Постанова № 21606344, 14.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № 5028/17/94/2011-5028/17/105/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання зявились представники:

від позивача за первісним позовом: не зявився,

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.10.2011 року, ОСОБА_3 (доручення б/н від 03.01.2012 року),

від третьої особи: не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

на рішення господарського суду Чернігівської області від 29листопада2011року,

у справі №5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 (суддя Кушнір І.В.),

за первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Чукалівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія», м.Прилуки, Чернігівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_5, с.Глибочок, Борщівський район, Тернопільська область,

про стягнення 22 000 грн. 00 коп.,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія», м. Прилуки, Чернігівська область,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Чукалівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область,

про стягнення 25200 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» про стягнення заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом у сумі 22 000 грн. 00 коп. (а.с. 4-7).

10 жовтня 2011 року до господарського суду Чернігівської області від ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» надійшов зустрічний позов, в якому останній просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 25 200 грн. 00 коп. штрафу за договором № 10 від 24 січня 2011 року (а.с. 56-58).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року по справі № 5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 первісний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» на користь ФОП ОСОБА_4 22 000 грн. 00 коп. основного боргу, 289 грн. 80 коп. - 3 % річних, 110 грн. 00 коп. інфляційних, 2 200 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 224 грн. 00 коп. відшкодування державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також задоволено повністю зустрічний позов, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» 25 200 грн. 00 коп. штрафу, 2 688 грн. 00 коп. витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги адвокатом, 252 грн. 00 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 155-170).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року по справі № 5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 повністю в частині задоволення зустрічного позову і прийняти нове рішення, яким рішення суду в частині задоволення первісного позову залишити без змін, а в частині зустрічного позову відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» порушило вимоги ст.925 ЦК України, зокрема не направило претензію про сплату штрафу

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 січня 2012 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження, розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 31 січня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року розгляд справи № 5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 відкладено на 14 лютого 2012 року.

Відповідач за первісним позовом не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

13 лютого 2012 року до апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом та третьої особи надійшли клопотання про відкладення.

Розглянувши подані клопотання, колегія суддів вирішила відхилити їх враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, може бути неявка в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку незявлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Таким чином, якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач за первісним позовом та третя особа були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи. Однак, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, ігноруючи свої процесуальні права та обовязки, позивач за первісним позовом та третя особа не уповноважили інших осіб представляти їх інтереси у суді. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду врахувала достатність наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та відсутність належних доказів причин не зявлення представника відповідача у судове засідання.

Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 14 лютого 2012 року, проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 29 листопада 2011 року без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 14 лютого 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

24 січня 2011 року між ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» (експедитор-замовник) та ФОП ОСОБА_4 (експедитор-перевізник) було укладено договір №10 на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі-Договір) (а.с. 63).

Відповідно до п.1.1. Договору експедитор-замовник доручає, а експедитор-перевізник приймає на себе зобовязання здійснювати організацію перевезення та експедирування та виконання комплексу операцій, повязаних з перевезенням та експедируванням вантажів відповідно до умов, передбачених даним Договором, а також згідно нормативних актів України, Конвенції ООН 1975 року «Про міжнародне перевезення вантажів», Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) та Митної конвенції МДП (TIR).

Згідно з п. 2.1. Договору експедитор-перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються Експедитором-Замовником за формою, встановленою в додатку №1 до цього Договору, підписаних уповноваженим представником Експедитора-Замовника, які являються складовою частиною цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що фотокопія Договору та фотокопія Заявки, відправлені факсом мають юридичну силу оригінала.

У судовому засіданні 14 лютого 2012 року колегією суддів апеляційної інстанції було оглянуто оригінал Договору № 10 від 24 січня 2011 року та встановлено, що проект цього договору був надісланий товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 по факсу, який остання підписала, поставила печатку та надіслала поштою. Тобто, Договір було укладено шляхом надіслання пропозиції відповідачем за первісним позовом та прийняття цієї пропозиції позивачем за первісним позовом.

У пункті 2.3. Договору сторони встановили, що перевезення виконуються у відповідності з умовами цього Договору, а також положеннями законодавчих та нормативних актів України. при прийнятті вантажу перевірити правильність зроблених у перевізних документах записів щодо числа, вантажних місць, їхнього маркірування і нумерації, зовнішній стан вантажу і цілісність упакування, впевнитись та вимагати від відвантажувала відповідності складування та закріплення вантажу по кількості рядів, шарів стопок та таке інше згідно технічних умов, які застосовуються за вимогами виробника та відправника та які унеможливлюють пошкодження вантажу під час перевезення.

