Постанова № 21567643, 18.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 р. (16:35) Справа №2а-13541/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О.,за участю представник відповідача Аблякімової Е.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК

про стягнення заборгованості в сумі 6358,81 грн.,

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Сімферополі АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 6358,81 грн., з яких: 5263,17 грн. з відшкодування адресної допомоги, 1095,64 грн. з відшкодування основного розміру пенсій.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача, повідомленого належним чином на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є також субєктом владних повноважень, витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зобовязаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач в серпні 2010 року підписав акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У звязку з виникненням неузгодженості між розрахунками Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим до акту та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, були складені таблиці розбіжностей, які не прийняті відповідачем до заліку. Сума виявлених розбіжностей становить 6358,81 грн.

В ході вивчення матеріалів справи, зокрема акту звірки, а також таблиць розбіжностей за серпень 2010 року, судом встановлено, що до загальної суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 6358,81 грн. включені витрати на державну адресну допомогу у розмірі 5263,17 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

При цьому, до страхових виплат, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” адресна допомога, визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже, суд дійшов висновку, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г”статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення”в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та “державна адресна допомога до пенсії” до нього не входить.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми не відшкодованої державної адресної допомоги та поштових витрат на її доставку за серпень 2010 року у розмірі 5263,17 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем були заявлені позовні вимоги щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2010 року у розмірі 1095,64 грн.

Судом була перевірена наявність підстав для відшкодування Управлінням ПФУ в Київському районі в м. Сімферополі АР Крим витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та встановлено наступне.

Відповідачем у запереченні на позовну заяву було зазначено про те, що, не прийняті до заліку витрати на виплату пенсій у розмірі 1095,64 грн. не були включені відповідачем до Акту щомісячної звірки у звязку з тим, що у відповідача відсутні особові справи потерпілих, а також акт про нещасний випадок на виробництві, яких призвів до інвалідності, що є підставою для відмови у розумінні ч. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності”.

Представник відповідача зазначив, що відшкодування шкоди відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. 2 Угоди, ратифікованої Верховною Радою України 06.10.1995року, встановлено, що відшкодування шкоди потерпілим провадиться роботодавцем сторони, законодавство якого поширювалося на працівника під час одержання шкоди або іншого ушкодження здоровя, смерті.

Перевіряючи обґрунтованість правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Суд враховує, що обовязок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілим страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок їхніх страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими, тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача щодо не прийняття до заліку витрати на виплату пенсій у розмірі 1095,64 грн. у звязку з тим, що у відповідача відсутні особові справи потерпілих є необґрунтованим.

Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, являється необґрунтованим.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АРК для вирішення спірних відносин.

Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Судом встановлено, що відповідачем не були прийняті до заліку суми на виплату та доставку пенсій таким особам, особові справи яких не передані до Фонду: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що правові підстави для відмови у відшкодуванні пенсій вказаним особам, на які посилається відповідач є неправомірними, такими, що не засновуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, судом було перевірено наявність фактичних підстав для виплати пенсії Управлінням Пенсійного фонду в Київському районі в м. Сімферополі АР Крим вказаним особам та було встановлено наступне.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 є акт про нещасний випадок на виробництві від 02.07.1993 року, який стався з ним 30.06.1993 року в м. Сімферополі на фірмі “Консоль”ЛТД.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_11 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 18.04.1973 року, який стався з ним 18.04.1973 року в м. Сімферополі на підприємстві “Сімферопольське СТО”.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_4 є акт про нещасний випадок на виробництві № 3 від 17.08.1995 року, який стався з ним 15.08.1995 року в м. Сімферополі на підприємстві асоціація “Декаес”.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_5 є акт про нещасний випадок на виробництві № 2 від 10.11.1975 року, який стався з ним 10.11.1975 року в м. Сімферополі на підприємстві Сімферопольська фабрика “Кримбиттовар”.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_6. є акт про нещасний випадок на виробництві від 01.09.1980 року, який стався з ним 01.09.1980 в м. Сімферополі на підприємстві Сімферопольський рибообробний завод.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_7 є акт про нещасний випадок на виробництві від 04.11.1982 року, який стався з ним 03.11.1982 року в м. Сімферополі на підприємстві КЕЧ Сімферопольського району.

Підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_8 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1, який стався з ним 18.08.1983 року в м. Сімферополі.

Судом встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувалась пенсія по інвалідності, однак, в подальшому за наданою заявою була переведена на інший вид пенсії - у звязку із втратою годувальника батька ОСОБА_12, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Згідно зі ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Таким чином, позивач має право на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_10

При дослідженні матеріалів справи судом вивчені всі документи з пенсійних справ кожного пенсіонера з метою з`ясування обґрунтованості виплати їм пенсії за трудовим каліцтвом, за наслідками чого було встановлено наступне.

Наприклад, підставою для нарахування та виплати пенсій ОСОБА_5, зокрема, є витяги з актів огляду у МСЕК №002572, №025752, №033176, №068989, №092341. Проте матеріали пенсійної справи свідчать, що у вказаних витягах вказано, що інвалідність встановлена ОСОБА_5 (ім'я вказане мовою оригіналу).

Підставою для нарахування та виплати пенсій ОСОБА_8, зокрема, є копія акту від 18.08.1983 р. по формі Н-1 про нещасний випадок та витяг з акту огляду у МСЕК №016914. Матеріали пенсійної справи свідчать, що у акті вказано, що нещасний випадок трапився з ОСОБА_8, а інвалідність відповідно до витягу з акту огляду встановлена особі по-батькові якої зазначено мовою оригіналу як ОСОБА_8.

Але суд зазначає, що помилки в деяких документах щодо по-батькові пенсіонерів чи в іменах є незначними та обумовлені складностями переклалу ПІП осіб на українську мову.

Суд зазначає, що в сукупності всі документи пенсіонерів підтверджують правомірнсть призначення та виплати пенсії у звязку з трудовим каліцтвом всім пенсіонерам.

У звязку з зазначеним, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання відшкодування з виплати та доставки пенсій за серпень 2010 року у розмірі 1000,97 грн. таким особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10.

Що стосується виплати пенсії ОСОБА_9, то суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки по справі №2а-1618/10/2/0170 від 05.10.2010 року адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК про стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 6358,81 грн., з яких: 5263,17 грн. з відшкодування адресної допомоги, 1095,64 грн. з відшкодування основного розміру пенсій у тому числі пенсії ОСОБА_9 позовні вимоги задоволені частково.

Судовим рішенням було встановленно, що підставою для нарахування та виплати пенсії ОСОБА_9 є акт про нещасний випадок на виробництві від 24.11.1962 року, який стався з ним 20.11.1962 року в м. Сімферополі.

Рік народження ОСОБА_9, вказаний у акті про нещасний випадок, а саме 1931 рік, не співпадає з тим, що вказаний в акті МСЕК № 48 від 10.01.1969 року, а саме 1932 рік народження.

Судом було досліджено вказані документи та підтверджено розбіжність в році народження, на яку було вказано відповідачем.

Позивачем не було представлено належних доказів, які б свідчили про достатність підстав для виплати пенсії ОСОБА_9

Отже, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії вказаній особі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року по справі №2а-1618/10/2/0170 у задоволені апеляційної скарги Управлінню Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим відмовлено, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 05.10.2010 року залишена без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки по справі №2а-1618/10/2/0170 від 05.10.2010 року набрали законної сили.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення витрат на виплату до доставку основного розміру пенсії всього на суму 1000,97 гривень.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні, яке відбулось 18.05.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.05.2011 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополі АРК на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсій по інвалідності за серпень 2010 року у сумі 1000,97 гривень на р/р 25600010045701 в ВАТ “Державний ощадний банк”, МФО 324485, ОКПО 20725930.

3.У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >