Постанова № 21550897, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 21/094-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: представник не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна”

на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2011 року

у справі №21/094-11 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна”

про стягнення 105227,69 грн.,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 98706,11 грн., з яких: 84954,10 грн. заборгованості за договором №522/2007-114 від 17.04.2007р., 3002,92 грн. 3% річних та 10749,09 грн. інфляційних втрат.

У процесі розгляду даної справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги з останніх вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача 84954,10 грн. заборгованості за договором №522/2007-114 від 17.04.2007р., 7200,87 грн. пені, 2300,54 грн. 3% річних, 10772,18 грн. інфляційних втрат (а.с.97).

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2011р. у справі №21/094-11 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” 84454,10 грн. заборгованості, 2802,74 грн. пені, 2551,83 грн. 3% річних, 9255,25 грн. інфляційних втрат, 990,64 грн. державного мита та 222,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що у нього відсутня заборгованість за договором №522/2007-114 від 17.04.2007р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду). Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не зявився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та заслухавши представник відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2007р. між ТОВ “ПБП “Азовінтекс”, як виконавцем, та ТОВ “Галєна”, як замовником, був укладений договір про здійснення технічного нагляду №522/2007-114 (далі-Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, виконавець зобовязується здійснювати від імені замовника та за його рахунок технічний нагляд за будівництвом обєкту: “Торговий комплекс по вул. Петропавлівська, 6, у с. Петропавлівська Борщагівка Київської обл.”, а замовник зобовязується прийняти зазначені роботи (послуги) та оплатити їх.

Згідно із п.3.4 Договору оплата за роботи (послуги) здійснюється замовником щомісячно згідно Акту виконаних робіт (послуг) протягом 5 банківських днів з дня його підписання.

Колегією суддів встановлено, що позивач свої обовязки за Договором в частині здійснення технічного нагляду виконав належним чином.

Так, протягом, зокрема, червня-вересня 2009р. позивач виконав, а відповідач прийняв роботи (послуги) загальною вартістю 119738,80 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах здачі-прийняття виконаних робіт: за червень 2009р. від 30.06.2009р. на суму 29934,70 грн.; за липень 2009р. від 30.07.2009р. на суму 29934,70 грн.; за серпень 2009р. від 31.08.2009р. на суму 29934,70 грн.; за липень 2009р. від 30.09.2009р. на суму 29934,70 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов Договору.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 30.09.2010р. до Договору (далі-Додаткова угода), відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди врегулювати питання оплати робіт (послуг) за Договором.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди на момент її укладання із загальної вартості робіт (послуг) за Договором залишаються неоплаченими 94454,10 грн. Сторони дійшли згоди, що замовник зобовязується оплатити ці остаточні 94454,10 грн. за Договором наступним чином:

10000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладання цієї угоди;

10000,00 грн. до 31.10.2010р.;

10000,00 грн. до 30.11.2010р.;

10000,00 грн. до 31.12.2010р.;

10000,00 грн. до 31.01.2011р.;

10000,00 грн. до 28.02.2011р.;

10000,00 грн. до 31.03.2011р.;

10000,00 грн. до 30.04.2011р.;

14454,10 грн. до 31.05.2011р.

Проте, відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих робіт (послуг) належним чином не виконав.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог (а.с.98), враховуючи, що при підписанні Додаткової угоди, сторонами допущено описку при визначені розміру неоплачених робіт (послуг), а саме вказано 94454,10 грн., замість вірного 94954,10 грн., а також враховуючи сплату відповідачем 10000,00 грн. за Договором, розмір заборгованості відповідача за Договором, як зазначає позивач, становить 84954,10 грн.

Факт сплати відповідачем 10000,00 грн. за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку позивача від 30.10.2010р. (а.с.80).

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 84954,10 грн. заборгованості за Договором.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна” підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобовязується здійснювати від імені замовника та за його рахунок технічний нагляд за будівництвом обєкту: “Торговий комплекс по вул. Петропавлівська, 6, у с. Петропавлівська Борщагівка Київської обл.”, а замовник зобовязується прийняти зазначені роботи (послуги) та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди на момент її укладання із загальної вартості робіт (послуг) за Договором залишаються неоплаченими 94454,10 грн. Сторони дійшли згоди, що замовник зобовязується оплатити ці остаточні 94454,10 грн. за Договором наступним чином:

10000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладання цієї угоди;

10000,00 грн. до 31.10.2010р.;

10000,00 грн. до 30.11.2010р.;

10000,00 грн. до 31.12.2010р.;

10000,00 грн. до 31.01.2011р.;

10000,00 грн. до 28.02.2011р.;

10000,00 грн. до 31.03.2011р.;

10000,00 грн. до 30.04.2011р.;

14454,10 грн. до 31.05.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання відповідачем Додаткової угоди без будь-яких зауважень чи заперечень щодо її змісту породжує для останнього обов'язок по сплаті 94454,10 грн. заборгованості за Договором у повному обсязі у строки, визначені п. 1.1 Додаткової угоди, що спростовує посилання відповідача на відсутність в нього обовязку по сплаті зазначених коштів.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів внесення відповідних змін до Додаткової угоди в частині визначення розміру неоплачених робіт (послуг) з 94454,10 грн. на 94954,10 грн. в порядку ст. 654 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість посилань позивача на наявність у відповідача обовязку по сплаті саме 94954,10 грн. за Договором.

