Постанова № 21550905, 20.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2012 № 10/357

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 29.04.2009

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 08.12.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі”

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.11.2011

у справі №10/357 (суддя Котков О.В.)

за позовом Компанії „Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л.”

(Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі”

про стягнення коштів

У судовому засіданні 06.02.2012 оголошувалась перерва до 20.02.2012, у звязку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Компанії „Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л.” (Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.) (надалі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” (надалі ТОВ „Технік Енерджі”, відповідач) штрафних санкцій у розмірі 105925,77 євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.11 у справі №10/357 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ „Технік Енерджі” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.11.11 у справі №10/357 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд неправомірно застосував норми італійського законодавства, посилаючись на ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право”, не дослідивши оригіналу укладеного між позивачем та відповідачем контракту. Крім того, на думку апелянта, розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великим у співвідношенні із сумою основного боргу, у звязку із чим ним заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 99%.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі №39/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010, позов Компанії „Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л.” (Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.) до ТОВ „Технік Енерджі” задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 120370,19 євро, як боргу за контрактом №01/2008 від 10.01.2008.

Відповідно до статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі №39/244 має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Так, вищевказаним рішенням було встановлено факт укладення та існування правовідносин між сторонами за контрактом №01/2008 від 10.01.2008 (надалі - контракт); факт наявності станом на 09.02.2009 заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті поставленого за контрактом №01/2008 від 10.01.2008 товару на суму - 120 370,19 євро; а також факт застосування до контрактів матеріального права (законодавства) Італії та встановлено підсудність справи господарському суду міста Києва.

Відповідно до пунктів 1 та 3 контракту, позивач продає, сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї, а відповідач купує поставлений позивачем товар.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що на виконання рішення суду у справі №39/244 відповідач сплатив на користь позивача кошти в погашення боргу за контрактом №01/2008 у сумі 30092,55 євро.

Із вищевказаним також погодився суд першої інстанції, посилаючись на банківську виписку від 07.02.2011, копію якої долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що із копії електронного банківського переказу від 07.02.2011 вбачається, що відповідачем на користь позивача було сплачено 30394,33 євро, а не 30092,55 євро, як зазначено у позовній заяві. Вказану суму також зазначає сам позивач у супровідному листі від 03.11.2011, до якого додав копію електронного банківського переказу про сплату відповідачем 30394,33 євро.

Твердження позивача стосовно того, що сплачена відповідачем сума 30394,33 євро включає в себе частину основної суми боргу відповідача перед позивачем у розмірі 30092,55 євро та 301,78 євро частину держаного мита, сплата якого була прокладена на відповідача, не знайшли документального підтвердження. Із поданих позивачем банківських документів неможливо визначити призначення платежу як сплату частини державного мита, тоді як представниками сторін не заперечується погашення відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 30394,33 євро, у звязку із чим колегія суддів вважає, що саме така сума була сплачена відповідачем в рахунок погашення заборгованості за контрактом №01/2008 від 10.01.2008 на підставі рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі №39/244.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі №39/244 та ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі №39/244, якою розстрочено виконання вказаного рішення, визначено, що лише основна заборгованість відповідача перед позивачем погашається у євро, а судові витрати підлягають відшкодуванню у гривнях.

Пунктом 10.1. контракту № 01/2008 сторонами встановлено та погоджено, що контракт підпорядковується законодавству Італії.

Відповідно до частини 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право” сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Доводи апелянта стосовно того, що суд неправомірно застосував норми італійського законодавства, посилаючись на вищевказану статтю Закону України „Про міжнародне приватне право”, не дослідивши оригіналу контракту, колегією суддів не приймаються, оскільки вказаний контракт, зокрема і пункт 10.1, досліджувався судом при розгляді справи №39/244, що знайшло своє відображення у рішенні господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у цій справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаним рішенням визначена в п. 10.3. ст. 10 контракту арбітражна угода, відповідно до якої якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, розбіжності повинні бути урегульовані Італійським Міжнародним Арбітражним судом Торгово-промислової палати в м. Мілан, визнанна судом недійсною та встановлено підсудність справи господарському суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про міжнародне приватне право”, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору у даній справі правомірно керувався нормами італійського законодавства.

Статтею 35 Закону України „Про міжнародне приватне право” передбачено, що позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Відповідно до ст. 1988 Цивільного кодексу Італії, платіжне зобовязання чи визнання боргу звільняє того, на користь кого воно оформлене, від детального доказування. Воно вважається існуючим, якщо не доведено протилежне.

Згідно зі статтею 2948 Цивільного кодексу Італії, чинний строк позовної давності для стягнення відсотків на підставі закону або договору та іншої пені, передбаченої договором, становить п'ять років, починаючи з моменту, коли настає строк сплати відсотків.

Відповідно до статті 3 Законодавчого Декрету Італії №231 від 2002 року (надалі - декрет), кредитор має право на сплату відсотків за прострочений платіж, за винятком випадків, коли боржник може підтвердити, що прострочення оплати ціни сталося внаслідок неможливості здійснення платежу з причини, що не залежала від волі боржника.

Згідно пункту 1 статті 4 декрету, відсотки починають автоматично нараховуватися з дати, що наступає за датою платежу.

Пунктом 5.4. Контракту № 01/2008 встановлено, що продавець має право нараховувати покупцю пеню у випадку виникнення заборгованості по платежах. Розмір пені складає 0,1% від суми товару, вказаного у Додатках до Контракту, за кожен прострочений день затримки платежу.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у матеріалах контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем у супровідному листі від 03.11.2011 та копії електронного банківського переказу від 07.02.2011, відповідачем до суду не надано, за підрахунками колегії суддів, здійсненого з урахуванням проведеної відповідачем 07.02.2011 проплати на суму 30394,33 євро, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення оплати встановлених Контрактом № 01/2008 платежів за період з 10 лютого 2009 року по 29 серпня 2011 року на суму 105 864,21 євро.

Подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкції задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду (а не його обовязок) і лише у виняткових випадках при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. При цьому, відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, апеляційний суд не розцінює як винятковий випадок.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 03.11.11 у справі №10/357 має бути скасоване у частині задоволення позовних вимог на суму 61,56 євро із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 03.11.11 у справі №10/357 скасувати у частині задоволення позовних вимог на суму 61,56 євро.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” (ідентифікаційний код: 35076670, адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28 А, р/р №26004010307331 в ПАТ „Міжнародний інвестиційний банк” м. Київ, МФО 380528), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії „Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л.” (Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.) (ідентифікаційний код відсутній, юридична особа за законодавством Румунії, місцезнаходження: вул. Інфрецірій 155, м. Кишиневу-Криш, Арад, Румунія, поштовий індекс 2975) (Str. Infratirii, F.N., 1551б Chisineu-Cris, jud. Arad, Romania), банківські реквізити: BANCA POPOLARE DI VЕRОNА S. GЕМІNIАNО Е S. РROSPERO SРА BRANCH: 0657 - S. МІСНЕLЕ АL ТАGLIAM Iban соdе: ІТ95 D051 8836 290Е UR20 0002 333 В.І.С. соdе - VRBPIT2V657), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, 105864 (сто пять тисяч вісімсот шістдесят чотири) євро 21 євроцент пені, 1058 (одну тисячу пятдесят вісім євро) євро 64 євроценти державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Компанії „Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л.” (Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.) (ідентифікаційний код відсутній, юридична особа за законодавством Румунії, місцезнаходження: вул. Інфрецірій 155, м. Кишиневу-Криш, Арад, Румунія, поштовий індекс 2975) (Str. Infratirii, F.N., 1551б Chisineu-Cris, jud. Arad, Romania), банківські реквізити: BANCA POPOLARE DI VЕRОNА S. GЕМІNIАNО Е S. РROSPERO SРА BRANCH: 0657 - S. МІСНЕLЕ АL ТАGLIAM Iban соdе: ІТ95 D051 8836 290Е UR20 0002 333 В.І.С. соdе - VRBPIT2V657), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” (ідентифікаційний код: 35076670, адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28 А, р/р №26004010307331 в ПАТ „Міжнародний інвестиційний банк” м. Київ, МФО 380528), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, 6 (шість) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №10/357 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіМартюк А.І.

Зубець Л.П.