Рішення № 21579531, 24.02.2012, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

2-1141/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2012 м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Овчарика В.М.

при секретарях Маслюк В.Ю., Кулак І.В.

та ОСОБА_1,

з участю предсатвника позивача-відповідача ОСОБА_2

та відповідача-позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені,

встановив:

ПАТ КБ «Приват Банк»звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за укладеними з ним кредитним договором 06.10.2006 року договором № CHIHAN00000537 в сумі 129 756 грн. 30 коп., посилаючись на те, що відповідно до умов зазначених у кредитному договорі відповідач, отримавши кредити в сумі 53 590 гривень 00 коп. із сплатою 16,08 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 07.10.2013 року, зобовязався повертати їх та відсотки за їх використання шляхом здійснення щомісячних платежів, однак, не виконує свої зобов"язання, внаслідок чого станом на 08.08.2011 року утворились заборгованість у розмірі 129 756 грн. 30 коп.

29 листопада 2011 року до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся ОСОБА_3, який уточнюючи у судових засіданнях свої позовні вимоги та з посиланням на норми Закону України “Про захист прав споживачів” просив стягнути з Банку на його користь 273880 грн. пені за період з 15.01.2009 року по 08.08.2009 року за порушення останнім виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року, 262727,86 грн. пені за період з 17.08.2009 року по 10.11.2010 року за порушення Банком виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року та 116177,28 грн. пені за період з 17 серпня 2009 року по 08.10.2009 року за порушення Банком виконання п. 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2, 6.8 кредитного договору від 06.10.2006 року.

Ухвалою суду від 16 лютого 2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»в частині стягнення з Банку на його користь 273880 грн. пені за період з 15.01.2009 року по 08.08.2009 року за порушення останнім виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року та 262727,86 грн. пені за період з 17.08.2009 року по 10.11.2010 року за порушення Банком виконання п. 2.2.5, 6.8, 2.1.4 кредитного договору від 06.10.2006 року залишений без розгляду.

У судовому засіданні представник первісного позивача ОСОБА_2 позов підтримала і просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, пояснивши, що 08.08.2008 року між Банком та відповідачем був укладений договір № 25000704055457 на вклад «Стандарт достроковий», за умовами якого ОСОБА_3 передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 100 000 грн. на строк до 08 серпня 2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 16,5 річних. Дещо раніше, 06.10.2006 року між відповідачем та Банком був укладений кредитний договір № СNІНА00000537, відповідно до якого ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 73 129,66 грн. зі сплатою відсотків за користування до 07.10.2013 року. У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Банку з усною заявою про дострокове розірвання договору на вклад та повернення йому грошей, в чому останньому було відмовлено у зв”язку з дією Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 року № 139 “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”. Крім того, на час звернення позивача із заявою про розірвання депозитного договору, у нього виникла заборгованость за кредитним договором та кредитною карткою. 11.08.2009 року ОСОБА_3 знову звернувся до Банку із заявою про розірвання депозитного договору та отримання коштів, але йому листом було відмовлено з тих підстав, що в нього є борг по кредиту та кредитній карті, внаслідок чого Банк має намір зробити взаємозалік. 08.10.2009 року Банк здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог по споживчому кредиту в сумі 65 101,34 грн., по кредитній картці 10 150, 23 грн. та 962,87 грн. штрафних санкцій. Залишок у сумі 22 146,57 грн. було повернуто ОСОБА_3 Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 06.10.2006 року за період з 04 листопада 2008 року по 08 серпня 2011 року в сумі 129 756,30 коп, судовий збір в сумі 1297,56 грн. і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний позов в частині стягнення з Банку на його користь 116 177,28 грн. пені за період з 17.08.2009 року по 08.10.2009 року за порушення Банком виконання п. 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2, 6.8 кредитного договору від 06.10.2006 року підтримав та пояснив, що 06.10.2006 року між ним та Банком був укладений кредитний договір № СNІНА00000537, відповідно до якого йому був наданий споживчий кредит довгостроковий кредит в розмірі 53 590 грн. до 2013 року для купівлі автомобіля. 08.08.2008 року між ним та Банком був укладений депозитний договір на вклад «Стандарт достроковий»на суму 100 000 грн. на строк до 08 серпня 2010 року. 17 серпня 2009 року Банк повідомив його про те, що той провів зарахування однорідних зустрічних вимог зі своєї ініціативи на суму 19 504,87 грн., а решту суми 74 472,62 грн. заблокував. Вважає такі дії Банку протиправними, що не відповідає вимогам закону та договору, що потягло за собою порушення його майнових прав та інтересів, тобто Банк вилучив суму 74 472,62 грн. для того, щоб 08.10.2009 року провести списання начебто заборгованих коштів в сумі 15 701,15 грн. Поняття блокування після проведення зарахування однорідних зустрічних вимог умовами договору не передбачено. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” банку заборонено вилучати продукцію у споживача без його згоди або без додержання відповідного судового рішення. Вважає це нечесною підприємницькою діяльністю з боку Банку, оскільки останній з 17.08.2009 року по 08 жовтня 2009 року протягом 52 днів не перераховував кошти на поточний рахунок і не видавав йому їх та примушував його зберігати у нього кошти для незаконного списання у сумі 15 701,15 грн., чим порушив Банк також 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2, 6.8 кредитного договору від 06.10.2006 року. 11.08.2009 року у заяві Банку він вказував на те, що простоює комбайн і йому потрібні кошти, на що Банк попросив його зачекати у зв”язку з тим що програма ПР-48 тимчасово не працює. У зв”язку з вищевикладеним відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на реалізацію своїх прав за порушення і неналежне виконання умов договору і Закону нарахування пені в розмірі 3 % за кожен прострочений день ненадання послуги в розрахунку 74 472,62 грн. х 3% х 52 дні =116 177,28 грн.

