Рішення № 21547997, 21.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.

Справа № 5004/29/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВІДО-ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК - Експорт"

про стягнення 153 348 грн. 65 коп.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. юрисконсульт (довіреність №17-2 від 15.01.2012р.)

Від відповідача: н/з.

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДО-ЛТД" просить суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК - Експорт" 153 348 грн. 65 коп. з них: 131058,20грн. основного боргу за поставку продукції згідно накладних зазначених у реєстрі доручень і накладних (а.с. 11-13), 13105,80грн. штрафу, відповідно до п. 5.2. договору №1/94 від 24.03.2010р., 6471 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2713 грн. 3 % річних. Також просить стягнути 1533 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач не передавав в ремонт запчастини, а товариство є виробничою фірмою і робило поставки не тільки нових запчастин, а і після ремонту, що і підтверджують доручення відповідача на отримання товару.

Відповідач у поясненнях від 24.10.2011 року №242 (від поданих 25.10.2011 року) зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, інфляційних та 3% річних відмовити та припинити провадження щодо стягнення основного боргу в розмірі 131058,20 грн. за відсутності предмету спору на підставі 1-1 ст. 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи дані пояснення зазначає наступне.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між сторонами було укладено договір поставки №1/94 від 24.03.2010р. відповідно до якого позивач передавав, а відповідач приймав товарно-матеріальні цінності в період з червня 2010 року по березень 2011 року.

Проте, наведене твердження не є обґрунтованим з правової точки зору, так як норми ГК України визначають перелік істотних умов, щодо яких сторони мають досягнути згоди, для того щоб договір поставки вважався укладеним, тобто створював певні юридичні наслідки для сторін. При цьому, ця згода має бути виражена в письмовій формі з огляду на вимоги ст. 208 ЦК України.

Як вбачається, сторони в даному конкретному випадку не дотрималися цих обов'язкових вимог при підписанні документа під назвою “Договір поставки № 1/94”, датованого від 24.03.2010р.

На момент підписання даного договору, сторони не узгодили у належній формі істотні умови договору поставки, зокрема, його предмет та ціну, а також не виклали умови поставки відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Тому, договір поставки №1/94 від 24.03.2010р. не може вважатися укладеним і відповідно, не може породжувати будь-які юридичні наслідки для сторін.

Крім того, також зазначає, що протягом березень 2010 року по березень 2011 року згідно видаткових накладних позивач передавав, а відповідач приймав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 129 123,60 грн., які частково були оплачені відповідачем на суму 29 208,40 грн.

Разом з тим, оскільки договору поставки як такого укладено не було (про що зазначалося вище), то строк виконання обов'язку відповідача щодо оплати отриманих ТМЦ має визначатися відповідно до правил ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно, вимоги позивача щодо стягнення 3% - річних та інфляційних збитків є необґрунтованими. Так само як і позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 10% від вартості несплаченого товару, яка в принципі суперечить нормам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Також в даному поясненні відповідач зазначає, що серед документів, доданих позивачем до позовної заяви, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог, є акти приймання-передачі виконаних робіт, згідно яких позивачем виконувалися певні роботи.

Разом з тим, у позовній заяві позивач стверджує лише про те, що сума боргу виникла внаслідок продажу останнім товарно-матеріальних цінностей на підставі видаткових накладних. Позовна заява не містить жодного обґрунтування щодо об'єднання в одному позові різних за своїм змістом позовних вимог, що виникають з різних правовідносин (поставки та підряду).

Крім того, зазначає, що ТзОВ “ВЛК-Експорт” не отримувало від ТзОВ ВКФ “Відо-ЛТД”вимогу про виконання обов'язків, щодо оплати отриманих ТМЦ та вартості виконаних робіт за період з березня 2010 року по березень 2011 року.

При обґрунтуванні даного пояснення посилається на норми ГК України та ЦК України.

Відповідач у судове засіданні не зявився, повноважного представника не направив, вимог ухвал суду від 13.01.2012 року та від 01.02.2012 року не виконав, письмових пояснень з приводу заявленого позову суду не надав, ухвала суду від 01.02.2012 року направлена на адресу зазначену в позовній заяві та спеціальному витягу з ЄДРПОУ повернута до суду органом поштового звязку з відміткою «немає такої організації».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України в редакції доповнень, внесених Законом України №2453-УІ від 7.07.2010р., ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 5.03.2007р. до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01/8-482 від 13.08.2008р. якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

24 березня 2010 року між ТзОВ ВКФ «Відо-ЛТД»(продавець) та ТзОВ «ВЛК-Експорт»(покупець) укладено договір поставки№1/94, згідно п.1.1 якого продавець поставляє та передає у власність покупця товар в асортименті (пили дискові, пили стрічкові, пакувальні матеріали та ін.) за узгодженими цінами, вказаними в накладних, а покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даного договору.(а.с. 10).

На виконання зобов'язань по даному договору по накладних № 32 від 31 березня 2010 р. - на суму 1710 грн., № 100 від 16 червня 2010 р. - на суму 828 грн., № 97 від 15 червня 2010 р. - на суму 264 грн., № 96 від 11 червня 2010 р. - на суму 264 грн., № 95 від 11 червня 2010 р. - на суму 1140 грн., № 116 від 30 червня 2010 р. - на суму 846 грн.,№ 120 від 2 липня 2010 р. - на суму 1392 грн., № 122 від 5 липня 2010 р. - на суму 792 грн., № 124 від 5 липня 2010 р. - на суму 13728 грн., № 135 від 20 липня 2010 р. - на суму 2616 грн., № 147 від 21 липня 2010 р. - на суму 7500 грн., № 138 від 20 липня 2010 р. - на суму 2616 грн., № 172 від 30 серпня 2010 р. - на суму 5408,40 грн., № 161 від 25 серпня 2010 р. - на суму 780 грн., № 154 від 9 серпня 2010 р. - на суму 1878 грн., № 176 від 10 вересня 2010 р. - на суму 3870 грн., № 182 від 27 вересня 2010 р. - на суму 5112 грн., № 198 від 21 жовтня 2010 р. - на суму 3312 грн. , № 190 від 11 жовтня 2010 р. - на суму 522 грн., № 189 від 8 жовтня 2010 р. - на суму 235,20 грн., № 187 від 7 жовтня 2010 р. - на суму 867 грн.,№ 186 від 1 жовтня 2010 р. - на суму 1896 грн., № 212 від 16 листопада 2010 р. - на суму 1614 грн., № 223 від 26 листопада 2010 р. - на суму 9564 грн.,№ 224 від 29 листопада 2010 р. - на суму 9824,40 грн.,№ 241 від 27 грудня 2010 р. - на суму 2760 грн. , № 244 від 5 січня 2011 р. - на суму 2640 грн., № 257 від 24 січня 2011 р. - на суму 16392 грн., № 264 від 26 січня 2011 р. - на суму 1348,80 грн., № 385 від 24 лютого 2011 р. - на суму 1903,20 грн., № 269 від 2 лютого 2011 р. - на суму 2208 грн., № 370 від 11 лютого 2011 р. - на суму 7470 грн., № 374 від 15 лютого 2011 р. - на суму 3532,80 грн., № 417 від 31 березня 2011 р. - на суму 2340 грн., № 405 від 28 березня 2011 р. - на суму 1783,20 грн., № 419 від 31 березня 2011 р. - на суму 256,80 грн., № 400 від 22 березня 2011 р. - на суму 1214,40 грн.,№ 390 від-4 березня 2011 р. - на суму 7684,80 грн. та актах прийому-передачі виконаних робіт № 56 від 20 липня 2010 р., № 164 від 26 серпня 2010 р. - на суму 5285 грн.,№ 188 від 30 вересня 2010 р. - на суму 5408 грн.,№ 211 від 16 листопада 2010 р. - на суму 528 грн., № 231 від 13 грудня 2010 р. - на суму 4266 грн., № 258 від 24 січня 2011 р. - на суму 4212 грн., № 376 від 17 лютого 2011 р. - на суму 4828 грн.,№ 409 від 29 березня 2011 р. - на суму 1519,20 грн., № 411 від 30 березня 2011 р. - на суму 1588,80 грн. товариству поставлено товар на суму 160266,60грн. Про отримання товару відповідачем по вище зазначеним накладним свідчить виписані довіреності: НБЛ № 243826 від 30 березня 2010 р.,НБЛ № 243893 від 30 червня 2010 р., НБЛ № 243880 від 10 червня 2010 р., НБЛ № 243869 від 7 червня 2010 р., № 5 від 29 червня 2010 р., № 14 від 2 липня 2010р., № 15 від 2 липня 2010 р.,№ 16 від 5 липня 2010 р., № 38 від 16 липня 2010 р., № 50 від 22 липня 2010 р.,№ 77 від 30 серпня 2010 р., № 69 від 16 серпня 2010 р., № 62 від 9 серпня 2010 р., № 89 від 10 вересня 2010 р.,№ 99 від 22 вересня 2010 р.,№ 148 від 21 жовтня 2010 р., № 119 від 7 жовтня 2010 р., № 122 від 8 жовтня 2010 р.,№ 120 від 7 жовтня 2010 р., № 111 від 1 жовтня 2010 р., № 168 від 8 листопада 2010 р., № 185 від 23 листопада 2010 р., № 192 від 26 листопада 2010 р., № 215 від 27 грудня 2010 р., № 221 від 30грудня 2010 р., № 11 від 24 січня 2011 р., № 14 від 26 січня 2011 р., № 16 від 28 січня 2011 р., № 31 від 10 лютого 2010 р., № 64 від 30 березня 2011 р., № 63 від 25 березня 2011 р., № 57 від 21 березня 2011 р., №44 від 28 лютого 2011 року. (а.с. 42-123, том І).

Відповідно до п. 2.1 договору найменування товару, ціна та його кількість зазначається в накладних, які є невідємними частинами даного договору. Накладні які містяться в матеріалах справи свідчать, що в кожній із них зазначено номер та дата довіреності на отримання товару, найменування товару, ціна та його кількість.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець зобовязаний сплатити вартість товару, на протязі трьох днів після отримання товару, на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши 29208,40грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 64 від 29.04.2010 р. - на суму 1710 грн., № 79 від 03.06.2010 р. - на суму 800 грн., № 80 від 03.06.2010 р. - на суму 340 грн., № 89 від 10.06.2010 р. - на суму 240 грн., № 94 від 19.06.2010 р. - на суму 24 грн., № 97 від 14.06.2010 р. - на суму 264 грн., № 100 від 16.06.2010 р. - на суму 528 грн., № 102 від 16.06.2010 р. - на суму 302,40 грн., № 82 від 24.09.2010 р. - на суму 10000 грн., № 95 від 28.09.2010 р. - на суму 10000 грн., № 149 від 13.10.2010 р. - на суму 5000 грн. (а.с. 31-41, том І). Таким чином основна сума боргу станом на момент подачі позову складає 131058,20грн. Часткова сплата боргу стверджує про погодження між сторонами умов договору поставки №1/94 від 24.03.2010року.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №1/94 від 24.03.2010р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже враховуючи вище наведене, заборгованість відповідача у сумі 131058,20грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з нього.

Відповідно до положень п. 5.2 договору у випадку несплати або несвоєчасної оплати товару згідно п.3.2 договору покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно розрахунків позивача, перевірених судом сума штрафу складає 13105,80грн. Ці нарахування підставні і підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 2713грн., сума інфляційних нарахувань 6471,65грн. Всі ці нарахування підставні і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на нього.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 536, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛК - Експорт" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код 35494880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВІДО-ЛТД" (Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вул. Шевченка, 2, код 20140275)

153 348 грн. 65 коп. з них: 131058,20грн. основного боргу, 13105,80грн. штрафу, 6471 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2713 грн. 3 % річних, а також 1533,50 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

21.02.12