Таким чином, враховуючи наявність у відповідача обовязку по сплаті 94454,10 грн. за Договором, сплату останнім лише 10000,00 грн., колегія суддів дійшла до висновку, що арифметично вірний розмір заборгованості останнього за Договором становить 84454,10 грн., а не 84954,10 грн., як помилково вважає позивач.

Оскільки станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт (послуг), зазначений факт останнім не спростований, а арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 84454,10 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 84954,10 грн. заборгованості за Договором підлягає частковому задоволенню у розмірі 84454,10 грн.

Стосовно позовних вимог, з урахуванням уточнень (а.с.97), про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 10772,18 грн., 3% річних в розмір 2300,54 грн. та 7200,87 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 7200,87 грн. пені, нарахованої на сукупну суму заборгованості з урахуванням часткової оплати за періоди:

з 05.10.2010р. по 29.10.2010р. на 94954,10 грн. заборгованості;

з 30.10.2010р. по 30.04.2011р. на 84954,10 грн. заборгованості.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1.3 Додаткової угоди та п. 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення замовником порядку оплати, передбаченої п. 1.1 Угоди, він несе відповідальність, передбачену п. 6.2 Договору.

За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди на момент її укладання із загальної вартості робіт (послуг) за Договором залишаються неоплаченими 94454,10 грн. Сторони дійшли згоди, що замовник зобовязується оплатити ці остаточні 94454,10 грн. за Договором наступним чином:

10000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладання цієї угоди;

10000,00 грн. до 31.10.2010р.;

10000,00 грн. до 30.11.2010р.;

10000,00 грн. до 31.12.2010р.;

10000,00 грн. до 31.01.2011р.;

10000,00 грн. до 28.02.2011р.;

10000,00 грн. до 31.03.2011р.;

10000,00 грн. до 30.04.2011р.;

14454,10 грн. до 31.05.2011р.

Виходячи з аналізу зазначеного пункту Додаткової угоди, колегія суддів дійшла до висновку, що момент прострочення відповідачем виконання зобовязання встановлюється щодо кожного чергового платежу, визначеного Додатковою угодою окремо, і як наслідок пеня, 3% річних та інфляційні втрати також мають нараховуватись на суму боргу по кожному черговому платежу, строк оплати якого вже настав окремо з урахуванням вимог статей 612, 230, 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, положення Договору, в тому числі Додаткової угоди, а також період обрахунку пені, заявлений позивачем, суд здійснював обрахунок пені за періоди:

з 08.10.2010р. по 29.10.2010р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 31.10.2010р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 30.11.2010р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 31.12.2010р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 31.01.2011р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 28.02.2011р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості;

з 31.03.2011р. по 30.04.2011р. на 10000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої колегією суддів за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 2802,74 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7200,87 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2802,74 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строки позовної давності для захисту порушеного права щодо вимоги про стягнення неустойки, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 2300,54 грн. 3% річних за період з 05.10.2010р. по 29.10.2010р. на суму 94954,10 грн.; з 29.10.2010р. по 31.08.2011р. на суму 84954,10 грн. та 10772,18 грн. інфляційних втрат за період листопад 2010р. серпень 2011р. на суму 84954,10 грн. (уточнення позовних вимог (а.с.97).

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобовязання, приписи вказаних правових норм, здійснивши перерахунок та те, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що інфляційні втрати підлягають до стягнення у сумі 4476,07 грн. за період з листопад 2010р. серпень 2011р., а 3% річних за період з 05.10.2010р. по 29.10.2010р. на суму 94454,10 грн. та з 29.10.2010р. по 31.08.2011р. на суму 84454,10 грн. в загальному розмірі 2300,54 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна” слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити; позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна” на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2011 року задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2011 року у справі №21/094-11 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Галєна” (08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, буд. 12; код ЄДРПОУ 31022642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Леніна, 68А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24155428) 84454 (вісімдесят чотири тисячі чотириста пятдесят чотири) грн. 10 коп. заборгованості, 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 2300 (дві тисячі триста) грн. 54 коп. 3% річних, 2802 (дві тисячі вісімсот дві) грн. 74 коп. пені, 940 (девятсот сорок) грн. 33 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити”.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

4. Матеріали справи №21/094-11 направити до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяАвдеєв П.В.

СуддіКуксов В.В.

Коршун Н.М.