Постанова № 21565125, 30.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

30 листопада 2011 р. <Текст >Справа №2а-13985/11/0170/17 Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ПапушаО.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Окружний адміністративний суд м. Севастополя,

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій,

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 03.11.11року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України у м.Севастополь, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Окружний адміністративний суд м.Севастополя про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій.

В адміністративному позові позивачем заявлено вимоги про:

-визнання неправомірним утримання з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9205,50 грн. та зарахування цієї суми до місцевого бюджету;

-забов'язання Головного управління Державного казначейства України у м.Севастополь код ЄДРПОУ 23895637 (м.Севастополь, 99011, вул. Балаклавська,9) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Окружного адміністративного суду м. Севастополя незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9205,50 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про зниження та обмеження гарантій матеріального та соціального забезпечення судді, внаслідок прийнятої податкової консультації, викладеної у листі від 14.03.11р. №5013/6/17/0715, за змістом якої щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку, та продовжує працювати на посаді судді, віднесено до інших доходів, зазначених у підпункті 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що включаються до його загального місячного оподаткованого доходу, оскільки призводить до суттєвих диспропорцій у матеріальному забезпеченні суддів різних рівнів, та, як наслідок, суперечить положенням статей 22, 126, 130 Конституції України.

Протягом 2011року питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулювалось постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та грошове утримання суддів", за змістом пункту 3-1 якої, судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку. Застосований у названому пункті постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та грошове утримання суддів" термін "щомісячне грошове утримання" тотожний терміну "щомісячне довічне грошове утримання".

З набранням чинності Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, податок на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Кодексу віднесено до загальнодержавних податків. За приписами Розділу IV Податкового кодексу України, що регулює порядок справляння податку на доходи фізичних осіб, зокрема підпунктом "е" підпункту 165.1.1 пункту 165 статті 165 ПК України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Наведений у вказаній нормі Податкового кодексу перелік доходів не є вичерпним, про що зазначено у самому пункті.

Так, грошове щомісячне утримання судді, який продовжує працювати, не є складовою його заробітної плати та не може включатися до бази оподаткування як частина заробітної плати, оскільки на вимогу приписів статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання можливе лише за умови досягнення суддею стажу роботи понад 20 років. Правова природа цієї виплати аналогічна соціальній виплаті, котру отримує будь-який громадянин України в разі досягнення ним пенсійного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Крім того, відповідно до абзацу пятого пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05р. №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, які працюють. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обовязків судді. Абзацом пятим пункту 8 цього ж рішення визначено особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами України, що виключає обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або заниження їх рівня.

Положеннями статті 126 Конституції України гарантована незалежність працюючих суддів, з огляду на що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

З огляду на вищезазначене, наголошуючи на тотожності понять "щомісячне грошове утримання" та "щомісячне довічне грошове утримання", в контексті пп."е" пп.165.1.1 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України "щомісячне довічне грошове утримання", на думку позивача, слід розуміти і щомісячне грошове утримання, котре виплачується суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, а тому позов просив задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.11 року відкрито провадження в адміністративній справі, відповідачу надіслано копію адміністративного позову з доданими до нього документами та зобовязано його надати суду письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є. Призначено попереднє судове засідання на 24.11.11р.

В порядку підготовчого провадження, в попередньому судовому засіданні судом зясовано питання про склад осіб які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем на підтвердження позовних вимог, розглянуто телефонограму позивача та третьої особи, які просили попереднє судове засідання провести за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, досліджено подані заперечення відповідача.

Відповідач, адміністративний позов не визнав проти задоволення заявлених вимог заперечив. Письмові заперечення відповідача підтримано у повному обсязі його повноважним представником.

Заперечуючи проти адміністративного позову відповідач зазначив, що Державна казначейська служба, яка відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів, а також відповідно до Положення "Про головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі" від 26.07.06р. та Положення "Про державну казначейську службу України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. №1232, не розпоряджається державними коштами, а організує і здійснює виконання Державного бюджету України. Виділення і доведення коштів з державного бюджету для головного розпорядника коштів і територіальних органів Державної казначейської служби здійснюється лише в межах обсягів асигнувань, передбачених Законом України про Державний бюджет на поточний рік.

За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснити лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет України. Отже, органи Державної казначейської служби України встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування не мають права.

Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі не є головним розпорядником бюджетних коштів, не несе відповідальності за дії Окружного адміністративного суду; не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя є розпорядником бюджетних коштів. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м.Севастополі є розпорядником вищого рівня Окружного адміністративного суду.

