Постанова № 21578713, 01.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/7533/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників

від позивача Безух А.М.

від відповідача Боков О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ :

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський елеватор» (далі - позивач) до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 28.04.2011.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 28.04.2011.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії УЗП № 005073, та згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ та відповідно до наказу Мелітопольської ОДПІ від 23.03.2011 №559 проведена невиїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський елеватор», з питань дотримання вимог податкового законодавства та з питань достовірності визначення та нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 р.

На підставі пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України на адресу ВАТ «Мелітопольський елеватор» було надіслано поштою з повідомленням про вручення лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 21.03.2011 №7920/23-122 з питань достовірності та правомірності визначення задекларованих сум податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки надіслано на адресу ВАТ

«Мелітопольський елеватор» рекомендованим листом із повідомленням про вручення 23.03.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 523/23/00951652 від 13.04.2011, яким зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010 у сумі 68 960 грн.

На підставі зроблених висновків в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 28.04.2011, яким позивачу донарахована сума податку на додану вартість 68 960 гривень, за штрафними санкціями 17240 гривень.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.

З матеріалів справи встановлено, що згідно наданих до відповідача позивачем реєстрів отриманих податкових накладних основними постачальниками на митній території України в грудні 2010року були:

-ПП «Молокозавод ОЛКОМ», код ЄДРПОУ 31176910, м. Мелітополь, на загальну суму 1865769,72 грн., в т.ч. ПДВ 310961,61 грн., що складає 52% податкового кредиту грудня 2010.

-ПП «Азов Хліб 2005», код ЄДРПОУ 33142898, м. Мелітополь, на загальну суму 1639757,7 грн., в т.ч. ПДВ 273292,95 грн., що складає 46% податкового кредиту грудня 2010.

Відповідно до п.4.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 одночасно з податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року підприємством надано додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», дата реєстрації в ДПІ - 19.01.2011, вхідний № 9006342612, та уточнений додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», дата реєстрації в ДПІ - 11.02.2011, вхідний № 9000252034. Згідно розділу 2 додатку №5 «Податковий кредит» період складання податкових накладних включених до складу податкового кредиту грудня 2010р. Листопад 2010р. - сума ПДВ 204 333,33 грн., грудень 2010р. - сума ПДВ 68 959,62 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Азов Хліб 2005» (ЄДРПОУ 33142898) з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року, проведеної Мелітопольською ОДПІ, встановлено, що підприємством ПП «Азов - хліб 2005» сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів-постачальників, які є вірогідними підприємствами - транзитерами та вірогідними підприємствами - податковими ямами.

Податковим органом аналізуючи податкову звітність вищезазначених контрагентів ПП «Азов Хліб 2005» встановлено, що згідно наданих розрахунків комунального податку кількість працюючих на підприємствах складала не значну кількість працюючих - 5 чоловік, яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг операцій.

Крім того, відповідно до наданої звітності, вищезазначені підприємства не мають, власних основних фондів 1 групи, складських або будь-яких інших приміщень, які можуть бути використані у господарській діяльності підприємства.

Виходячи з вищенаведеного відповідач зазначає, ПП «Азов-хліб 2005» не здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період грудень 2010 року встановлено, що підприємство ПП «Азов-хліб 2005» віднесено до категорії «З» - платник податків високого ризику.

Судом встановлено, що за результатами виїзної документальної перевірки ПП «Азов-Хліб 2005», - акт перевірки № 511/23/33142898 від 11.04.2011 дійсно було встановлено ряд нікчемних правочинів, укладених ПП «Азов-Хліб 2005» з ПП «Агротехнічна компанія 2000», ПП «Фірма Нікфінпром», ПП «Астраком», ТОВ «СК Спарта», ПП Житниця-09», ПП «Аллюр 2009».

Однак податковий кредит по зазначеним правочинам передано іншим контрагентам ПП «Азов-Хліб 2005», - АТ «Каргіл», ТОВ «Віойл-Агро», ПІІ «Сєрна», - які за висновком перевіряючих є по ланцюгу «вигодонабувачами».

ВАТ «Мелітопольський елеватор» не є вигодонабувачем по жодному з вказаних нікчемних правочинах. По угодах укладених ВАТ «Мелітопольський елеватор» з ПП «Азов-Хліб 2005» отримано інший товар (мука, висівки, ячмінь, яблуневий концентрат), аніж по нікчемних угодах ПП «Азов-Хліб 2005» з ПП «Агротехнічна компанія 2000», ПП «Фірма Нікфінпром», ПП «Астраком», ТОВ «СК Спарта», ПП Житниця-09», ПП «Аллюр 2009» (зерно, соняшник).

Тобто судом не вбачається звязку між позивачем та іншими підприємствами, які співпрацюють з контрагентом позивача.

Податковий кредит сформовано за рахунок належним чином оформлених податкових накладних отриманих підприємством від постачальників товарів. За отримані товари в повному обсязі з ПП «Азов-Хліб 2005» проведені розрахунки в безготівковому вигляді, товар був реально отримано. Отриманий товар - це, зокрема товар з родовими ознаками. Всі постачальники у яких отримано оплачений товар звітували з отриманого ПДВ від підприємства та включили його до своїх зобов'язань.

У відповідності зі п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - Датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»,визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування» і є вільною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування і не встановлює хто саме повинен сплатити податок до бюджету;

підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

ВАТ «Мелітопольський елеватор» діяло виключно на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість» і не повинно нести відповідальність за можливе порушення закону третіми особами, з якими воно не мало ніяких цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Правочин, що мав місце між ПП «Азов-Хліб 2005» з ВАЗ «Мелітопольський елеватор» мав на меті настання певних наслідків - придбання сировини для подальшого виготовлення продукції, що підтверджено: видатковими накладними, податковими накладними за грудень 2010, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів що не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму, в тому числі ПДВ, а продавець зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної податкової звітності і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301 від 28.04.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський елеватор» судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 18.11.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева