Постанова № 21550938, 20.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5004/2188/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача СПД фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 05.12.11 р.

у справі № 5004/2188/11 (суддя Костюк Софія Василівна )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна"

відповідач СПД фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про стягнення 37192,55 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.(дов. від 13.02.2012 р.)

відповідача - ОСОБА_2.(дов.№ 1 від 20.02.2012 р.); ОСОБА_3.(паспорт серії НОМЕР_1 вид.05.02.202 р.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2011 року у справі №5004/2188/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 37192,55 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна" 33098,64 грн., з яких 32780,71 грн. заборгованості, 317,93 грн. відсотків річних, а також 330,99 грн. витрат по оплаті державного мита та 210,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - підприємець ОСОБА_3. звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження позовних вимог, є лише первинними документами бухгалтерського обліку, а відтак не можуть бути доказами отримання ним товару, оскільки про такі накладні йому нічого не відомо, він їх не підписував, а товар не отримував.

Крім того, скаржник зазначає, що не отримував копії позовної заяви та матеріалів до неї, тому йому було невідомо про суть спору.

Так само вказує і на те, що місцевим господарським судом належним чином не повідомлено його про час та місце розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості та права відстоювати свої інтереси під час судового розгляду.

Позивач - ТОВ "Залтех Україна" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Волинської області законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Залтех Україна" (продавець/позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №2210/09-01 (далі - договір, а.с.9-13), відповідно до п.1.1 якого, продавець (позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю (відповідача) спеції та харчові добавки для мясних виробів, а останній, в свою чергу, зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.7.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не довше ніж до 31 грудня 2009 року.

Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу товар на загальну суму 45983,29 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період від 28.10.2009 року по 25.12.2009 року (а.с.14-20).

Оскільки судами обох інстанцій встановлено, що додаткова угода про продовження дії договору від 22.10.2009 року відповідачем підписана не була, то місцевий господарський суд вірно зазначив у своєму рішенні, що подальші поставки товару були позадоговірними.

Таким чином, позивачем за період з 09.02.2010 року по 11.02.2011 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 158047,66 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами (а.с.21-36).

Як вбачається, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, сплативши лише за поставку товару по видатковим накладним за період з 28.10.2009 року по 04.11.2010 року на загальну суму 171250,24 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а.с.39-54).

При цьому, неоплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за видатковими накладними № 25.11-07 від 25.11.2010 року та № 78 від 11.02.2011 року (а.с.35-36).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 32780,71 грн.

На претензії від 26.07.2011 року та від 26.09.2011 року з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.37-38).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і вматеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 32780,71 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 317,93 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.78-80).

Крім того, оскільки поставка товару на суму 32780,71 грн. по видаткових накладних №25.11-07 та №78 була позадоговірною, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовна вимога про стягнення пені в сумі 1670,47 грн. є безпідставною та, відповідно, правомірно відмовив в її задоволенні.

При цьому, посилання скаржника, що видаткові накладні не можуть бути доказами отримання ним товару, оскільки він їх не підписував, а товар не отримував, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між сторонами у справі тривали з 22.10.2009 р. - з моменту укладення договору купівлі-продажу. Відповідач протягом жовтня 2009 р. - лютого 2011 р. отримав товар на загальну суму 204030,95 грн. відповідно до наявних в матеріалах справи накладних. Самим же відповідачем було здійснено оплату поставленого йому товару на загальну суму 171250,24 грн. Неоплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за двома останніми накладними (позадоговірна поставка). При цьому, при двох останніх поставках, як і при всіх попередніх, відповідачу був відвантажений товар одієї продовольчої групи, останній був отриманий у спосіб аналогічний попередньому, про отримання товару свідчить підпис відповідача на видаткових накладних аналогічний підписам на всіх попередніх накладних.

Водночас, незважаючи на неодноразові вимоги позивача (претензії від 26.07.20011р. та від 26.09.2011р.) про оплату отриманого відповідачем товару, останній не заперечував ані проти суми заборгованості, ані проти існування боргу.

Крім того, після отримання від позивача претензій відповідач не провів службове розслідування за фактом неотримання ним товару вказаного в неоплачених ним видаткових накладних та непідписання ним останніх. Не надано відповідачем і доказів повідомлення правоохоронних органів чи позивача з зазначених вище підстав.

Також, відповідачем не доведено, що вказані в видаткових накладних товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися ним у бухгалтерському чи податковому обліку, тощо.

Твердження скаржника щодо неповідомлення його про час і місце розгляду справи, та неотримання ним копії позовної заяви з додатками спростовуються матеріалами справи, а саме: в матеріалах справи містяться оригінали поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист (а.с.60-61), з яких вбачається, що позивачем 25.10.2011 р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11127599 від 14.09.2011 р. (а.с.56) копію позовної заяви з відповідними додатками, зазначеними в описі.

Отримання ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2011 р. надісланої за тією ж адресою, яка зазначена в позовній заяві, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.64) та скаржником не заперечується, відтак останній знав про існуючий спір та про вимогу суду подати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та доказів на їх підтвердження.

Натомість, як вбачається з ухвали про відкладення розгляду справи від 21.11.2011 р., відповідач письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не представив, а подав через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у відрядженні, хоча з моменту отримання ухвали про порушення провадження у справі - 08.11.2011 р. до початку відрядження - 17.11.2001 р. у відповідача було достатньо часу для виконання вимог ухвали суду.

Крім того, ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам підприємець або представники на підставі доручення, які як перебувають, так і не перебувають з ним у трудових відносинах

З наявного в матеріалах справи конверту з довідкою відділення зв'язку вбачається, що ухвала про відкладення розгляду справи від 21.11.2011 р., надіслана на адресу відповідача 24.11.2011 р., була повернута відділенням зв'язку 02.12.2011 р. з відміткою про причину повернення:"за закінченням терміну зберігання" (а.с.74-77).

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобовязує сторону у справі, зокрема, позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах (п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675, у разі, коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд першої інстанції здійснив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача, а відтак, колегія суддів вважає, що прийняття рішення місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача в судовому засіданні є правомірним та здійснювалось в порядку ст.75 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2011 р. - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

2313/12