Ухвала суду № 21541596, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК/9991/38678/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 року

по справі № 2а-2723/10/2670

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 року №0002862302/0, від 29.09.2009 року №0002862302/1, від 17.12.2009 року №0002862302/2, від 29.09.2009 року №0003432302/1, від 17.11.2009 року №0003432302/1, від 17.12.2009 року №0003432302/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 31.07.2009 року № 0002862302/0, від 29.09.2009 року № 0002862302/1, від 17.12.2009 року № 0002862302/2 в частині визначення 220 512 685 грн. суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 110256 342,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 29.09.2009 року № 0003432302/1, від 17.11.2009 року № 0003432302/1, від 17.12.2009 року № 0003432302/3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 року в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009року, за результатами якої складено акт № 8483/23-02/19014832 від 20.07.2009 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем ст. 3, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.2 п.7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п. 11.44 ст.11 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого зроблений висновок про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220 877 550,88 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року № 0002862302/0, відповідно до якого позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 331 316 325 грн. податку на додану вартість, з яких 220 877 550 грн. основного платежу та 110 438 775 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення рішення було залишено без змін за результатами апеляційного оскарження, а відповідачем прийняті 29.09.2009 року податкове повідомлення-рішення №0002862302/1, а також податкове повідомлення-рішення №0003432302/1, відповідно до якого позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44844876 грн., з яких 29896584 грн. основного платежу та 14948292 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а відповідачем прийняті рішення від 17.11.2009 року №0003432302/1, від 17.12.2009 року №0003432302/3, №0002862302/2.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що у діях позивача відсутні порушення вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин у частині задоволених позовних вимог, а податковим органом безпідставно визначено позивачу спірні суми податкових зобов'язань, за винятком визначення до сплати податку на додану вартість у розмірі 547294,50 грн. у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту ДП "Укрзалізничпостач" податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих постачальником, який втратив статус платника ПДВ.

У той же час, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, апеляційний суд зазначив, що з огляду на те, що ДП "Укрзалізничпостач" надано для перевірки акти приймання нафтопродуктів за формою № 5-НП, але реквізити в них заповнені не повністю, а ДПІ у Соломянському районі м. Києва не отримано відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ щодо підтвердження взаєморозрахунків ДП "Укрзалізничпостач" з ТОВ "НВК "Полюс", то підприємством при укладені угод порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Щодо порушення позивачем ст. 3, п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, апеляційним судом зроблений висновок про те, що ДП "Укрзалізничпостач", у порушення зазначених норм чинного законодавства, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням послуг залізничного перевезення металобрухту, відповідно до податкових накладних, згідно переліку.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обовязок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій по поставці дизпалива в межах спірних правовідносин у відповідному об'ємі та згідно специфіки, що має важливе значення для правильного вирішення справи по суті.

Також, надаючи оцінку правомірності дій позивача при закупівлі ним відходів металобрухту, відповідно до договорів, укладених з підрозділами Укрзалізниці, суди встановили, що вартість перевезень та охорони вантажу включено до загальної суми поставки, у той же час судами не з'ясовано, з посиланням на відповідні первинні документи, на які суми були надані зазначені послуги без урахування ціни металобрухту згідно відповідних договорів. При цьому судами не надано оцінки доводам позивача, що в даному випадку вартість послуг за перевезення разом з податком на додану вартість не могла бути включена до вартості металобрухту, оскільки позивач купує та транспортує металобрухт за окремими договорами.

Крім того, для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 року по справі №2а-2723/10/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 27.01.2012р.