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено, що експедитор-перевізник зобовязаний використовувати транспортний засіб та клас покриття доріг, відповідний клас перевозимого вантажу, вчасно доставити довірений йому вантаж у пункт призначення і видати його співробітнику вантажоодержувача, зазначеному у товарно-транспортній накладній КДГП (СМR).

Згідно з п. 3.1.5 Договору експедитор-перевізник зобовязаний інформувати Експедитора-Замовника про змушені затримки транспортного засобу в дорозі, аваріях та інших непередбачуваних обставинах, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

15 березня 2011 року було оформлено заявку №71, яка є Додатком № 1 до Договору № 10 від 24 січня 2011 року. Цією заявкою серед іншого погоджено дату завантаження (21 березня 2011 року) та дату доставки в пункт розвантаження (28 березня 2011 року), а також суму фрахту, яка склала 22000 грн. 00 коп. (а.с. 45).

Виконання позивачем за первісним позовом заявки № 71 підтверджується між-народною товарно-транспортною накладною СМR №0180548 та актом приймання-пе-редачі № 691, згідно з якими товар було доставлено в пункт розвантаження (а.с. 17-18).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за виконання транспортних послуг виконується шляхом перерахунку коштів вантажовідправника на розрахунковий рахунок експедитора-замовника, після чого експедитор-замовник розраховується з експедитором-перевізником шляхом перерахування частини цих коштів, за виключенням комісійних за експедиторських послуг на рахунок експедитора-перевізника. Кошти, які надходять від замовника, включаючи комісійну винагороду є транзитні і служать для розрахунку з експедитором-перевізником.

Експедитор-замовник зобовязується проводити оплату в національній валюті України згідно рахунку за Договором протягом 15-ти банківських днів з моменту надання оригіналів документів (рахунку, договору, КДГП (СМR), акту виконаних робіт, податкової накладної та інших реєстраційних документів від юридичних та фізичних осіб). Розмір оплати послуг експедитора-перевізника обумовлюється в Заявці на кожне перевезення (п. 4.2. Договору).

07 травня 2011 року ФОП ОСОБА_4 надіслала ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» вимогу про перерахування заборгованість за перевезення вантажу автомобільним транспортом в сумі 22000 грн. 00 коп. (а.с. 22-23). Разом з вимогою позивач за первісним позовом надіслав СМR №0180548, рахунок-фактуру № 5 від 22 березня 2011 року та Акт № 5. Надсилання вимоги з додатками підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Слід наголосити, що відповідач за первісним позовом не спростовує факту отримання вимоги з додатками та наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 22000 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом повинен був здійснити оплату заборгованості за Договором та заявкою № 71 від 15 березня 2011 року в строк до 31 травня 2011 року (10.05.2011+15 банківських днів). колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовну вимогу ФОП ОСОБА_4 щодо стягнення з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» 22000 грн. 00 коп. боргу правомірною та обґрунтованою. Відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних та річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що нараховані позивачем суми є арифметично вірними, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено 110 грн. 00 коп. інфляційних та 289 грн. 80 коп. трьох відсотків річних.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з Відповідача за первісним позовом 2200 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

16 червня 2011 року ФОП ОСОБА_4 уклала з адвокатом ОСОБА_6 договір про надання юридичної допомоги по цивільній справі. Вартість наданих адвокатом послуг складає 2200 грн. (а.с. 30).

01 серпня 2011 року позивачем за первісним позовом було проведено оплату адвокатських послуг у розмірі 2200 грн. (а.с. 32). Тому, сплачена позивачем за первісним позовом сума за послуги адвоката підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом.

Щодо зустрічного позову судова колегія відзначає наступне.

08 лютого 2011 року було оформлено заявку №41, відповідно до якої ФОП ОСОБА_4 взяла на себе зобовязання організувати перевезення вантажу за маршрутом: м. Львів (Україна) м. Уфа (Росія) (а.с. 67). В заявці вказано: дата завантаження 17.02.2011р. на 08 год. 00 хв.; термін доставки 23.02.2011р. на 8 год. 00 хв.; місце митного оформлення м. Уфа, митний пост Уфимський, Індустріальне шосе 3771; сума фрахту і форма оплати 19000 грн. в безготівковому розрахунку.

Перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №0180546 (а.с. 66).

З відміток у вказаній накладній вбачається, що автомобіль був завантажений та відпущений з митного терміналу 17 лютого 2011 року, як і було передбачено заявкою.

Як було зазначено вище, термін доставки обумовлений з перевізником 23 лютого 2011 року о 08.00 год. Проте, автомобіль прибув на митний термінал м. Уфа (Росія, Башкортостан) 24 лютого 2011 року о 13 год. 20 хв., що підтверджується відміткою в СМR.

Дата одержання вантажу перевізному у накладній СМR №0180546 не вказана. Однак, Акт №3 здачі-приймання робіт (надання послуг) самою ФОП ОСОБА_4 підписано лише 25 лютого 2011 року. Тобто, вантаж прибув із запізненням на 2 доби.

Як було встановлено раніше, 15 березня 2011 року було оформлено заявку №71, яка є Додатком № 1 до Договору № 10 від 24 січня 2011 року. Цією заявкою серед іншого погоджено дату завантаження (21 березня 2011 року) та дату доставки в пункт розвантаження (28 березня 2011 року), а також суму фрахту, яка склала 22 000 грн. 00 коп. (а.с. 45).

Дата одержання вантажу у перевізному документі не вказана. Акт №5 здачі приймання робіт (надання послуг) з боку ФОП ОСОБА_4 підписано 31 березня 2011 року (а.с. 69).

В матеріалах справи містяться копії листів перевізника, протоколу про затримання транспортного засобу, протоколу про адміністративне правопорушення та копія постанови суду від 06 квітня 2011 року, з яких вбачається, що у строк до 28 березня 2011 року вантаж до вантажоодержувача доставлений не був, оскільки 06 квітня 2011 року був іще в дорозі (а.с. 72-76).

Отже, позивач за зустрічним позовом правомірно нараховує штрафні санкції на 4 доби за спізнення на вивантаження за заявкою № 71 від 15 березня 2011 року.

Відповідно до п.5.5. Договору №10 від 24.01.11р. в разі спізнення на завантаження (вивантаження) більше трьох годин Експедитор-Перевізник сплачує Експедитору-Замовнику штраф у розмірі 10% від суми фрахту, спізнення більше однієї доби та за кожну наступну добу штраф в розмірі 20% від суми фрахту.

Дослідивши п. 5.5 Договору колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про неправомірність нарахування 20% від суми фрахту за першу добу, оскільки за першу добу спізнення на завантаження (вивантаження) ФОП ОСОБА_4 повинна сплачувати 10% від суми фрахту.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду здійснено перевірку розрахунків штрафу за результатами якої встановлено, що відповідач за зустрічним позовом повинен сплатити позивачеві за зустрічним позовом 19700 грн. 00 коп. штрафу за спізнення на вивантаження за заявками № 41 та № 71.

Таким чином, вимога зустрічного позивача про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню на суму 19700 грн. 00 коп., а рішення в частині задоволення зустрічного позову слід змінити.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на форс-мажорні обставини, які перешкодили вчасно доставити вантаж до вантажоодержувача.

Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п.п. 6.1-6.3 Договору не одна із сторін не несе повного чи часткового невиконання зобовязань по даному договору, якщо це явилось наслідком форс-мажору. Терміни виконання зобовязань по даному договору можуть бути відстрочені на період дії форс-мажорних обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгівельно-промисловою палатою України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано акту Торгівельно-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, які перешкодили доставити товар у визначні в заявках № 41 та № 71 строки.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2688 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

26 вересня 2011 року ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» уклало з адвокатом ОСОБА_2 угоду про надання правової допомоги (а.с. 78). Додатковою угодою № 1 до договору від 26 вересня 2011 року сторони визначили розмір гонорару адвоката, який склав 2688 грн. 00 коп. (а.с. 79).

Оплата послуг адвоката товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» підтверджується видатковим касовим ордером від 07 жовтня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач за зустрічним позовом повинен відшкодувати позивачеві за зустрічним позовом 2688 грн. 00 коп., які були сплачені останнім за адвокатські послуги.

Скаржник посилається на те, що ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія» порушило вимоги ст.925 ЦК України, зокрема не направило претензію про сплату штрафу.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженням ФОП ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст.925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

При цьому, в пункті 3 описової частини рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі N1-2/2002 зазначено: «Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.»

Таким чином, предявлення претензії до подачі позову не є обов'язковим та не може бути підставою для відмови в позові.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарським судом Чернігівської області при прийнятті рішення у справі не виконано вимог викладених вище. У звязку з чим місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 03 жовтня 2011 року слід змінити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Чернігівської області від 03 жовтня 2011 року у справі №5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Чернігівської області від 03 жовтня 2011 року по справі №5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37, код 31849246) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 22 000 грн. основного боргу, 289 грн. 80 коп. 3% річних, 110 грн. інфляційних, 2200 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 224 грн. на відшкодування державного мита та 236грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія” (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37, код 31849246) 19700 грн. штрафу, 2688 грн. витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги адвокатом, 197 грн. на відшкодування державного мита та 184 грн. 48 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5500 грн. 00 коп. штрафу - відмовити.»

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37, код 31849246) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 154 грн. 07 коп. судового збору за перегляд справи у Київському апеляційному господарському суді.

5.Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

6.Справу № 5028/17/94/2011-5028/17/105/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіСуховий В.Г.

Агрикова О.В.