Рішення № 21568451, 22.02.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.02.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача Кеміня М.П.,

суддів Боднар О.В., Готри Т.Ю.,

при секретарі: Васильцюн І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 на рішення Рахівського районного суду від 30 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до Рахівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовну вимогу обґрунтовував тим, що 01.05.2010 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем Опель-Вектра на автодорозі Мукачево-Рогатин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння. Виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген-Пасат, належного ОСОБА_4 на праві власності, яким керував ОСОБА_5 Винність ОСОБА_2 підтверджена постановою Рахівського районного суду від 02.05.2010 року.

Згідно експертного висновку вартість матеріальних збитків, спричинених автомобілю Фольксваген-Пасат становить 56403 грн.

Крім того, на період ремонту автомобіля позивачі змушені були взяти в оренду інший автомобіль, внаслідок чого понесли витрати у розмірі 14842 грн.

Також вважає, що позивачам неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода у розмірі 1700 грн. кожному.

На підставі вищенаведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 56406 грн. вартості пошкодженого автомобіля, 14842 грн. витрат на оренду автомобіля, 1700 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_5 1700 грн. моральної шкоди. Також просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 746 грн. держмита, 120 грн. витрат на ІТЗ та 2500 грн. юридичних послуг.

Рішенням Рахівського районного суду від 30 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 56406 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3366 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення майнової шкоди та судових витрат скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Зокрема зазначає, що доказом розміру спричиненої матеріальної шкоди являлася не автотоварознавча експертиза чи дослідження вчинені судовим експертом, а звіт про оцінку вартості матеріального збитку. Крім того, вказує, що до матеріалів справи не додано акту огляду автотранспортного засобу, що суперечить Положенню про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів. Також звертає увагу на те, що судом неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат, оскільки позов було задоволено частково, а судові витрати стягнуто з ОСОБА_2 в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ніким в апеляційному порядку не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині стягнення майнової шкоди та судових витрат, то колегія суддів, відповідно до приписів ч.1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Встановлено, що 01.05.2010 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель-Вектра», перебуваючи в стані алкогольного спяніння, змінив напрямок руху і виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», що належить на праві власності ОСОБА_4

Винність ОСОБА_2 встановлена постановою Рахівського районного суду від 16.06.2010 року (а.с.24).

Внаслідок зіткнення, автомобілю позивачки була завдана майнова шкода, яка, згідно звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу № 00000007 від 25.05.2010 року становить 56403,42 грн. (а.с.17-19).

Стосовно доводів апеляційної скарги, що стосуються оцінки вартості спричиненої майнової шкоди та вищезазначеного звіту, колегія суддів констатує наступне.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ЦПК України експертиза повинна бути обовязково призначена у випадках, передбачених ст. 145 ЦПК України.

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку є письмовим доказом по справі, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен розяснити особам, які беруть участь у справі, які оспорюють цей доказ про їх право заявити клопотання про їх призначення (ч.4 ст. 10 ЦПК України).

У разі, якщо таке клопотання не буде заявлено, суд повинен вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 при розгляді справи в суді першої інстанції не ставилося клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, то суд першої інстанції визначаючи розмір майнової шкоди завданий автомобілю позивачки правомірно взяв до уваги звіт від 25.05.2010 року, який ним досліджувався як письмовий доказ.

В той же час, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд першої інстанції зробив це з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України.

З резолютивної частини рішення слідує, що даний позов задоволено частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З позовної заяви вбачається, що позивачі предявили позов про відшкодування шкоди на загальну суму 74648 грн. (56406 грн. + 14842 грн. + 1700 грн. + 1700 грн. = 74648 грн.), що становить 100 % від заявленого позову.

Згідно рішення суду першої інстанції, даний цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 56406 грн., що становить 75,56% від ціни заявленого позову.

Позивачем понесені судові витрати на загальну суму 3332,50 грн., яка складається із 712,50 грн. держмита, 120 грн. витрат на ІТЗ та 2500 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 1-4).

Таким чином, з урахуванням вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача по даній справі становить 2518 грн. (3332,50 грн. Ч 75,56% = 2518 грн.).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 88, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суд від 30 листопада 2011 року в частині розподілу судових витрат змінити, визначивши що розмір судових витрат, який підлягає стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 становить 2518 (дві тисячі пятсот вісімнадцять) гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді