Постанова № 21550928, 20.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5023/7467/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.2011 р.,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 7 від 05.10.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія"Регіон" (вх. № 5050Х/3-11 від 23.11.11) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 р. у справі № 5023/7467/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Регіон", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

05.09.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Регіон" компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожне порушення виключного майнового авторського права. Що складає 249600,00 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог ст. ст. 15, 32, 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 426, 443 ЦК України, а також 13 майнових авторських прав, які були передані позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Регіон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" компенсацію в сумі 124 800,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Телерадіокомпанія "Регіон" на користь державного бюджету України державне мито в сумі 1248,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неправомірного використання відповідачем обєктів авторського права, їх кількості, тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, кількості потерпілих осіб (трьох авторів), з огляду на незначний розмір отриманого відповідачем доходу від використання спірних творів та відсутність у відповідача наміру завдавати позивачу будь-яких збитків, суд, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності стягнув з відповідача компенсацію у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат за кожне порушення майнового авторського права, що становить у сумі 124 800,00 грн.

ТОВ "Телерадіокомпанія "Регіон" не погодилось з зазначеним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. у справі №5023/7467/11 повністю та прийняти нове рішення про відмову в повному обсязі в задоволенні позову ТОВ "Українська музична видавнича група" до ТОВ "Телекомпанія "Регіон" про стягнення компенсації за порушення авторських прав у сумі 249 600,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивачем не доведений факт наявності у нього виключних майнових прав на музичні твори, зазначені в позові. Так, апелянт зазначає, що надані позивачем на підтвердження наявності у нього майнових авторських прав на виконання музичних творів копії ліцензійних договорів та відеокасети не є належними доказами у справі, що в порушення ст. ст. 32, 34, 39, 43 ГПК України місцевим господарським судом відеокасети не були досліджені, до того ж, складання актів фіксації фактів використання музичних творів, які також знаходяться в матеріалах справи в якості доказів, не передбачено діючим законодавством.

Крім того, апелянт зазначив, що судом не зясовано чи є ТОВ "Телерадіокомпанія "Регіон" належним відповідачем у спорі. Так, з посиланням на п.11 Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. №5, відповідач вказує на те, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права субєкта авторського права і (або) суміжних прав. Оскільки безпосередньо музичні твори використовувались адміністрацією караоке-бару ”Маfia” та його відвідувачами, а відповідач їх не використовував, то він не є належним відповідачем у даній справі.

Незважаючи на посилання позивача в суді першої інстанції на те, що відповідач здійснював використання музичних творів шляхом їх публічного сповіщення під час телевізійної програми у формі караоке . Рожевий мікрофон», відповідач стверджує, що зазначені позивачем в позовній заяві та рішенні суду твори ним не сповіщувались і жодних з порушень, наведених в ст. ст. 50, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», він не вчиняв.

Таким чином, заявник скарги вважає, що рішення місцевого господарського суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а наведені в судовому рішенні обставини не відповідають наведеним доказам.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 11.01.2012 р.

Позивач 05.01.2012 р. надав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№94), в якому не погоджується з вимогами апеляційної скарги, вважає її безпідставною, тому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, позивач посилається на те, що він надав відповідні докази публічного сповіщення відповідачем спірних творів, всі надані позивачем копії ліцензійних договорів з авторами: ОСОБА_3 (творчий псевдонім ОСОБА_3), ОСОБА_4, ОСОБА_5, належним чином засвідчені, в судове засідання місцевого господарського суду був наданий оригінал договору про передачу виключної ліцензії (субліцензійний договір) №ПМИсуб 01/11-укр. від 31.12.2010 р., згідно з яким позивач саме і отримав майнові авторські права на спірні твори.

Також позивач у відзиві посилається на те, що ним надані суду відтворені на DVD-R дисках копії відеозаписів фіксації фактів використання обєктів авторського права від 28.01.2011 р. та 08.04.2011 р., які і були досліджені в судовому засіданні місцевого господарського суду.

Стосовно розміру збитків, які були завдані діями відповідача позивач зазначає, що пояснення щодо обґрунтування стягнення компенсації були надані місцевому господарському суду.

Відповідач 10.01.2012 р. надав до канцелярії суду клопотання (вх №138) про долучення до матеріалів справи доказів з додатками: конверти на імя ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та клопотання (заяву) (вх. №139) про дозвіл на присутність журналіста у судовому засіданні та відеозйомку судового процесу з метою висвітлення поточних подій про діяльність суду та особливості розгляду авторських спорів та створення репортажу.

В судовому засіданні 11.01.2012 р. колегія суддів задовольнила надані відповідачем клопотання (вх. №№138, 139 від 10.01.2012 р.) та відклала розгляд справи на 23.01.2012 р.

20.01.2012 р. відповідач надіслав клопотання (заяву) (вх. №555) про дозвіл на присутність журналіста у судовому засіданні та відеозйомку судового процесу з метою висвітлення поточних подій про діяльність суду та особливості розгляду авторських спорів та створення репортажу.

Відповідач надав уточнену і доповнену апеляційну скаргу (вх. №607 від 23.01.2012 р.), в якій зазначає, що позивачем не надано жодних доказів сповіщення саме музичних творів під назвами "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", експертиза у справі не проводилась, а акти фіксації публічного сповіщення творів не можуть бути належними доказами порушення авторських прав, тому судовим рішенням не встановлено - які саме об'єкти авторського права ретрансльовано, та не надано оцінки доводам відповідача про те, що він не ретранслював саме музичні твори, а на DVD-дисках, з якими ознайомився представник відповідача, взагалі відсутні вищезазначені музичні твори. До того ж, судом першої інстанції не був досліджений такий доказ як відеокасети, оскільки на відеокасетах зафіксована інформація, змонтована заздалегідь. Таким чином, висновки суду щодо порушення відповідачем прав позивача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами.

Також відповідач надав клопотання про застосування технічних заходів при дослідженні доказів в судовому засіданні 23.01.2012 р. (вх. №606 від 23.01.2012 р.), які колегія суддів задовольнила.

В судовому засіданні за допомогою спеціальної технічної апаратури (телевізор, відеокамера, кабелі зєднання камер із телевізором) було здійснено перегляд відеокасет.

23.01.2012 р. представники сторін надали у судове засідання клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі в порядку ст. 69 ГПК України, яке було задоволено колегією суддів, а розгляд справи відкладено на 08.02.2012 р.

06.02.2012 р. відповідач надіслав клопотання (заяву) (вх. №1070) про дозвіл на присутність журналіста у судовому засіданні та відеозйомку судового процесу з метою висвітлення поточних подій про діяльність суду та особливості розгляду авторських спорів та створення репортажу.

07.02.2012 р. позивач на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2012 р. надав пояснення (вх. №1160) щодо правового обґрунтування компенсації з додатками.

08.02.202 р. відповідач надав додаткові доказі у справі : висновок спеціаліста щодо дослідження відеоматеріалу №95 від 07.02.2012 р., біографічна довідка від 06.02.2012 р., довідка вих. №8/3 від 06.02.2012 р. про знищення запису ефірів від 28.01.2011 р. та 08.04.2011 р.

Також представник відповідача надав клопотання (вх. №1179 від 08.02.2012 р.) про призначення судової експертизи відеокасет, що знаходяться у матеріалах справи.

В судовому засіданні 08.02.2012 р. оголошено перерву до 13.02.2012 р.

В судове засідання 13.02.2012 р. зявились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали даної справи, а також викладені в апеляційній скарзі, уточненнях та доповненнях до неї та відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група»- є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку 18.01.2000 р. (свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 №698489 (т.1, а.с.59).

Згідно з довідкою АА №410260 з ЄДРПОУ види діяльності за КВЕД, зокрема,

22.31.2 - тиражування звукозаписів;

92.34.0 - інша видовищно-розважальна діяльність.

31.12.2010 р. між обществом с ограниченной ответственностью «Первое музыкальное Издательство»(Росія, м. Москва), ліцензіаром та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група»(Україна, м. Київ) був укладений договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. (т. 1 а.с. 21-25).

Вивченням змісту договору колегія суддів встановила, що текст договору не містить переліку творів, на які передаються виключні майнові права. Даний перелік, відповідно до п. 1.5.1. договору, міститься на оптичному диску у вигляді електронної таблиці. Згідно п. 1.5.2. договору передання Каталогу оформлюється складенням відповідного акту.

На запитання колегії суддів представник позивача пояснив, що диск з переліком творів, на які передаються виключні майнові права, був переданий одночасно з укладанням договору №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. і з того часу його зміст не змінювався (не доповнювався). Ніяких прав на інші, не зазначені у даному переліку твори, позивачу додатково в межах даного договору не передавалося.

Диск зі змістом Каталогу для огляду позивач суду не надавав.

Посилаючись на зміст договору та Каталогу, що міститься на оптичному диску, позивач стверджував, що є власником виключної ліцензії на твори з каталогу ООО «Первое музыкальное Издательство», зокрема, на наступні музичні твори: «ІНФОРМАЦІЯ_4»у виконанні ОСОБА_6, автор музики і тексту ОСОБА_3 (творчий псевдонім ОСОБА_3); «ІНФОРМАЦІЯ_5»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_8», автор музики ОСОБА_5, автор тексту ОСОБА_5, «ІНФОРМАЦІЯ_1»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_3»у виконанні ОСОБА_7 і ОСОБА_8, автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_6»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; morning, папа», у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3

Вивченням наданих позивачем копій ліцензійних договорів колегія суддів встановила, що автором музики і тексту музичних творів: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_6», morning, папа»є ОСОБА_3, який згідно з укладеним ліцензійним договором з автором №18/10 від 21.03.2010 р. передав виключні майнові авторські права на ці твори товариству з обмеженою відповідальністю «Перше музичне видавництво».

Відповідно до п.1.9. зазначеного договору ОСОБА_3 надає право дозволяти третім особам здійснювати по відношенню до творів, зокрема, публічне сповіщення в ефір та по кабелю (п.п.1.9.7., 1.9.8.).

Згідно з п.3.2. вищевказаного договору передане ООО «Первое музыкальное Издательство»право є виключним.

Автор музики і тексту музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_4»ОСОБА_3, згідно з укладеним ліцензійним договором з автором №36/10 від 07.04.2010 р., передав виключні майнові авторські права на цей твір ООО «Первое музыкальное Издательство».

Відповідно до п.1.9. зазначеного договору ОСОБА_3 надає право дозволяти третім особам здійснювати по відношенні до творів зокрема публічне сповіщення в ефір та по кабелю (п.п.1.9.7., 1.9.8.).

Згідно з п.3.2. вищевказаного договору передане ООО «Первое музыкальное Издательство»право є виключним.

Автор тексту музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_5»ОСОБА_4, згідно з укладеним ліцензійним договором з автором №72/10 від 02.04.2010 р. передав виключні майнові авторські права на цей твір ООО «Первое музыкальное Издательство».

Відповідно до п.1.6. зазначеного договору ОСОБА_4 надає право дозволяти третім особам здійснювати по відношенні до творів зокрема публічне сповіщення в ефір та по кабелю (п.п.1.6.3., 1.6.4.).

Згідно з п.2.1. договору передане ООО «Первое музыкальное Издательство»право є виключною ліцензію.

Автор музики і тексту музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_5»ОСОБА_5, згідно з укладеним ліцензійним договором з автором №71/10 від 02.04.2010 р., передав виключні майнові авторські права на цей твір ООО «Первое музыкальное Издательство». Відповідно до п.1.6. зазначеного договору ОСОБА_5 надає право дозволяти третім особам здійснювати по відношенні до творів зокрема публічне сповіщення в ефір та по кабелю (п.п.1.6.3., 1.6.4.).

Згідно з п.2.1. договору передане ООО «Первое музыкальное Издательство»право є виключною ліцензію.

Відповідно до п.2.1. субліцензійного договору №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. ООО «Первое музыкальное Издательство»передало позивачу виключні майнові авторські права на перелічені в додатку твори, що надає позивачу право за своїм розумінням використовувати, дозволяти або забороняти використовувати, зокрема (п.п.2.1.7.) публічне сповіщення творів, права на які були йому передані.

Згідно з п.3.5. зазначеного договору позивачу надане право забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, права на які передані, а також припиняти факти такого використання, вживаючи заходів для стягнення, зокрема, компенсації.

Строк дії договору №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. (далі договір) відповідно до п.1.8. закінчується 31.12.2011 р.

Позивачем до суду також надані акти фіксації порушень, з яких вбачається, що 28.01.2011 р. представником позивача ОСОБА_9 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зафіксовано в ефірі телевізійного каналу «Р1», який належить відповідачу, публічне сповіщення музичних творів: «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_3», morning, папа»під час трансляції телепрограми tar. Рожевий мікрофон». Про дане порушення складено акт фіксації фактів використання музичних творів №05/11 від 28.01.2011 р. (т. 1 а.с.11).

Зі змісту вказаного акту фіксації фактів використання музичних творів вбачається, що за допомогою відеокамери Sony DCR-TRV340E представником позивача ОСОБА_9 28.01.2011 р. з 20-09 год. по 23-25 год. зафіксоване публічне сповіщення музичних творів на телевізійних каналах: «Р1», «М1», », «ОРТ», «М2». Відеозапис зроблений на дві відеокасети Sony Hi8 90 HMP.

08.04.2011 р. представником позивача ОСОБА_9 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зафіксовано в ефірі телевізійного каналу «Р1», який належить відповідачу, під час трансляції телепрограми ar. Рожевий мікрофон» публічне сповіщення музичних творів: «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», про що складений акт фіксації фактів використання музичних творів №09/11 від 08.04.2011 р. (т. 1 а.с. 12).

З вказаного акту фіксації фактів використання музичних творів вбачається, що за допомогою відеокамери Sony DCR-TRV340E представником позивача ОСОБА_9 08.04.2011 р. з 20-09 год. по 23-11 год. зафіксоване публічне сповіщення музичних творів на телевізійному каналі «Р1».

На підтвердження можливості сприймання телевізійних сигналів в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 позивач надав протокол замовлених послуг та обладнання від 18.12.2010 р. про надання доступу до пакетів телепрограм в аналоговому форматі з провайдером програмної послуги ТОВ «Харківські телекомунікаційні системи», а також квитанції про сплачені рахунки за послуги кабельного телебачення.

ОСОБА_9 здійснював фіксацію на підставі виданої позивачем довіреності від 01.01.2011 р., відповідно до якої мав право виконувати будь-які дії, які стосуватимуться захисту інтересів ТОВ «Українська музична видавнича група»та вирішення будь-яких питань, які виникатимуть в ході діяльності ТОВ «Українська музична видавнича група»(т. 1 а.с.63).

Колегією суддів шляхом огляду відеозаписів, наданих позивачем, встановлено, що на них записані процеси фіксації фактів використання музичних творів 28.01.2011 р. і 08.04.2011 р. Дати та час фіксацій також підтверджуються оглядом різних телевізійних каналів, зокрема: 28.01.2011 р. каналу новин «24», 08.04.2011 р. інформаційно-аналітичного телеканалу ».

За наслідками перегляду відеозапису представниками відповідача подане зауваження, зміст якого ґрунтується на відсутності в приміщенні, де відбувалася фіксація порушень, компютерної техніки (це видно з відеозапису), в той час як акти фіксації порушень складені із її застосуванням. У відповідь представник позивача визнав, що акти складалися в іншому приміщенні, час здійснення таких дій він документально підтвердити не може.

Крім того, колегією суддів встановлено, що 01.08.2005 р. відповідачем у справі було укладено з Обєднанням підприємств «Український музичний альянс»договір №01-01/08/05Е про надання дозволу на публічне сповіщення у передачах ефірного телебачення на території Харкова та області зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників. За умовами договору (п.1.1.) зазначений дозвіл надається від імені усіх, у тому числі, іноземних, виконавців, виробників фонограм та їх правонаступників (надалі «субєкти суміжних прав»).

Колегія суддів, дослідивши зміст вищезазначеного договору, зазначає, що договір №01-01/08/05Е від 01.08.2005 р. не стосується правовідносин, що склалися у даному спорі, оскільки він не регламентує відносин, повязаних з публічним сповіщенням творів як обєктів авторського права. Предметом договору №01-01/08/05Е від 01.08.2005 р., укладеного відповідачем з Обєднанням підприємств «Український музичний альянс», є надання дозволу на публічне сповіщення у передачах ефірного телебачення на території Харкова та області зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників, тобто на використання обєктів суміжних прав.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступне.

Відповідно до змісту позову, позивач обґрунтовує своє право на отримання винагороди за використання твору посиланням на наявність виключної ліцензії на твори «ІНФОРМАЦІЯ_4»у виконанні ОСОБА_6, автор музики і тексту ОСОБА_3 (творчий псевдонім ОСОБА_3); «ІНФОРМАЦІЯ_5»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_8», автор музики ОСОБА_5, автор тексту ОСОБА_5, «ІНФОРМАЦІЯ_1»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_3»у виконанні ОСОБА_7 і ОСОБА_8, автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_6»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; morning, папа», у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3 і зазначає, що виключна ліцензія отримана ним на підставі договору №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р. та його невідємної частини Каталогу творів (п. 1.5.1.) у вигляді електронної таблиці на носії оптичному диску.

Як встановлено колегією суддів і не заперечується позивачем, узгодженого сторонами ліцензійного договору письмового переліку творів, виключні права на які передаються позивачу згідно договору №ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., не існує.

Оскільки такий перелік не існує в письмовій формі, колегія суддів вважає, що позивач не може посилатися на наявність у нього виключного права з огляду на положення п. 9.7. договору, та ч.5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»та приписи ст. 1234, 1235 Цивільного кодексу Російської Федерації.

Так, відповідно до п.9.7. договору, він підкоряється матеріальному праву РФ.

Таке визначення у договорі матеріального права, яке підлягає застосуванню до правовідносин сторін договору, відповідає приписам ч.5 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право»та обовязкових на території України міжнародних конвенцій.

Таким чином, до договору про передання виключних прав підлягають застосуванню положення матеріального права РФ, в тому числі ч.1, 2 ст. 1235 ГК РФ, якими встановлено наступне:

«1. По лицензионному договору одна сторонаобладатель исключительного права на результат интеллектуальной деятельности или на средство индивидуализации (лицензиар) предоставляет или обязуется предоставить другой стороне (лицензиату) право использования такого результата или такого средства в предусмотренных договором пределах.

Лицензиат может использовать результат интеллектуальной деятельности или средство индивидуализации только в пределах тех прав и теми способами, которые предусмотрены лицензионным договором. Право использования результата интеллектуальной деятельности или средства индивидуализации, прямо не указанное в лицензионном договоре, не считается предоставленным лицензиату.

2. Лицензионный договор заключается в письменной форме, если настоящим Кодексом не предусмотрено иное.

Лицензионный договор подлежит государственной регистрации в случаях, предусмотренных пунктом 2 статьи 1232 настоящего Кодекса.

Несоблюдение письменной формы или требования о государственной регистрации влечет за собой недействительность лицензионного договора».

Відповідно до приписів ст. 432 ГК РФ перелік творів, на які передаються виключні права, є суттєвою умовою договору, тому неузгодження цієї умови тягне недійсність договору як мінімум в даній частині. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст. 1235 ГК РФ договір є недійсним на підставі прямих приписів закону, тому визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

Слід зазначити, що визначення предмету ліцензійного договору шляхом передання електронної таблиці суперечить і національному законодавству.

Так, відповідно до приписів ст. 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Імперативною вимогою законодавства України є укладення договору на використання твору у письмовій формі - ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Опираючись на наведене, колегія суддів вважає, що посилання позивача на легальність електронної таблиці з переліком творів є незаконним, оскільки такий спосіб узгодження предмету договору суперечить приписам наведених вище правових норм.

Правочин, здійснений із порушенням законодавства, не може потягти настання тих самих правових наслідків, що і легальний правочин.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту наявності в нього виключного права на музичні твори«ІНФОРМАЦІЯ_4»у виконанні ОСОБА_6, автор музики і тексту ОСОБА_3 (творчий псевдонім ОСОБА_3); «ІНФОРМАЦІЯ_5»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_8», автор музики ОСОБА_5, автор тексту ОСОБА_5, «ІНФОРМАЦІЯ_1»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_3»у виконанні ОСОБА_7 і ОСОБА_8, автор музики і тексту ОСОБА_3; «ІНФОРМАЦІЯ_6»у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3; morning, папа», у виконанні гурту «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор музики і тексту ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, не пересвідчився в наявності у позивача виключного права на зазначені у позові музичні твори, тому висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог є хибними.

Оскільки позивачем не доведено наявності в нього виключного права на перелічені у позові твори, він не має права на отримання судового захисту у звязку із використанням зазначених вище творів.

Враховуючи викладене, не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Тому колегія суддів вважає необхідним рішення місцевого господарського суду скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. у справі № 5023/7467/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 30673676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Регіон" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247. код ЄДРПОУ 32760971) 1 250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012 року.