Щодо вимоги про зобовязання Головного управління Державного казначейства України у м.Севастополь здійснити повернення з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Окружного адміністративного суду м. Севастополя незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9205,50 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_1, відповідач зазначив про її безпідставність, з огляду на що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в позові не наведено обставин того, що між ним та відповідачем існує спір відносно здійснення відповідних відрахувань з Державного бюджету та не надано доказів того, що відповідач ухиляється від здійснення зазначених дій.

За вказаних обставин, які підтримані повноважним представником, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

24.11.11р. судом закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. В судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.11р.

Сторони повідомлені належним чином повідомлені про місце, день і час судового розгляду явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили. Позивач до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримано у повному обсязі.

ОСОБА_1 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.03.08р. №239-VI "Про обрання суддів" обраний безстроково на посаду судді місцевого окружного адміністративного суду міста Севастополя (а.с.7-8), відповідно до рішення Ради суддів України від 17.04.08р. №48 призначений строком на пять років головою Окружного адміністративного суду міста Севастополя (а.с.9,10), за відомостями довідки від 31.10.11р., наданої Окружним адміністративним судом міста Севастополя, за підписом начальника відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи, Стаж роботи на 31.10.2011року становить 28 років 03 місяці 01 день, з яких стаж роботи на посаді судді 24 роки 04 місяці 10 днів (а.с.6).

Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі є територіальним органом Державної казначейської служби України (Казначейство України), котре є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра. Основними завданнями Казначейства України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України як спір за зверненням юридичної особи до субєкта владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної), дій чи бездіяльності, та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, оскільки однією зі сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Так, на вимогу частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи на вимогу положень статті19 Конституції України, приписи якої нормами прямої дії, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З положень статті 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до статті 22 Конституції України зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у частині першій статті126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Держава, за приписами статті130 Конституції України, забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно ст.47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", незалежність суддів забезпечується в тому числі і окремим порядком фінансування судів, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999р. справі №6-рп/99, від 20.03.2002р. у справі №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004р. у справі №19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12. 2004р. у справі №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005р. у справі №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007р. у справі №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозвязку з частиною восьмою ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Частиною четвертою статті 43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній до 01.01.11р.) визначалось, що судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчисляється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" встановлено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного суду України, Верховного суду України, вищих спеціалізованих судів50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного утримання, належного їм у разі виходу у відставку. Ця постанова є дійсною і втратить чинність відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. №1097 "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" одночасно з набранням чинності статтями 129 і 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - з 1 січня 2012 року.

З огляду на викладене, до 1 січня 2012 року за суддями, що мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання.

Відповідно до пп."д" пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", чинного до 01.01.11р., до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), як сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню в країні їх виплати.

Виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено приписами статті 165 Податкового кодексу України, який є чинним з 01.01.11р. Так, відповідно до підпункту "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно): сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Відповідно до статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна платаце винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено окремий статус щомісячного довічного грошового утримання для суддів, які вийшли у відставку, та для суддів, які продовжують працювати. Крім того, законодавець надав право судді отримувати або пенсію, або щомісячне довічне грошове утримання, що виключає можливість включення грошового утримання до доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо визнання неправомірним утримання з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9205,50грн. та зарахування цієї суми до місцевого бюджету задоволенню не підлягає, оскільки вказані дії вчинені не відповідачем, а Окружний адміністративний суд міста Севастополя податковим агентом, який нараховував та утримував податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок позивача.

З аналізу норм, нормативно-правових актів, чинних на час розгляду справи, що регулюють спірні питання, зважаючи на чинність пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", яким передбачена виплата цього грошового утримання до 01 січня 2012 року, аналізуючи зміст норм, що регулюють оподаткування такого доходу як "грошове утримання" як до 1 січня 2011 року, так і з набранням законної сили Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що зміст терміну не змінився. Поняття "щомісячне грошове утримання" також не змінилось і є єдиним, як для тих суддів, які мають право на відставку і продовжують працювати на посаді судді, так і для тих, що знаходяться у відставці. Воно має єдину правову природу, єдину економічну сутність, а отже ці два поняття є тотожними, а тому і норми податкового законодавства мають застосовуватись до них однаково.

За правилами пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.11р. №3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Керуючись статтями 94,159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополь, код ЄДРПОУ 23895637 (м.Севастополь, 99011, вул. Балаклавська,9) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Окружного адміністративного суду м. Севастополя незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9205,50 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя <підпис >О.В. Папуша

<Текст >