Постанова № 21568225, 25.01.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/5679/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 ОСОБА_2 - представники за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_3- представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів"

до: Могилів Подільської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" (надалі- позивач) до Могилів Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі- відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Адміністративний позов мотивований тим, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача, складено акт від 21.06.2011р. № 531/2301/03327670, у відповідності до якого податковим органом зафіксовано ряд порушень, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 07.07.2011р. №№ 0000013500,0000282308, 0000352301,0000342301.

Як вбачається із матеріалів справи, з висновками податкового повідомлення рішення № 0000282308 позивач погоджується, а тому сума грошового зобовязання визначена ним була сплачена в повному обсязі.

Стосовно до інших рішень, позивачем подано скаргу на імя ДПА у Вінницькій області № 381 від 18.07.2011р., яка своїм рішення № 15347/10/25-009 від 18.07.2011р. продовжила строк розгляду первинної скарги до 15.09.2011р., а 13.09.2011р. ДПА у Вінницькій області № 18897/10/25-009 винесла рішення про розгляд первинної скарги у відповідності до якого податкове повідомлення рішення № 0000342301 скасовано в частині 18011 грн., в іншій частині залишено без змін, податкове повідомлення рішення № 0000352301 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення №0000013500 скасоване повністю. Крім того, за наслідками розгляду скарги 13.09.2011р. відповідачем по справі винесено податкове повідомлення рішення № 0000582301 від 13.09.2011р.

Однак, 28.09.2011р. позивачем подано скаргу № 506 на вищезазначені рішення до ДПА України, яка своїм рішенням від 01.12.2011р.№ 6683/610-2115, скаргу позивача залишила без розгляду у звязку з пропущенням строку подачі скарги.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом з наступними вимогами: 1) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 13.09.2011 р. № 0000582301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (28131,00 грн. основний платіж і 7033,00 грн. штрафної санкції) з податку на прибуток підприємств; 2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 07.07.2011 р. № 0000352301 щодо визнання суми грошового зобов'язання в частині 30795,84 (за основним платежем 24636,67 грн. та за штрафними санкціями 6159,17 грн.) з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, щодо позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с.214-221).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" зареєстроване за ідент. кодом 03327670, за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Строкача, буд.13 (а.с.197)., та у відповідності до довідки головного управління статистики у Могилів-Подільському районі керівником підприємства є Глухманюк Г.В (а.с.198).

21.06.2011р. відповідачем по справі здійснено планову виїзну перевірку позивача, результат якої оформлений актом № 531/2301/03327670 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.10.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.10.2010р.

Перевіркою зокрема встановлено, що позивачем за перевіряємий період порушено : 1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України від 28 грудня 4 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі, 42 540грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 3697 грн., 2 квартал 2010р. в сумі 27 957грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 4 551грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 6 335грн.; 2) п. п. 7.8.2 п. 7.8 статті 7, п.10.1 ст.10 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України від 17.09.2008 №514-УІ "Про акціонерні товариства" (із змінами та доповненням, внесеними законом України від 27.04.2010 №2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України від 03.12.2010 року №2774-УІ "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році"), в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів призначеного для виплати за 2009 рік в сумі 496033 грн. 3) п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету всього в 24 637грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 19 467 грн., за липень 2010 року в сумі - грн., за вересень 2010 року в сумі 1 583 грн., за жовтень 2010 року в сумі 800 грн., за грудень 2010 року в сумі 1438 грн.; 4) п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено, яка підлягає сплаті до бюджету внаслідок завищення податкового кредиту на загальну 8 333 грн., в тому числі в травні 2010 року за рахунок уточнення зобов'язань з ПДВ за ; жовтень 2008 року ;5) п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ілюстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 та ствердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року 7 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку "України від 10.08.2005 року №277) в результаті чого встановлено видачу відповідальним особами готівкових коштів під звіт в сумі 9 912,87грн. без звітування ними у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (надалі акт - від 21.06.2011р.)(а.с.14-58).

Не погодившись із висновками акту, позивачем подано заперечення вих. №125 від 25.06.2011р.(а.с.84-90), на що листом від 05.07.2011р. вих.№8110 позивача повідомлено що Могилів-Подільською ОДПІ вірно здійснено висновок вході проведення перевірки, внаслідок чого заперечення залишено без задоволення, а акт від 21.06.2011р., без змін (а.с.91-106).

Дані обставини стали причиною винесення податкових повідомлень рішень від 07.07.2011р. №№ 0000013500 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 496 033,00 грн. та за штрафними санкціями 124 008,00 грн.) з авансового внеску з податку на прибуток, № 0000282308 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за штрафними санкціями 2 478,22 грн.) з порушення п. 2.11. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", № 0000352301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 32 970,00 грн. та за штрафними санкціями 8 242,50 грн.) з податку на додану вартість, № 0000342301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 42 540,00 грн. та за штрафними санкціями 10 635,00 грн.) з податку на прибуток підприємств (а.с.107-110).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач погодився з висновками податкового органу стосовно податкового повідомлення № 0000282308 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за штрафними санкціями 2478,22 грн.) з порушення п. 2.11."Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Однак із іншими податковими рішеннями не погодився, у звязку чим подав скаргу на імя ДПА у Вінницькій області вих. № 381 від 18.07.2011р. (а.с.113-122).На що ДПА у Вінницькій області прийнято рішення від 21.07.2011р. № 15347/10/25-009 про продовження строку розгляду первинної скарги до 15.09.2011р., а 13.09.2011р. ДПА у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду № 18897/10/25-009 яким податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0000013500 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 496033,00 грн. та за штрафними санкціями 124008,00 грн.) з авансового внеску з податку на прибуток скасовано, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0000342301 скасовано щодо визнання суми грошового зобов'язання в частині 18011,00 грн. (14409,00 грн. основний платіж і 3602,00 грн. штрафної санкції) з податку на прибуток підприємств; повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0000342301 щодо визнання суми грошового зобов'язання в частині 35164,00 грн. (28131,00 грн. основний платіж і 7033,00 грн. штрафної санкції) з податку на прибуток підприємств залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0000352301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (за основним платежем 32970,00 грн. та за штрафними санкціями 8242,50 грн.) з податку на додану вартість залишено без змін (а.с.123-132).

Крім того, на підставі даного рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Могилів-Подільська ОДПІ надала нове податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 р. № 1000582301 щодо визнання суми грошового зобов'язання (а.с.133).

Проте не погодившись з цим, позивач звернувся з скаргою вих.№506 від 28.09.2011р. до ДПА України (а.с.134-138). За наслідками якої ДПА України прийняла рішення від 21.10.2011р. № 4062/6/10-2115 про продовження строку розгляду скарги до 02.12.2011р. В свою чергу 01.12.2011р. ДПА України прийняла рішення про залишення скарги без розгляду з підстав пропущення строку звернення з вищезазначеною скаргою (а.с.139-140).

Так дійсно, спірні правовідносини регулюються законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), законом України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України (надалі - ПК України) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Стосовно проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Згідно до п. 75.1.ст 75 Податкового кодексу України ( надалі- ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.77.1.ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, що визначено п.77.4 ст.77 ПК України.

Відповідно до п.86.4.ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

А податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.

В ході судового розгляду, судом встановлено до Могилів - Подільською ОДПІ не порушено порядок проведення перевірки позивача та процедуру винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Дослідивши податкове повідомлення рішення № 0000582301 від 13.09.2011р. судом встановлено наступне.

В ході здійснення перевірки Могилів - Подільською ОДПІ встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат в 2 кварталі 2010 суму 97333грн., що не є витратами платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формі, які призначаються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки на підставі усних договорів укладених між ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів" та ТОВ "Будкераміка Нова" стосовно поставки чавуну ливарного марки Л-2, у відповідності до якого останній зобовязався поставити позивачу чавун ливарної марки Л-2, однак доказів які підтверджують фактичну поставку чавуну ливарного марки Л-2 на суму 93 333 грн. та надання транспортних послуг вартістю 4000 грн. позивачем в ході здійснення перевірки не надано, відсутні також товарно - транспортні накладні. Крім того, згідно листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №13192/7/23-1106 розрахунковий рахунок ТОВ "Будкераміка Нова" №26003036006033 закрито 01 жовтні 2009 року.

