статті 7 Закону N334/94-ВР зобовязує емітента корпоративних прав нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та передбачає внесення вказаного авансового внеску до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Оскільки позивачем жодного рішення про виплату дивідендів не приймалося, то в даному випадку відсутній обєкт оподаткування.

Крім того, згідно з ч.ч.1,2 розд. XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних товариств.

В силу вимог ч.5 розд.XVII “Прикінцеві та перехідні положення" закону №514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом №514-VI, застосовуються положення статей 1-49 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. N1576-XII (далі - закон N1576-XII) до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону №514-VI.

Закон №514-VI набрав чинності 30.04.2009р., тобто з 30.04.2009р. по 30.04.2011р. акціонерні товариства до приведення у відповідність статуту та інших внутрішніх положень з нормами Закону №514-VI повинні керуватися у своїй діяльності Законом N1576-XII та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Відповідно до приписів ст.10 Закону N1576-XII учасники товариства мають право, зокрема: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно зі ст.37 Закону N1576-XII статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Частиною 1 статті 41 Закону N1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

В силу вимог ч.5 ст.41 Закону N1576-XII до компетенції загальних зборів належить, зокрема: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до ст.154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.а.с.113-118) відомості про ВАТ «Томашгородський щебеневий завод» включені до Єдиного державного реєстру 31.03.2005р. Статут ВАТ “Томашгородський щебеневий завод” зареєстрований розпорядженням голови Рокитнівської районної державної адміністрації від 24.09.1998р. №339 (а.а.с.38-50).

Як встановлено в ході судового розгляду, зміна найменування позивача та зміни до статуту підприємства з метою приведення його у відповідність з вимогами Закону №514-VI, зареєстровано 10.03.2011 року (а.а.с.33-34).

Тобто, у період з 30.04.2009р. по 10.03.2011 р. на ВАТ “Томашгородський щебеневий завод ” не поширювалися норми Закону №514-VI, зокрема, в частині щодо порядку виплати дивідендів.

Пунктом 6.7 Статуту підприємства передбачено, що дивіденди виплачуються на 2-й день після прийняття рішення зальними зборами Товариства один раз на рік за підсумками календарного року. Зальні збори Товариства мають право прийняти рішення щодо недоцільності сплати дивідендів за простими іменними акціями за результатами року і спрямувати отриманий прибуток на розвиток Товариства (а.с.44).

Таким чином, враховуючи п.1.9 ст.1 Закону N334/94-ВР, вимоги Закону N1576-XII, та зважаючи на положення Статуту ВАТ “Томашгородський щебеневий завод”, позивачем могли нараховуватися та виплачуватися дивіденди виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Як зазначалося судом вище, загальними зборами акціонерів ВАТ “Томашгородський щебеневий завод” 14.07.2010р. прийнято рішення розподілу прибутків не проводити, а кошти використати на розвиток виробництва та подолання наслідків кризи на підприємстві(а.а.с.59-60).

Посилання відповідача на необхідність обовязкової виплати позивачем дивідендів, що передбачено ст.15, ст.41 Закону N1576-XII з урахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI, суд вважає безпідставним, оскільки норми Закону №2154-VI щодо внесення таких змін визнано також неконституційними вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010р. №22-рп/2010.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Сарненською МДПІ не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011р. №0000352350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 772907,91грн. (618326,33грн. - за основним платежем, 154581,58грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.07.2011р. №0000352350 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 772907,91грн. (618326,33грн. - за основним платежем, 154581,58грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.