Ухвала суду № 21541472, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК/9991/39990/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року

по справі № 2а-1870/1208/11

за позовом Державної податкової інспекції у місті Суми

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Суми звернулось до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача до Державного бюджету України заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 2030069,30 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2008 року податковим органом проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р.

За результатами даної перевірки складено акт № 8761/2314/05766356/57 від 31.10.2008р., в якому встановлено порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акту перевірки працівниками позивача було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій форми "С" № 0008782304/0/85788 від 11 листопада 2008 року, яким відповідачу визначена сума фінансової санкції у розмірі 2 030 069,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення було оскаржене відповідачем у судовому порядку. Постановою Господарського суду Сумської області 28.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р. у справі № АС 3/51-09 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про скасування рішення про застосування санкцій у задоволенні позову було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги податкового органу у даній справі про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III) та Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ). При цьому, з посиланням на зазначені норми чинного податкового законодавства, суди зазначили, що з моменту набрання законної сили рішенням суду, за результатами розгляду справи про оскарження відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за порушення ПАТ "Сумихімпром" вимог Закону № 265/95-ВР, податкове зобов'язання, нараховане позивачем - вважається узгодженим, а відтак суди обох інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позову податкового органу у даній справі про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

судами не враховано, що Абзацом першим преамбули Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з тим, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Штрафи за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.

З урахуванням вимог вищезазначених норм чинного законодавства, механізми та порядок, визначені Законом № 2181-III, у тому числі поняття та процедура узгодження податкових зобов'язань, стосуються виключно оскарження податкових зобовязань, які зазначені у податковому повідомленні і не поширюються на оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання потягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що такі санкції є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у субєкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України, частини третьої статті 47 Господарського кодексу України можливе лише за рішенням суду.

У разі відмови субєкта господарювання від сплати адміністративно-господарських санкцій, накладених на нього з дотриманням установленого статтею 250 Господарського кодексу України чи іншим законом строку, в добровільному порядку, податковий орган повинен предявити адміністративний позов про їх стягнення з дотриманням річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки іншими законами не встановлені інші строки.

Крім того, судами не надано оцінки доводам відповідача щодо порушення під час розгляду даної справи вимог ст. 157 КАС України у зв'язку з наявністю судового рішення у справі 2а-1870/479/11, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року по справі № 2а-1870/1208/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 27.01.2012р.