Постанова № 21568204, 25.01.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5619/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : Міщенко О.М , Сулейманова В.Б- представники.

відповідача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

свідка: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0008541600

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці ( надалі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0008541600.

Адміністративний позов мотивований тим, що 13.09.2011р. податковим органом проведено камеральну перевірку поданої податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011р. позивача результат якої оформлений актом від 13.09.2011р. № 1030/15-2/33126849. Внаслідок зафіксованого порушення 23.09.2011р. ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення - рішення № 0008541600. Оскільки податковим органом порушено порядок проведення перевірки та зроблено хибний висновок, щодо зафіксованих порушень, позивач змушений був звернутись до суду з позовом.

Представники позивача просили суд позов задовольнити в повному обємі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо позову заперечував та посилався зокрема на заперечення, які містяться в матеріалах справи (а.с.36-37).

В ході судового розгляду справи, допитано в якості свідка виконуючого обов'язки начальника відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці - ОСОБА_4, який здійснював перевірку позивача 13.09.2011 року та складав акт №1030/15-2/33126849, за результатами її проведення. Зокрема, який зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а порушення, що виявлені під час її проведення обґрунтовуються безпідставністю включення податкової накладної № ПП від 31.07.2011р. отриману в ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого зменшено задекларовану суму податкового кредиту та збільшено податкові зобовязання.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідент. номером 33126849 від 21.08.2004р. (а.с.9). Керівником якого є Пізняк О.С, що визначено довідкою головного управління статистики у Вінницькій області № 475964 (а.с.10).

13.09.2011р. ДПІ у м. Вінниці проведено камеральну перевірку позивача, результат якої оформлений актом № 1030/15-2/33126849 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011р. КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - акт від 13.09.2011р.) ( а.с.12-13).

Зокрема якою встановлено, що до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. позивачем включено податкову накладу № ПП від 31.07.2011р. на загальну суму 3826269, 30 грн., у тому числі сума ПДВ- 637711, 55 грн. отриману від ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2011р.

На підставі чого 23.09.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0008541600 (надалі - рішення від 23.09.2011р.), яким збільшено податкові зобовязання на загальну суму 797140 грн. з них 637712 грн. за основним платежем та 159428 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з цим позивачем подано скаргу на імя Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, яка рішенням від 12.10.2011р. № 21263/10/25-009 продовжила строки розгляду первинної скарги до 05.12.2011р., а рішенням від 28.10.2011р. № 22417/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 23.09.2011р., без змін.(а.с.14-17).

Однак, КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" не погодившись з цим та скориставшись наданим правом щодо адміністративного оскарження рішень податкового органу, подано скаргу на імя Державної податкової служби України, яка своїм рішення про результати розгляду повторної скарги від 01.12.2011р. № 6645/6/10-2115, скаргу позивача залишила без задоволення, а рішення ДПІ у м. Вінниці від 23.09.2011р. та рішення ДПА у Вінницькій області 28.10.2011р. № 22417/10/25-009, без змін (а.с.18-20).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, що визначено п.1.1ст.1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно до п. 75.1.ст 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що п. п 75.1.1.п.75.1 ст.75 ПК України.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході здійснення перевірки ДПІ у м. Вінниці порушено вищезазначену норму, адже досліджено податкову накладну ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", що зафіксовано в акті перевірки від 13.09.2011р. та не спростовано представником відповідача.

Відповідно п. 86.2. ст.86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органів державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. А податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.

В своїх запереченнях відповідач посилається на той факт, що позивачем не подано заперечення до акту перевірки від 13.09.2011р., а тому податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, однак суд зауважує на тому, що п.86.7.ст.86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), тобто дана норма є диспозитивною, а отже подати заперечення до акту є правом позивача, а не обовязком.

В ході здійснення камеральної перевірки позивача ДПІ у м. Вінниці встановило порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, адже на думку податкового органу позивачем не правомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. накладну ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Так дійсно, до п.п.14.1.181.п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, що визначено п.198.1 ст.198 ПК України.

Положення п. 198.2.ст.198 ПК України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, даною нормою передбачено два випадки, щодо дати виникнення права платника податку стосовно віднесення сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3.ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 187.10.ст.187 ПК України, у разі якщо платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

Згідно до п.п.14.1.266.п.14.1 ст.14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, постачальником газу позивачу є ДК ГАЗ України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", який надає податкові накладі позивачу щомісяця за датою відвантаження товарів, однак у звязку з неповними розрахунками у зимовий період у КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" виникла заборгованість, яку останній погашав у міжопалювальний період.

Отже, здійснивши системний аналіз вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що датою виникнення права КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, а отже посилання податкового органу щодо порушення п.201.10 ст.201 ПК України не знайшли свого підтвердження.

Таку ж позицію підтримує Державна податкова служба України в листі від 25.10.2011р. за № 4261/6/15-3415-04, яким визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у пункті 187.10 статті 187 розділу V Кодексу як такі, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до податкового кредиту включаються теж за касовим методом. За такими операціями право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунка або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

Отже, заслухавши пояснення сторін та свідка, дослідивши матеріалами справи суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011р. № 0008541600 підлягає скасування, оскільки податковим органом не доведено правомірність його прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" судові витрати на сплату судового збору в сумі 28 грн.23 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.09.2011р. № 0008541600, відповідного до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 3014010100 за основним платежем +637 712 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями ( штрафами) в сум 159 428 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 ( двадцять три) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна

25.01.2012