Постанова № 21565287, 09.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

09 грудня 2011 р. (12:45) Справа №2а-7410/11/0170/17 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.10.11р. №16/308,

відповідача ОСОБА_2, довіреність від 10.03.11р. №7/10-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим <Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 01.07.2011року надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП в.Сімферополі від 17.05.11р. №0000532300, №0000542300, №0000552300, №0000562300.

В обґрунтування позову ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" зазначено про безпідставне посилання контролюючим органом в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржені до суду податкові повідомлення-рішення, на нікчемність правочинів, укладених з контрагентами, які стали підставою для виводів акту перевірки щодо недотримання податкового законодавства ВАТ "Суднобудівний завод "Залів". Отримані бухгалтерські та податкові документи від контрагентів покладено в основу своєї податкової звітності, у якій відображено відповідні відомості. З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, що не відповідають дійсності, позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 01.07.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом. В ході підготовчого провадження судом зясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.07.11р.

Представник позивача, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, адміністративний позов, за викладених в ньому підстав, підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, не визнаючи адміністративний позов, проти викладених в ньому вимог заперечив, наполягав на запереченнях, наданих суду, у задоволенні позову просив суд відмовити.

Заперечуючи проти адміністративного позову представник відповідача послався на висновки проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" з питань перевірки відомостей, та первинних документів, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Корабел-Сервіс" (ЄДРПОУ36198409) за період: з 01.01.09р. по 30.06.10р. та ТОВ "Трубокомплект" (ЄДРПОУ 32664993) за період: з 01.01.09р. по 30.06.10р. з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по віднесенню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум податкового кредиту ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Зокрема, перевіркою встановлено, що операції з приймання-передачі робіт (послуг) між ТОВ "Будівельна фірма "Елефант" та ТОВ "Корабел-Сервіс", що є контрагентом ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" не проводились, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Оскільки ТОВ "Корабел-Сервіс" надавались податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результату відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фахівців, виробничих активів і транспортних засобів у ТОВ "Турбокомплект", діяльність якого спрямована на проведення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а оскільки ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" є вигодо набувачем за господарськими операціями, які вчинено з порушенням ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, і є нікчемними, то платником податків завищено валові витрати, та безпідставно включено до податкового кредиту відповідні суми, за отриманими податковими накладними.

Заслухавши доводи та заперечення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.17 КАС України, суд, зясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" субєкт господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 14307251, зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим з 28.11.94р. за місцезнаходженням юридичної особи 98310, АР Крим, м.Керч, вул.Танкістів, буд.4 (а.с.66-67).

На підставі службового посвідчення серії УКР №087201, виданого 05.04.11р. СДПІ ВПП в м.Сімферополі, наказу №231 від 06.04.11р. СДПІ ВПП в м.Сімферополі, повідомлення від 06.04.11р. №1953/10/23-00 повноважною особою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АРКрим у період з 12.04.11р. по 18.04.11р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (ЄДРПОУ 14307251) з питань правових відносин з платником податків ТОВ "Корабел-Сервіс" (ЄДРПОУ 36198409) за період з 01.01.09р. по 30.06.10р. та ТОВ "Трубокомплект" (ЄДРПОУ 32664993) за період: з 01.01.09р. по 30.06.10р.

Згідно висновків акту перевірки від 26.04.11р. №163/23-0/14307251 встановлено порушення ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.1.32, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за №283/97-ВР від 22.05.97р., в результаті чого завищення відємного значення обєкта оподаткування за 2009 рік в сумі 290549грн. та заниження податкових зобовязань по податку на прибуток, що привело до недоплати в окремо взятих податкових періодах: 9 місяців 2009 року в сумі 62748грн., за 1 квартал 2010р. в сумі 72638грн., за 1 півріччя 2010р. в сумі 72638грн. Також встановлено порушення ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36667грн., у тому числі за липень 2009 року на суму 36667грн.; підприємством неправомірно отримане бюджетне відшкодування, яке підлягало перерахуванню на розрахунковий рахунок підприємства за перевіряє мий період в загальній сумі 2148грн., у тому числі за серпень 2009 року у сумі 917грн., за жовтень 2009 року у сумі 1231грн. У звязку з тим, що дане бюджетне відшкодування податку на додану вартість було отримане на розрахунковий рахунок підприємства дане відшкодування вважається недоплатою до бюджету. Донараховано податку на додану вартість в загальній сумі 2148грн. у тому числі за серпень 2009 року у сумі 917грн., за жовтень 2009р. у сумі 1231грн.; зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок26) у податковій декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 19295грн. (за вересень 2009 року на суму 126150грн., за грудень 2009року на суму 6680грн.).

