Рішення № 2155792, 02.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2008

Справа №2-7/8282-2008

За позовом Мошенської Марії Петрівни (04210, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграду, 22, кв. 60)

До відповідачів: 1) Мошенського Валерія Захаровича (04210, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграду, 22, кв. 60); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38); 3) Державного реєстратора Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіної Наталії Петрівни (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Оніщенко Андрій Олексійович (117393, Російська Федерація, м. Москва, вул. Гарібальді, 10, корп. 3, кв. 335)

Про визнання недійсним договору, визнання недійсним рішення зборів засновників та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Барський К. М., предст., дов. №5961 від 15.07.2008 р.

Від відповідачів - 1) не з’явився; 2) Ткаленко М. В., предст., дов. №01-315 від 27.06.2008 р.; 3) не з’явився.

Від третьої особи – не з’явився.

Суть справи: Мошенська Марія Петрівна звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Мошенського Валерія Захаровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос», треті особи – Державний реєстратор Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіна Наталія Петрівна та Оніщенко Андрій Олексійович, в якій просить суд:

- визнати недійсним укладений в усній формі між Мошенським Валерієм Захаровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» договір, за яким Мошенський В. З. передав корпоративні права у вигляді частки у статутному капіталі в розмірі 5800,00 грн., що склало 20% статутного капіталу цього товариства;

- визнати недійсним рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» від 11.05.2006 р., оформлене протоколом №5, в частині внесення змін до статуту ТОВ «Санаторій «Утьос»;

- зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» повернути у власність Мошенського Валерія Захаровича частку у статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос» в розмірі 5 800,00 грн., що складало 20% статутного капіталу цього товариства;

- скасувати державну реєстрацію змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» від 29.05.2006 р., номер запису 11461050002000980;

- зобов’язати державного реєстратора виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіну Наталію Петрівну провести дії по скасуванню державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» від 29.05.2006 р., номер запису 11461050002000980.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правочин щодо відчуження частки Мошенського Валерія Захаровича, який є чоловіком позивачки, у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» в розмірі 5 800,00 грн., що складало 20% статутного капіталу цього товариства, був вчинений без згоди на це Мошенської Марії Петрівни, що є порушенням статей 60, 63, 65 Сімейного кодексу України.

Ухвалою ГС АР Крим від 08.07.2008 р. були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони державному реєстратору виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіній Наталії Петрівні вчиняти дії, які стосуються предмета спору, а саме: вносити зміни до реєстру, які стосуються часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос».

Ухвалою ГС АР Крим від 21.07.2008 р. Державний реєстратор Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіна Наталія Петрівна була виключена зі складу третіх осіб та залучена до участі у справі в якості іншого відповідача.

Не погодившись з ухвалою ГС АР Крим про порушення провадження у цій справі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» була подана апеляційна скарга, за результатом розгляду якої ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р. скарга була залишена без розгляду, а апеляційне провадження у справі припинено.

Державний реєстратор Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіна Наталія Петрівна у судове засідання не з’явилась, однак направила до суду письмові пояснення, в яких просила суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами без її присутності.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю підготовки до судового засідання. Однак, з цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. На думку суду, наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. Крім того, в матеріалах справи наявна поштова квитанція від 02.07.2008 р. (а. с. 34), яка свідчить про направлення позову на адресу ТОВ «Санаторій «Утьос». Представник ТОВ «Санаторій «Утьос» також вказував на те, що товариству раніше не було відомо про факт витребування документів від цього товариства. Такий довід не приймається судом до уваги з огляду на те, що апеляційну скаргу про скасування ухвали про порушення справи до апеляційного суду було подано саме ТОВ «Санаторій «Утьос». Відповідно, цьому товариству було відомо про порушення справи та існування ухвали суду від 08.07.2008 р.

Представником відповідача, ТОВ “Санаторій “Утьос”, було також заявлено клопотання про призупинення розгляду справи через те, що учасником ТОВ «Санаторій «Утьос» Оніщенко А.О. подано касаційну скаргу на Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р., згідно з якою апеляційну скаргу ТОВ “Санаторій “Утьос” залишено без розгляду.

Як доказ подання касаційної скарги представником ТОВ «Санаторій «Утьос» пред’явлено фіскальний чек про здійснення поштового відправлення. Інших документів суду не надавалося. Чи порушено касаційне провадження представнику ТОВ «Санаторій «Утьос» невідомо. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно ч. 2 ст. 33 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Представник ТОВ «Санаторій «Утьос» не надав суду докази того, що він є одночасно представником Оніщенко А.О. Підстави зупинення провадження у справі встановлені статтею 79 ГПК України. Відправлення касаційної скарги, без порушення провадження судом касаційної інстанції, не є підставою для зупинення провадження у справі.

За таких обставин, заслухавши думки представників сторін, суд залишає без задоволення клопотання про зупинення розгляду справи.

За клопотанням ТОВ «Санаторій «Утьос» здійснювалася фіксація судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, 20.01.1979 р. був укладений шлюб між Мошенським Валерієм Захаровичем та Покотило Марією Петрівною, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії І-ТП №262485 від 31.10.1994 р. (а. с. 24). Шлюб до дня розгляду справи не розривався.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 7) вбачається, що 27.04.2005 р. була проведена державна реєстрація юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос».

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ТОВ «Санаторій «Утьос» засновниками товариства є:

- Мошенський Валерій Захарович;

- Мостова Неоліна Михайлівна;

- Батраков Віктор Миколайович;

- Оніщенко Андрій Олексійович.

Згідно з пунктом 4.3 Статуту частка Мошенського Валерія Захаровича складає 5800,00 грн., що дорівнює 20,0% статутного капіталу.

В пункті 5.5 Статуту передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за місяць до виходу, або в інший термін, встановлений засновниками.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право, у тому числі, вийти в установленому порядку з товариства.

Виключення учасника з товариства, відповідно до статті 59 Закону України «Про господарські товариства», належить до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Матеріали справи свідчать що нотаріально посвідченою заявою від 17.02.2006 р. Мошенський Валерій Захарович повідомив ТОВ «Санаторій «Утьос» про намір виходу зі складу товариства.

Зі змін до статуту ТОВ «Санаторій «Утьос» вбачається, що частка Мошенського Валерія Захаровича у статутному капіталі товариства була передана Оніщенко Андрію Олексійовичу. Рішення про виключення Мошенського Валерія Захаровича з товариства було оформлено протоком зборів №5 від 11.05.2006 р. В свою чергу, зміни до статуту пройшли державну реєстрацію за номером 11461050002000980.

У той же час, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Таким чином, оскільки частка Мошенського Валерія Захаровича у статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос» є майновим правом, тобто майном, а отже, є спільної сумісною власністю подружжя.

Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Приписами статті 65 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття (ч. 1 ст. 644 ЦК України).

Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

З урахуванням наведеного, при відступленні Мошенським Валерієм Захаровичем частки у статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос» між сторонами був укладений усний договір, який не є дрібним побутовим, а отже, потребує згоди Мошенської Марії Петрівни.

Крім того, відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У той же час, сторони не представили суду доказів отримання згоди позивача на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос», у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Однак, матеріали справи свідчать, що при укладанні спірного договору про передачу частки у статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос» в розмірі 5800,00 грн., що склало 20% статутного капіталу цього товариства, правосуб’єктність Мошенського Валерія Захаровича на вчинення цього правочину була обмежена відсутністю згоди його дружини. В свою чергу, укладання спірного договору безумовно порушило права Мошенської Марії Петрівни як спільного власника об’єкту майнових прав, які відчужувалися. За таких обставин, укладений в усній формі між Мошенським Валерієм Захаровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» договір, за яким Мошенський В. З. передав корпоративні права у вигляді частки у статутному капіталі в розмірі 5800,00 грн., що склало 20% статутного капіталу цього товариства, підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що на підставі спірного договору, який визнається судом недійсним, зборами засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» були прийнято рішення про внесення змін до статуту товариства у зв’язку з виходом зі складу одного з учасників, вказане рішення, оформлене протоколом №5 від 11.05.2006 р., також підлягає визнанню недійсним, оскільки його прийняття також порушило майнові права позивача.

Так, суд зазначає, що статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, щоезначає, що ексуду справи не розривався.їниення частки, я цих коштів наразі втратило для нього інтерес. вариства, позивач вважа, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з пунктом 5.5 Статуту ТОВ «Санаторій «Утьос» учасник, який виходить з товариства, має право отримати вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства відповідно до балансу, складеного на день виходу.

Представником відповідача не заперечувався факт того, що між ТОВ «Санаторій «Утьос» та Мошенським В.З. було укладено договір в усній формі про те, що Мошенський В.З. передасть частку у власність товариства, а товариство натомість буде зобов’язане сплатити вартість частини майна товариства, пропорційно частці учасника, який вийшов.

Заяву Мошенського В.З. від 17.02.2006р. про те, що Мошенський В.З. будь-яких претензій, у т.ч. майнових, до ТОВ «Санаторій «Утьос» та інших засновників не має, не можна розцінювати як заяву про відмову від отримання вартості майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі, оскільки така заява ґрунтувалася на праві володіння часткою, яка знаходилася у спільній частковій власності подружжя. Відповідно, згідно статті 369 ЦК України Мошенкий В.З. мав попередньо отримати згоду Мошенської М,П. на відмову від отримання частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі. Як встановлено судом, такої згоди отримано не було.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.9 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. N 04-5/14 у тих випадках, коли позивач пред'являє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Такими, зокрема, є вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих документів, вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та інші.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації змін до статуту та спонукання державного реєстратора до проведення операції зі скасування відповідної державної реєстрації також підлягають задоволенню.

Суд не може погодитися з посиланням представника ТОВ «Санаторій «Утьос» на непідвідомчість даного спору господарським судам з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

До суду звернулася Мошенська М.П., яка володіла часткою у статутному капіталі ТОВ «Санаторій «Утьос» на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 51 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Як вказано раніше, відповідно до п. 4.3. статуту ТОВ «Санаторій «Утьос» в редакції, затвердженій рішенням зборів засновників від 03.10.2005р., протокол №3, частка Мошенського В.З. становила 5 800,00 грн., що складало 20% статутного капіталу. Як встановлено судом, ця частка в розмірі 20% статутного капіталу набута Мошенським В.З. під час перебування у шлюбі та є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визначення терміну «учасник господарського товариства» законодавство України не містить. Відповідно, спір між, з одної сторони особою, яка володіє часткою у статутному капіталі товариства на праві спільної сумісної власності та з іншої сторони таким товариством або іншою особою, яка також володіє часткою у статутному капіталі, у тому числі на праві спільної сумісної власності, є таким, що підвідомчий суду згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним укладений в усній формі між Мошенським Валерієм Захаровичем (04210, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграду, 22, кв. 60) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) договір, за яким Мошенський Валерій Захарович передав корпоративні права у вигляді частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) в розмірі 5800,00 грн., що склало 20% статутного капіталу цього товариства.

3. Визнати недійсним рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) від 11.05.2006 р., оформлене протоколом №5, в частині внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001).

4. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) повернути у власність Мошенського Валерія Захаровича частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) в розмірі 5 800,00 грн., що складало 20% статутного капіталу цього товариства.

5. Скасувати державну реєстрацію змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) від 29.05.2006 р., номер запису 11461050002000980.

6. Зобов’язати державного реєстратора виконавчого комітету Ялтинської міської ради Рябікіну Наталію Петрівну провести дії по скасуванню державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Утьос» (98635, м. Ялта, вул. Гоголя, 4, кв. 40; 98635 м. Ялта, Санаторний в’їзд, 4, корп. 2, кв. 38, ідентифікаційний код 33386001) від 29.05.2006 р., номер запису 11461050002000980

7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.