В порядку дослідження доказів на підтвердження позицій позивача, судом досліджено рахунок фактуру від 07.06.2010р., платіжні доручення № 2374 від 08.06.2010р., №1403 від 08.06.2010р., № 1415 від 10.06.2010р., №1422 від 11.06.2010р., № 1425 від 14.06.2010р., видаткову накладну від 16.06.2010р, податкову накладну №№1 від 16.06.2010р., приходний ордер, однак здійснивши аналіз вищезазначених документів не зрозуміло за які операції здійснювалась оплата коштів позивачем ТОВ "Будкераміка Нова", крім того суд враховує відсутність договорів поставки, а тому вищезазначені документи не можуть свідчити про реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Будкераміка Нова".

Таким чином, в зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують факт придбання чавуна ливарної марки Л-2 у ТОВ "Будкераміка Нова" у позивача відсутнє право на формування валових витрат в сумі 97 333грн.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Енерго-Імпекс" судом встановлено, що у відповідності до акту перевірки від 21.06.2011р., податковим органом визначено що до складу валових витрат неправомірно включено в 3 кварталі 2010р.-4000 грн. та 4 кварталі 2010р.- 4000 грн. з підстав відображення в бухгалтерському обліку операцій з відшкодування ТОВ "Енерго-Імпекс" коштів.

Так дійсно, судом досліджено рахунки № 496 від 23.2010р., № 497 від 01.10.2010р., платіжні доручення № 1924 від 23.09.2010р. № 2006 від 01.10.2010р., накладні на реалізацію № 454 від 28.09.2010р. № 455 від 08.10.2010р., податкові накладні №583 від 23.09.2010р. № 585 від 01.10.2010р., приходний ордер № 119 від 29.09.2010р. № 132 від 08.10.2010р.,дані документи підтверджують факт оплати коштів позивачем своєму контрагенту ТОВ "Енерго-Імпекс", однак з них не можливо встановити за що саме сплачено суму коштів, а тому вони є такими, що не свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Енерго-Імпекс" (а.с.154-163).

Крім того, в рахунку № 497 від 01.10.2010р. предметом є чавун ливарної марки Л-3, в накладній на реалізацію № 455 також товаром є чавун ливарний марки Л-3, однак в податковій накладній , що виписана на підставі рахунку № 497 товаром визначений чавун ливарний марки Л-2.

Досліджуючи господарські операції позивача з ТОВ "МСПОСТАЧ" стосовно правомірності включення до складу валових витрат 7192 грн. та до складу податкового кредиту 1438 грн. суд приходить до наступного.

Так, позивачем внаслідок придбання труб у ТОВ "МСПОСТАЧ" було включено до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року суму 7 192 грн.

Як вбачається із матеріалів акту від 21.06.2011р., податковим органом при проведенні перевірки використано акт №477/23-04/37080102 від 10.03.2011р. Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "МСПОСТАЧ", з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року, складеного головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок малих, приватних, громадських організацій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва яким встановлено недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "МСПОСТАЧ" з ВАТ "Могилів-Подільський завод "Газприлад".

Таким чином, наданими ВАТ "Могилів-Подільський завод "Газприлад" копії видаткових накладних та накладних ніяким чином не спростовуються висновку акту перевірки №477/23-04/37080102 від 10.03.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів між ТОВ "МАПОСТАЧ" та ВАТ "Могилі-Подільський завод "Газприлад" та висновку акту від 21.06.2011р.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так дійсно відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, що передбачено ч.2 ст.712 Цивільного кодексу.

Положення п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі - правила), передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, що визначено п.п.11.5 -11.7 Правил.

Частиною статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 Цивільного кодексу передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Суд вважає за необхідне зауважити на тому що на запитання головуючого по справі, стосовно письмової форми правочину зокрема щодо укладених письмових договорів та податкових накладних представниками позивача зазначені що були письмові договори, однак в судове засіданні їх не представлено.

Отже, здійснивши системний аналіз вищезазначених норм, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази суд приходить до висновку що в ході здійснення перевірки податковим органом вірно встановлено порушення стосовно віднесення сум до валових витрат, разом з тим позиція позивача жодним наданим доказом не підтверджується.

Крім того, ч.1 статті 30 Закону України "Про акціонерне товариство" передбачено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства, що визначено частиною 2 вищезазначеної статті.

Судом встановлено, що позивач має нерозподілений прибуток минулих років станом на 01.01.2009р. в сумі 6613770,22 грн., даний факт зафіксований в акті перевірки від 21.06.2011р. та не спростовувались поясненнями позивача.

Відповідно до п. 7.8.2.п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення рішення № 0000582301 від 13.09.2011р.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 0000352301 від 07.07.2011р. судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття вищезазначеного рішення стало завищення податкового кредиту в сумі 24637грн. в тому числі за червень 2010р. 19 467грн., за липень 2010р. 1 349 грн., за вересень 2010р. а сумі 1 583 грн., за жовтень 2010р. в сумі 800 грн., за грудень 2010 в сумі 1438 грн.

Формування якого відбулось на підставі поданих накладних позивача з контрагентами ТОВ "Будкераміка Нова", ТОВ "Енерго-Імпекс", ТОВ "МСПОСТАЧ", актом перевірки від 21.06.2011р. зокрема встановлено, що останні виписані без мети придбання товарів, суд погоджується з висновками акту перевірки від 21.06.2011р., адже в матеріалах справи наявні податкові накладні, дослідження яких не дає можливість встановити виникнення права на податковий кредит.

Крім вищезазначених контрагентів, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податковим накладних від ПП "Оптімус", однак представник відповідача в ході здійснення судового розгляду справи зазначив, що за даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів на рівні ДПА України ПП "Оптімус" не відображав податкові зобов'язання по операціях з ВАТ "Могилів - Подільський завод "Газприлад", а тому права нарахування включення сум податкового кредиту за даними накладними позивач немає.

Так дійсно, в матеріалах справи наявні податкові накладні від 08.06.2010р.№ 1 та № 2 та від 12.08.2011р. № 8 (а.с.177-179), однак із матеріалів акту вбачається що ВАТ "Могилів - Подільський завод "Газприлад", включив до складу кредиту декларацій ПДВ за липень та вересень 2010р., даний факт представниками позивача не спростовувався.

Як вбачається із матеріалів акту від 21.06.2011р., позивачем збільшено податковий кредит за податковою накладною яку за результатами попередньої перевірки було виключено зі складу податкового кредиту. Так, з пояснень представника відповідача, судом встановлено, що попередня планова виїзна документальна перевірка ВАТ "Могилів-Подільський завод "Газприлад" була проведена Могилів-Подільською ОДПІ про що складено акт перевірки №34/2301/03327670 від 13.03.2010р. В результаті проведеної перевірки було встановлено неправомірне включення до складу податкового кредиту з ПДВ 8 333грн. згідно податкової накладної №5240 від 31.10.2008р. отриманої від ЗАТ БК "Содружество", оскільки дана податкова накладна була оформлена в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" . Таким чином відсутній факт самостійного виявлення помилки в раніше поданій декларації, а відповідно і право подання уточнюючого розрахунку.

Так п.1.7.ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.1.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Положення п.п. 7.2.1.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків, зо визначено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Водночас п.п 7.4.5.п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п. 7.5.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином судом встановлено, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення рішення № 0000582301 від 13.09.2011р.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже на виконання свого обовязку відповідачем доведено правомірність винесення свого рішення, о отже позовній вимог не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна

25.01.2012