Заслухавши представника первісного позивача, відповідача-позивача ОСОБА_3 та дослідивши усі докази по справі, суд приходить до висновку, що первісний позов Банку підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 06.10.2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений кредитний договір № СNІНА00000537 на суму 73 129,66 грн., з яких 53 590 грн. на придбання легкового автомобіля та 19 539,66 грн. на сплату страхових платежів з кінцевим терміном повернення 07.10.2013 року. ОСОБА_3 зобовзався повертати кредит та відсотки за його користування шляхом здійснення щомісячних платежів (а.с.10-13). Дещо раніше 8.08.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк»був укладений депозитний договір № SAMDN 25000704055457 (вклад «Стандарт достроковий»), за умовами якого ОСОБА_3 передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 100 000 грн. на строк до 08 серпня 2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 16,5 річних (а.с. 47).

11.08.2009 року ОСОБА_3 звернувся до Банку з вимогою видачі йому коштів у сумі 100 000 грн. з депозитного рахунку, так як він не має наміру продовжувати його дію (а.с.140), на що отримав відповідь Банку з посиланням на ст. 601 ЦК України про блокування депозитного договору у зв”язку з тим, що він має заборгованість по кредитній карті № НОМЕР_1 та кредитному договору (а.с. 137).

14.10.2009 року ОСОБА_3 знову звернувся до Банку з листом, в якому просив надати йому пояснення з приводу проведення взаємозаліку на суму його депозиту (а.с. 138), на що отримав відповідь за вих. № 4975 від 23.10.2009 року про проведення станом на 08.10.2009 року зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 76 214,44 грн., з яких 65 101,34 грн. по кредитному договору, 10 150,23 грн. по кредитній карті та 962,87 грн. штрафних санкцій (а.с. 139).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи, що станом на 11 серпня 2009 року Банк мав зобов”язання перед ОСОБА_3 щодо повернення суми депозиту у розмірі 100 000 грн., а останній перед Банком заборгованість по кредитному договору та кредитній карті, то Банк на законній підставі заблокував депозитний договір для проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, який був проведений 08.10.2009 року.

Виходячи з того, що рішенням Жовтневого районного суду від 27.08.2010 року з ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_3 було стягнуто 77 853,43 грн. депозитних коштів, за депозитним договором від 08.08.2008 року, з даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду ще у січні 2009 року (а.с. 94), то автоматично заборгованість по кредитному договору відновилась з 08.10.2009 року у сумі 65 101,34 грн.

Тому з урахуванням ст.ст. 525, 526, 1050, 1054 ЦК України, які передбачають, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобовязання чи зміна його умов не допускається та обовязок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти, суд вважає позов Банку обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_3, то в судовому засіданні ним не доведено порушення Банком п. 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2, 6.8 кредитного договору від 06.10.2006 року та Закону України “Про захист прав споживачів”, що спростовується поясненнями представника позивача-відповідача та матеріалами справи, а тому у задоволенні його позову про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Врахувуючи, що ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом 29 листопада 2011 року і в позовній заяві просить стягнути пеню за період з 17 серпня 2009 року по 08 жовтня 2009 року, останній пропустив строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а тому суд приходить до висновку, що останньому слід відмовити у позові також і з цих підстав.

З відповідача-позивача необхідно стягнути судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на користь позивача-відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 525, 526, 1050, 1054, 1058 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № CHIHAN00000537 від 06.10.2006 року за період з 04 листопада 2008 року по 08 серпня 2011 року в сумі 129756 грн. 30 коп., судовий збір в сумі 1297,56 грн. і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього стягнути 131173 (сто тридцять одну тисячу сто сімдесят три) гривні 86 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ічнянський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяВ. М. Овчарик