Податковим повідомленням рішенням від 17.05.11р. №0000562300 СДПІ ВПП в м.Сімферополі повідомлено ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", що на підставі акту перевірки від 26.04.11р. №163/23-0/14307251, зменшено суму бюджетного відшкодування сумою 2148грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 537грн. (а.с.25).

Податковим повідомленням рішенням від 17.05.11р. №0000542300 СДПІ ВПП в м.Сімферополі повідомлено ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", що на підставі акту перевірки від 26.04.11р. №163/23-0/14307251, збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість сумою 36667грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 9166,75грн. (а.с.25).

Податковим повідомленням рішенням від 17.05.11р. №0000552300 СДПІ ВПП в м.Сімферополі повідомлено ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", що на підставі акту перевірки від 26.04.11р. №163/23-0/14307251, зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 290549грн. (а.с.26).

Податковим повідомленням рішенням від 17.05.11р. №0000532300 СДПІ ВПП в м.Сімферополі повідомлено ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", що на підставі акту перевірки від 26.04.11р. №163/23-0/14307251, збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств сумою 72638грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 18159,5грн. (а.с.25).

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків в м.Сімферополі АРКрим субєкт владних повноважень, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, обєднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. №412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. №633/15324, є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також державної політики в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. У своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України від 04.12.90р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, права органів державної податкової служби передбачені положеннями ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.20.1.4, пп.20.1.18, пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, як спір за зверненням юридичної особи щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень у випадку передбаченому законом, та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, оскільки однією зі сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів, тому справа підсудна окружному адміністративному суду.

Досліджуючи оскаржені рішення, розглядаючи матеріали справи, доводи та заперечення сторін, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Згідно до ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Права органів державної податкової служби передбачені положеннями ст.20 Податкового кодексу України. Так, зокрема, згідно з пп.20.1.1., 20.1.4., 20.1.6., 20.1.8. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На вимогу положень пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, що регулює питання з визначення сум податкових та грошових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

З аналізу положень статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та статті 20 Податкового кодексу України, що визначають права та функції податкових органів, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Закон України від 25.06.91р. №1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Зокрема, з положень статті 6 названого Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 вказаного Закону, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За приписами п.1.32 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який до 31.12.10р. визначав платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п.5.1. Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп.5.2.1. п.5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, на який посилається відповідач у висновках акту, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", норми якої є загальними і визначають основні принципи оподаткування в Україні, загальні права та обовязки платників податку та т.і., до обовязків платників податків і зборів (обовязкових платежів), віднесені, у тому числі зобовязання щодо подачі до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Приймаючи до уваги положення частини1 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває обєктивну картину господарської діяльності субєкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.1 вказаного Положення первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Факт наявності первинних документів не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати обєктивну картину господарської діяльності і, відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

До матеріалів справи позивачем надані завірені копії договорів від 01.12.08р. №01/12/08-001, від 15.01.09р. №01/2009 (а.с.43, 59-60), акти (прийому виконаних робіт) від 06.10.09р. №29, від 19.09.09 №5/1, від 01.12.09р. №34, податкові накладні від 29.09.09р. №28, від 06.10.09р. №29, від 01.12.09р. №46, від 01.07.09р. №44/1, від 07.08.09р. №52/1, (а.с.44, 56, 55), видаткові накладні від 09.06.09р №Дн-0000068, 09.06.09р №Дн-0000069, від 28.07.09р. №Дн-0000036, 28.07.09р. №Дн-0000037 (а.с.28, 29,122), рахунки-фактури від 09.06.09р. №Дн-0000069 (а.с.121) і платіжні документи від 08.10.09р. №5082, №5088, від 18.12.09р. №6549, (а.с.57, 58), про які також вказано в акті перевірки і, які повязані з господарською діяльністю позивача.

Податковими деклараціями з податку на додану вартість від 21.09.09р. №9001149211, від 20.11.09р. №9001989699, від 08.02.10р. №9002987055, від 20.08.09р. №9000914529 (а.с.45-47, 50-54),

Деклараціями з податку на прибуток підприємства від 10.08.09р. №9000709914, від 09.11.09р. №9001750505, від 08.02.10р. №9002987055, від 12.05.09р. №14099, уточнюючими розрахунками від 24.02.10р. №9000442773, від 01.03.10р. №9000461231, від 07.05.10р. №900154246 (а.с.30-31, 32-33, 34-35, 36-42, 48-49).

З урахуванням вище вказаних норм податкового законодавства щодо оподаткування зобовязань по податку на прибуток підприємств, дії відповідача по зменшенню сум відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 290549грн., а також необхідності збільшено суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств сумою 72638грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) розміром 18159,5грн., гне ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються обставинами справи, а також наданими суду доказами.

Відсутність повноважень контролюючого органу в частині визначення в актом перевірки нікчемності угод, відобразивши у ньому певні фактичні дані, є діями не заснованими на законі, вчинені в межах наявної компетенції, оскільки наявність таких фактів, за достатніми доказами, є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Фактичне виконання позивачем і його контрагентами по вказаних договорах підтверджується отриманням позивачем (покупцем) від контрагенту (продавця ТОВ "Трубокомплект") товарно-матеріальних цінностей і їх оплатою, про що наголошено в акті перевірки та досліджено первинні документи (а.с.21-22). Оборотно-сальдова відомість по обліку руху матеріалів товарно-матеріальних цінностей з 01.07.09р. по 01.12.09р. свідчить про рух придбаних товарів та використання їх позивачем у своїй господарській діяльності (а.с.120). Оплата наданих послуг (робіт) по виконанню збірних та зварювальних робіт підтверджується платіжними дорученнями (а.с.57-58, 123,124-125).

Приведені факти підтверджуються актом перевірки і відповідачем не заперечуються.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій до 31.12.10р. визначались положеннями Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

З положень пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону від 03.04.07р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг на митній території України.

Податковим зобовязанням, на вимогу п.1.6 ст.1 Закону України від 03.04.07р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) за приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом7.2.8 пункту7.2 статті7 названого Закону на платника податків покладено обов'язок з ведення обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Крім того, з положень абзацу третього вказаного підпункту статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю, що має містити окремими рядками вимоги визначені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп.7.2.3 складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), яку платники податку повинні зберігати протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

З положень ст.7.4 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару. Як убачається з акту перевірки, контролюючим органом під час проведеної перевірки, досліджено первинні документи, що підтверджують командирування повноважних осіб та перевезення вантажу (придбаного товару) автотранспортом позивача (а.с.21-22).

Натомість, чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

За таких підстав, позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту за операціями з Контрагентами щодо придбання товарів (товарно-матеріальних цінностей), а тому збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість, яке вчинено контролюючим органу на підставі висновків, що не відповідають дійсності і суперечать вимогам податкового законодавства, є протиправним та не заснованим на Законі, з огляду на що донарахована сума грошових зобовязань за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість, є також безпідставними. Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин зменшення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вчинених всупереч вимог податкового законодавства. Сума зменшення бюджетного відшкодування вчинено відповідачем відповідно до наявних вимог податкового законодавства та задекларовано у відповідних деклараціях з податку на додану вартість від 21.09.09.р №9001149211 та від 20.11.09р. №9001989699 (а.с.51-54).

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст.10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Отже, посилання податкового органу на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма не сприймається судом, оскільки не стосується зазначеного договору. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як розяснив Верховний Суд України в постанові Пленуму від 06.11.2009р. №9"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України). Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Посилання відповідача на частину 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що зв'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З огляду на викладене наведені податковим органом в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Відтак, висновки акту від 26.04.11р. №163/23-00/14307251 є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

Відповідач належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надав, як і не надав інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази, положення спеціальних законів, що регулюють відповідні спірні правовідносини, суд приходить до висновку щодо неправомірність дій відповідача, вчинених без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи, цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), без дотримання вимог податкового законодавства, у звязку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим від 17.05.11р. №0000532300, №0000542300, №0000552300, №0000562300 підлягають задоволенню.

За правилами частини першої статті94 КАС України у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн., факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 06.06.11р. №2668, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України у повному обсязі.

Керуючись статтями94,159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.11р. №0000552300, від 17.05.11р. №0000532300, від 17.05.11р. №0000542300, від 17.05.11р. №0000562300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів", в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, - 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя <підпис >О.В. Папуша

<Текст >