Постанова № 21569436, 26.01.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3334/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представників позивача Мартинюка С.І., Книша С.В.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ківерцівська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2011 року №0000362301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ківерцівською МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, про що складено акт №636/2301/31496816 від 10.10.2011 року. Позивач подав заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду якого Ківерцівською МДПІ проведено нову позапланову виїзну перевірку з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, про що складено акт №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого донараховано податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 345939грн. 00коп. за липень 2011 року.

На підставі акту перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 Ківерцівською МДПІ 14.11.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000362301, яким ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 518908грн. 50коп., у тому числі за основним платежем 345939грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 172969грн. 50коп.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, з огляду на таке.

В акті перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року податковим органом відображено висновок про нікчемність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантрейд» (далі ТзОВ «Авантрейд») та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» лише на підставі того, що в товарно-транспортних накладних (далі ТТН) на поставку товару не зазначено повних даних про одержувача вантажу. Такий висновок податкового органу позивач вважає безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач вказує, що 08.07.2011 року між ТзОВ «Авантрейд» (постачальник) та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №0807-01, згідно з яким постачальник зобовязувався передати покупцю нафтопродукти. На виконання договору ТзОВ «Авантрейд» передало у власність позивача нафтопродуктів на суму 2051235грн. 30коп., що підтверджується видатковими та податковими накладними, ТТН за період з 08.07.2011 року по 31.07.2011 року, сертифікатами якості палива, лімітно-забірними відомостями. За поставлений товар ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» провело розрахунки на суму 2075635грн. 96коп.

Сторонами при укладенні договору постачання в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, договір відповідає положенням Цивільного кодексу України, є дійсним та виконаний сторонами. Будь-яких підстав для визнання договору нікчемним немає, факти продажу та поставки товару, розрахунків між сторонами підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку. Окремі недоліки, допущенні субєктами господарювання при укладенні та виконанні договору, не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку договору з визнанням його нікчемним, недійсним з застосуванням відповідних наслідків.

Відтак, висновки Ківерцівської МДПІ про нікчемність правочину, укладеного ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з ТзОВ «Авантрейд», є незаконними, податковий кредит з податку на додану вартість по господарській операції позивача з ТзОВ «Авантрейд» сформовано правомірно.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 14.11.2011 року №0000362301.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а.с.188-199) представник відповідача адміністративний позов не визнала та надала пояснення такого змісту.

За результатами перевірки ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» встановлено порушення порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість в липні 2011 року при придбанні нафтопродуктів у ТзОВ «Авантрейд». В бухгалтерському обліку позивача проведено придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі видаткових та податкових накладних на загальну суму 2051235грн. 30коп., у тому числі ПДВ 341872грн. 55коп. Для перевірки позивачем було надано видаткові, податкові накладні, журнал обліку доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості дизпалива (паспорта), ТТН на транспортування нафтопродуктів. Розрахунки між сторонами проведені на суму 2051235грн. 30коп., податок на додану вартість в сумі 341872грн. 55коп. по даних господарських операціях включений до податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних за липень 2011 року та в декларацію по податку на додану вартість за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до ТТН транспортування нафтопродуктів здійснювалося фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на замовлення ТзОВ «Авантрейд». Проте надані для перевірки ТТН містять порушення щодо порядку їх заповнення, зокрема, в них не зазначено дати і часу виїзду підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, прізвище, імя, по батькові особи, яка одержала вантаж, дати і часу виїзду вантажоодержувача, номеру подорожнього листа та вид перевезень. В звязку з цим, Ківерцівською МДПІ зроблено висновок, що в ході проведення перевірки згідно з наявними документами не встановлено факту одержання вантажу ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», а тому угода, укладена між позивачем та ТзОВ «Авантрейд», не створює правових наслідків, є нікчемною і позивач не має права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання дизпалива у ТзОВ «Авантрейд».

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача покликається на положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 року №0000362301 Ківерцівською МДПІ прийнято правомірно, тому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснили, що договір поставки нафтопродуктів, укладений з ТзОВ «Авантрейд», сторонами реально виконаний, позивачем проведений повний розрахунок за поставлений товар. Обовязок з транспортування товару було покладено на контрагента, який залучив перевізника фізичну особу підприємця ОСОБА_4 Отриманий товар використаний позивачем у межах своєї господарської діяльності, в тому числі частина нафтопродуктів використана для заправки автотранспорту, який використовується товариством, інша реалізована субєктам господарювання. ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» має у власності склад паливно-мастильних матеріалів, облаштований для зберігання нафтопродуктів та заправки транспортних засобів.

Представники позивача просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 14.11.2011 року №0000362301.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №447768 (а.с.107), здійснює господарську діяльність згідно з статутом (а.с.108-123), з 03.07.2001 року знаходиться на обліку як платник податків у Ківерцівській МДПІ, що підтверджується довідкою від 14.05.2008 року №181 (а.с.125), зареєстроване платником податку на додану вартість з 11.07.2001 року, про що Ківерцівською МДПІ видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.07.2001 року №02399100 (а.с.126).

Ківерцівською МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, про що складено акт №636/2301/31496816 від 10.10.2011 року (а.с.8-31). Позивачем було подано до податкової інспекції заперечення №268 від 14.10.2011 року на даний акт перевірки (а.с.32-34), за наслідками розгляду якого Ківерцівською МДПІ проведена нова позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, про що складено акт №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року (а.с.35-59), який містить аналогічні висновки, що й попередній акт.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів №0807-01 від 08.07.2011 року з ТзОВ «Авантрейд» (продавець), на підставі якого протягом липня 2011 року товариством отримано нафтопродуктів на загальну суму 2051235грн. 30коп., у тому числі ПДВ 341872грн. 55коп. По таких операціях ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» включено до податкового кредиту за липень 2011 року ПДВ у загальній сумі 341872грн. 55коп. згідно з податковими накладними, виписаними ТзОВ «Авантрейд», та відображено у декларації з податку на додану вартість за цей період. Для перевірки позивачем були надані такі документи: видаткові та податкові накладні, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості дизпалива, ТТН, платіжні доручення про проведення розрахунків між сторонами; такі господарські операції відображені у журналах-ордерах відповідних рахунків бухгалтерського обліку.

Разом з тим, перевіркою зроблено висновок про те, що правочин між ТзОВ «Авантрейд» та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» є нікчемним. При цьому, податковий орган виходив з того, що перевізні документи ТТН містять порушення порядку їх заповнення, зокрема, не вказано дати і часу виїзду підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, прізвище, імя, по батькові особи, яка одержала вантаж, дати і часу виїзду вантажоодержувача, номеру подорожнього листа та вид перевезень. Тобто, на думку Ківерцівської МДПІ, не встановлено факту одержання товару ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», а отже, операції із придбання дизпалива не мали реального товарного характеру, підприємством перераховувалися кошти та оформлялися документи з метою заниження обєкту оподаткування.

В акті перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року зазначено про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 345939грн. 00коп. за липень 2011 року.

На підставі акту перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року Ківерцівською МДПІ 14.11.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000362301, яким ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 518908грн. 50коп., в тому числі за основним платежем 345939грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 172969грн. 50коп. (а.с.60), та яке в адміністративному порядку платником податків не було оскаржене.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 14.11.2011 року №0000362301, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08.07.2011 року між ТзОВ «Авантрейд» (постачальник) та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) укладено договір №0807-01 поставки нафтопродуктів, відповідно до якого постачальник зобовязувався передати у власність покупця, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками, що є його невідємною частиною (а.с.61-64). Відповідно до пунктів 3.2, 3.6, 3.7 вказаного договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки СРТ пункт призначення покупця, або по домовленості сторін поставка товару може здійснюватися транспортом покупця із складу постачальника на умовах поставки ЕХW резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником на підставі заявки покупця; представник покупця, який має повноваження для отримання товару, повинен при отриманні товару передати представнику постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей; товар вважається переданим покупцю, коли уповноважений представник покупця надасть представнику постачальника своє доручення на отримання товару та зробить підпис на видатковій накладній постачальника та/або товарно-транспортній накладній.

Протягом липня 2011 року постачальником було відвантажено позивачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 2051235грн. 30коп., у тому числі ПДВ 341872грн. 55коп. Вказаний товар, якість якого підтверджена відповідними сертифікатами (паспортами) (а.с.65-66), був поставлений позивачу згідно з видатковими накладними (а.с.67, 70, 73, 76) та податковими накладними, виписаними постачальником ТзОВ «Авантрейд» (а.с.68-69, 71-72, 74-75, 77). Про отримання дизпалива зроблені відповідні відмітки, скріплені підписами, на видаткових накладних матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5, на підставі відповідних довіреностей на отримання матеріальних цінностей від 08.07.2011 року №8, від 21.08.2011 року №30, про що зроблені записи в журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с.179-180).

Крім того, судом також встановлено, що транспортування нафтопродуктів здійснювалося фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) на підставі договору №16/05-1ТП від 16.05.2011 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного з ТзОВ «Авантрейд» (замовник) (а.с.182-183). На кожну поставку нафтопродуктів оформлялися товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1- ТТН (нафтопродукт), передбаченою в додатку №3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155. Кожна з таких ТТН містить номер, дату, зазначення автопідприємства підприємець ОСОБА_4, замовника ТзОВ «Авантрейд», вантажоодержувача ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», пункт навантаження м.Коростень, відомості про транспортний засіб, причіп, водія, пункт розвантаження м.Луцьк, найменування марки нафтопродуктів, обєму, методу визначення нафтопродуктів, їх густини, температури та маси нафтопродуктів, підписи та прізвища осіб, які відпустили вантаж, водія, що прийняв вантаж, особи, яка вантаж одержала (а.с.78-85).

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобовязаннях перед ТзОВ «Авантрейд» на суму 2051235грн. 30коп., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за липень 2011 року (а.с.87-89). На підставі отриманих від ТзОВ «Авантрейд» податкових накладних позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року включено 341872грн. 55коп. та відображено в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави прийти до висновку, що податковий кредит при визначенні обєкта оподаткування податком на додану вартість може бути сформований лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, на думку суду, відсутність факту визнання договору недійсним згідно з чинними на час спірних правовідносин норм статті 207 Господарського кодексу України та положень статті 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України №2756-VІ від 02.12.2010 року) щодо можливості визнання правочину, що не відповідає вимогам закону, або вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, недійсним лише у судовому порядку (тобто такі угоди не відносяться до нікчемних правочинів, а є оспорюваними), не свідчить про реальність вчинення відповідної операції; такі господарські операції, їх виконання при визначенні обєкта оподаткування оцінюються судом з точки зору податкового законодавства.

Відтак, судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими визначено суму податкового кредиту, використання в господарській діяльності придбаного товару, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, зокрема, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, установлення звязку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Як встановлено судом, предметом діяльності ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» відповідно до статуту є вирощування сільськогосподарської продукції, переробка, виробництво, виготовлення продукції, торгівля різними товарами (послугами) тощо, в тому числі, здійснення закупівлі та реалізація нафтопродуктів (а.с.108-123). З акту перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року (сторінка 5 акту), реєстраційних документів слідує, що товариство використовує орендовані транспортні засоби, зокрема, вантажні на підставі договорів оренди (а.с.39,131-156), тобто, придбання ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» нафтопродуктів у ТзОВ «Авантрейд» здійснювалося в межах господарської діяльності позивача для використання нафтопродуктів для заправки транспортних засобів, що використовуються товариством, та для реалізації іншим субєктам господарювання, що відповідає видам діяльності ТзОВ «Волинь-зерно-продукт».

Нафтопродукти на підставі договору №0807-01 від 08.07.2011 року було отримано протягом липня 2011 року від ТзОВ «Авантрейд» юридичної особи, державна реєстрація якої не припинена, та яке, серед іншого, займається посередництвом у торгівлі паливом, оптовою торгівлею паливом, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №12850780 від 25.01.2012 року (а.с.217-219). ТзОВ «Авантрейд» зареєстроване платником ПДВ з 04.05.2011 року, що підтверджується розділом 2 довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.10.2011 року №3173/23-11/37318988 «Про результати зустрічної звірки ТзОВ «Авантрейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» за липень 2011 року» (а.с.201-203).

Крім того, судом встановлено, що для отримання товару (нафтопродуктів) директору ОСОБА_5 були видані довіреності від 08.07.2011 року №8, від 21.07.2011 року №30, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с.179-181) та відповідні відмітки на видаткових накладних (а.с.67, 70, 73, 76).

Послуги з перевезення нафтопродуктів на підставі договору №16/05-1ТП від 16.05.2011 року, укладеного з замовником ТзОВ «Авантрейд», надавав фізична особа підприємець ОСОБА_4 (а.с.182-783), правовий статус якого та здійснення діяльності у сфері вантажного автомобільного транспорту підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №12850839 від 25.01.2012 року (а.с.220-221).

