Постанова № 21550927, 20.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5023/9619/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.12.11р.)

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кросс - птахофабрика "Зоря", с. Хроли, Харківська область (вх. № 307 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.11 р. у справі № 5023/9619/11

за позовом ТОВ "ВІК-А", м. Київ

до ПАТ "Кросс - птахофабрика "Зоря", с. Хроли, Харківська область

про стягнення 7332,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 7332,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2011 р. у справі № 5023/9619/11 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7332,00 грн заборгованості, судовий збір в розмірі 1411,50 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом першої інстанції норм процесуального права в звязку з неповідомленням відповідача про час та місце розгляду справи, а також позбавленням останнього можливості реалізувати свої процесуальні права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

14.02.2012 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що його уповноважений представник Коваль Г.С. не може прийняти участь у засіданні, призначеному на 16.02.2012 р., оскільки перебуває у відпустці за сімейними обставинами.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням за № 001104 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що відповідач був не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у призначеному судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України, як з числа своїх представників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими правовідносинами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю сторін, відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-0004395 від 06.04.2009 р. позивачем здійснено на підставі видаткової накладної № РН-004883 від 06.04.2009 р. поставку товару на загальну суму 20000,00 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній та довіреністю № 228 від 06.04.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (аркуш справи 8-10).

Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобовязався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками поставки.

Проте, відповідач своє зобовязання з оплати поставленої позивачем продукції виконав неналежним чином, за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 12668,00 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не визначено строк оплати товару, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 315 від 14.10.11 р. (аркуш справи 11) з вимогою про оплату 7332,00 грн. заборгованості. При цьому, претензія містить посилання на накладну, за якою у відповідача виник борг, а також посилання на вищевказаний рахунок-фактуру.

Вказану вимогу відповідачем отримано 18.10.11 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 13).

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання не виконав, на час звернення позивача з позовом до господарського суду виниклу заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7332,00 грн.

Враховуючи, що сума боргу в розмірі 7332,00 грн. відповідачем не спростована, відповідач належних доказів погашення суми боргу не надав, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7332,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 21.11.11 р. була направлена відповідачеві за його юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням: 62480, Харківська область, Харківський район, вул. Червоноармійська, 25/2, та отримана 25.11.2011 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 25).

Вказаною ухвалою відповідача зобовязано надати відзив на позов з документами в обґрунтування своєї позиції по справі.

Проте, відповідач вимоги ухвали не виконав, в судове засідання свого представника не направив, але надав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що його уповноважений представник Коваль Г.С. не може прийняти участь у засіданні, оскільки перебуває у відпустці за сімейними обставинами.

За клопотання відповідача ухвалою господарського суду від 01.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 21.12.2011 р. та зобовязано сторони виконати вимоги попередньої ухвали.

Однак, відповідач 19.12.2011 р. знов звернувся до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на такі ж самі обставини, що були ним наведені у попередньому клопотанні, тобто в звязку з перебуванням у відпустці за сімейними обставинами представника Коваль Г.С.

Таким чином, місцевим господарським судом у відповідності до вимог процесуального законодавства були створені належні умови для всебічного та обєктивного вирішення спору по суті, а відповідач, будучи достеменно обізнаний про розгляд справи в суді та про підстави, з яких позивач звернувся до господарського суду, був не позбавлений права та можливості направити до господарського суду свої пояснення або заперечення стосовно виниклої у нього заборгованості.

Однак, відповідач правом на участь при розгляді справи не скористався, витребуваних судом документів не надав, що свідчить про недобросовісне використання відповідачем прав, передбачених ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків.

Отже, колегія суддів зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст.. 6 Конвенції обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки його задоволення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та також звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи аналогічного змісту клопотань, що були надані до суду першої інстанції. При цьому жодного заперечення по суті позовних вимог та жодних суджень щодо суті даного господарського спору відповідачем не наведено.

Отже, така позиція відповідача свідчить про неналежне ставлення до своїх процесуальних обовязків та свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами, що є підставою для винесення окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 21 грудня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання ПАТ "Кросс - птахофабрика "Зоря" про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу ПАТ "Кросс - птахофабрика "Зоря", с. Хроли, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2011 р. по справі № 5023/9619/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 20 лютого 2012 року.