Придбані та поставлені нафтопродукти ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» зберігало на власному складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 260кв.м, який обладнаний відповідними резервуарами, заправочними колонками (а.с.172-175). Відповідно до ТТН одержував товар ОСОБА_6, який згідно з наказом про переведення на іншу роботу від 01.06.2011 року перебував на посаді оператора АЗС, що підтверджується, крім наказу, витягом з його трудової книжки (а.с.176-178).

Придбаний у ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» товар (нафтопродукти), як слідує із додатку 7 акту перевірки №709/2301/31496816 від 04.11.2011 року «Схема ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» придбання та списання паливно-мастильних матеріалів у липні 2011 року» (а.с.186), був використаний позивачем як у власному господарстві для заправки транспортних засобів, доказами чого є лімітно-забірні відомості на відпуск дизпалива з АЗС за липень 2011 року (а.с.90-95), відомості обліку видачі паливно-мастильних матеріалів за липень 2011 року (а.с.96-99), так і реалізовувався іншим субєктам господарювання.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка нафтопродуктів від ТзОВ «Авантрейд» відбулася і товар використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Судом досліджені наведені вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, останні підтверджують наявність спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, звязок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість визначення податкового кредиту з ПДВ.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, нормам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Відповідно до пунктів 2 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318 (з наступними змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Вказані положення нормативно-правових актів дотримані позивачем. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обовязковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 вантажовідправнику, 2 вантажоодержувачу, 3,4 автопідприємству) та визнано обовязковим застосування вказаної форми всіма субєктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496, яка є обовязковою для всіх субєктів господарювання, що займаються закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України (абзац четвертий розділу 1 Загальні положення), визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом. Зокрема, передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования», при перевезенні оформляється ТТН за формою №1-ТТН (нафтопродукт), що наведена в додатку 3 Інструкції та передбачає особливості її заповнення з вказівкою на обєм і густину нафтопродукту, температуру, масу. В даній справі ТТН відповідають встановленій формі та містять такі відомості про вантаж, що описано вище.

Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено отримання нафтопродуктів від постачальника та їх перевезення.

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідно до даних довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.10.2011 року №3173/23-11/37318988 «Про результати зустрічної звірки ТзОВ «Авантрейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» за липень 2011 року» відвантаження товару на ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» відповідно до податкових накладних протягом липня 2011 року ТзОВ «Авантрейд» відображено в податкових зобовязаннях декларації з ПДВ за липень 2011 року, порушень в податковому обліку не встановлено (а.с.201-203).

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що ТТН містять окремі незаповнені графи (рядки), як-от, не вказано дати і часу виїзду підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, прізвище, імя, по батькові особи, яка одержала вантаж, дати і часу виїзду вантажоодержувача, номеру подорожнього листа та вид перевезень, оскільки такі недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, вказівка на час виїзду чи прибуття вантажу з зазначенням дати виписування ТТН не впливає на стан конкретних активів та зобовязань, збільшення або зменшення яких впливає на податковий облік, коли достеменно відомо, що така операція відбувалася в певний період. Крім того, в долучених позивачем до матеріалів справи ТТН (а.с.78-85) є прізвище, ініціали, підпис одержувача вантажу ОСОБА_6, який працював у позивача оператором АЗС (а.с.176-178). Незазначення номера подорожнього листа чи інших відомостей особами, які перевозили вантаж, є недоліком організації роботи перевізника та підставою для вирішення питання щодо відповідальності таких осіб в межах виконання ними трудових обовязків, проте не може впливати на висновки податкової інспекції про реальність чи відсутність вчинення господарської операції між субєктами господарювання. В даному випадку, в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження фактичної поставки (перевезення) та використання у господарській діяльності нафтопродуктів ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», які придбані у ТзОВ «Авантрейд».

З огляду на встановлений судом реальний характер зазначених вище господарських операцій, можливі недоліки у заповненні ТТН, допущені іншими субєктами господарювання, не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на податковий кредит з ПДВ.

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно, тобто, з дотриманням положень ПК України сформовано податковий кредит у липні 2011 року по операціях з придбання товару у ТзОВ «Авантрейд», а тому Ківерцівська МДПІ прийшла до безпідставного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Авантрейд» на 345939грн. 00коп. та безпідставно визначила позивачу податкове зобовязання з ПДВ в сумі 518908грн. 50коп., у тому числі за основним платежем 345939грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 172969грн. 50коп.

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 14.11.2011 року №0000362301.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 14 листопада 2011 року №0000362301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 31 січня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх