Ухвала суду № 21541187, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р.м. КиївК/9991/31366/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Бойка В.І.,

представника відповідача Іпатенко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товаристваз обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року

у справі № 2а-9650/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД

до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області від 30 листопада 2010 року № 0000292301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області від 30 листопада 2010 року № 0000292301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області, посилаючись на те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області провела планову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої було складено акт від 17 листопада 2010 року № 31/23-20163224.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1390220,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договір про надання маркетингових послуг № 97 від 21 грудня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Пауер Грідс», а також договір купівлі-продажу від 03 травня 2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5», не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу щодо ТОВ «Пауер Грідс»внесено запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а щодо ТОВ «Транс Термінал 5»внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, з урахуванням того, що згідно пояснень посадових осіб вказаних товариств до фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств вони не мають ніякого відношення, а також з огляду на те, ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД не доведено необхідності отримання маркетингових послуг, наданих йому ТОВ «Пауер Грідс», та не надано товарно-транспорті накладні та подорожні листи, які б підтверджували транспортування отриманого від ТОВ «Транс Термінал 5»товару, оскільки надані до перевірки подорожні листи не відповідають вимогам пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

30 листопада 2010 року ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000292301/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1748251,30 грн., з яких 1390220,00 грн. за основним платежем, 358031,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в звязку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість наданих йому послуг та отриманого товару. Також суд виходив з того, що протоколи допиту не є належними доказами, які б підтверджували нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Пауер Грідс»та ТОВ «Транс Термінал 5»договорів у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки належним доказом може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведена реальність здійснених господарських операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Пауер Грідс»та ТОВ «Транс Термінал 5», у звязку з чим висновки податкового органу про нікчемність вказаних договорів є обґрунтованим, а визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2009 року між ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД (замовник) та ТОВ «Пауер Грідс»(виконавець) був укладений договір про надання маркетингових послуг № 97 від 21 грудня 2009 року, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобовязання по маркетингових дослідженнях портрету споживачів (пункт 1.1 статті 1 договору); розширені відомості стосовно маркетингових досліджень визначені у додатку, яке є невідємною частиною цього договору (пункт 1.2 статті 1 договору).

Факт виконання договору підтверджується актами виконаних робіт (т. 1 арк. справи 189-197) та характеристиками місця з точки зору розміщення торгового павільйону (т.2 арк. справи 83-227) та іншими первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Пауер Грідс»виписало ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД податкові накладні на загальну суму 3534500,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Як встановлено в акті перевірки, позивач включив до валових витрат у 1 кварталі 2010 року вартість маркетингових послуг у розмірі 1510500,00 грн.

Як вказано у акті перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток за вказаними операціями слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД не надано ніяких документів, які б підтверджували намір підприємства відкрити філії у місті Києві, з урахуванням того, що згідно пояснень ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Пауер Грідс»фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства він не займався, з урахуванням того, що вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2010 року у справі № 1-273/2010 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2010 року у справі № 1-273/2010, яким ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 367, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, не містить посилань на те, що ОСОБА_3 умисно ухилялася від сплати податкових зобовязань, які виникли за спірним договором про надання маркетингових послуг № 97 від 21 грудня 2009 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Пауер Грідс». Зокрема, у вказаному вироку вказано, що ОСОБА_3, користуючись своїм службовим положенням з метою заниження витратної частини підприємства протягом 2009 року розрахунки земельного податку до податкової інспекції не подавав, чим занизив земельний податок на суму 37500,00 грн. Також у вказаному висновку вказано, що ОСОБА_3, неналежно виконуючи свої службові обовязки, не включив до податкових зобовязань у декларації з податку на додану вартість за листопада 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 11500726,00 грн. за операціями по договору поставки № ПГ-0000014 від 21 жовтня 2009 року, укладеному з ТОВ «Квартет 2009».

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що вказаний вирок не є належним доказом нікчемності договору про надання маркетингових послуг № 97 від 21 грудня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Пауер Грідс».

З огляду на викладене, виходячи з встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про реальність здійснених сторонами за договором про надання маркетингових послуг № 97 від 21 грудня 2009 року операцій та правомірність включення позивачем вартості наданих послуг до складу валових витрат.

Також у підтвердження доводів касаційної скарги ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД надало витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 857467, яким підтверджується створення 08 листопада 2010 року позивачем відокремленого підрозділу у м. Києві філії «Абсолют-Київ», який не оцінювався судом касаційної інстанції в силу положень частини 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2010 року між ТОВ «Транс Термінал 5»(продавець) та ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію (товар), згідно заявки покупця та товаросупровідної документації (стаття 1 договору); ціна товару визначається відпускними цінами продавця, які діють на момент відвантаження, у зазначається у видаткових накладних (стаття 2 договору), вивезення товару здійснюється транспортом покупця або за згодою сторін (стаття 3 договору).

На виконання вимог вказаного договору ТОВ «Транс Термінал 5»виписало позивачу видаткові накладні (т.1 арк. справи 202-225) та податкові накладні (т. 1 арк. справи 226-249) на загальну суму 4120799,96 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Як встановлено в акті перевірки, вартість товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором, у розмірі 3434000,00 грн. позивачем була віднесена до складу валових витрат за півріччя 2010 року.

Як вказано у акті перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток за вказаними операціями слугував висновок податкового органу про те, що в ході перевірки ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД не були надані подорожні листи, виписані для перевезення товарів, отриманих безпосередньо від ТОВ «Транс Термінал 5», а наявні в бухгалтерському обліку ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД подорожні листи неможливо ідентифікувати з ТОВ «Транс Термінал 5», оскільки листи виписувались на водія на цілий тиждень, в них відсутні відмітки щоденного виїзду, заїзду, відомостей про те, звідки та куди необхідно доставити вантаж.

Разом з цим, в акті перевірки встановлено, на запит податкового органу 02 листопада від ТОВ ВКФ «ЛІА»ЛТД отримана відповідь, у якій підприємство вказало, що товар, придбаний у ТОВ «Транс Термінал 5», зберігався на складі за адресою: м. Луганськ, 11-й Лутугінський проїзд, 9.

Також у акті перевірки зазначено, що при перевірці показників у рядку 04.2 декларації «убуток балансової вартості запасів»за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року у загальній сумі 16761781,00 грн., формування яких перевірено на підставі первинних документів, не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.2 декларацій. За результатами інвентаризацій розбіжностей не встановлено.

З огляду на викладене, виходячи з встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про реальність здійснених сторонами за договором купівлі-продажу від 03 травня 2010 року операцій та правомірність включення позивачем вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, оскільки ці господарські операції були направлені на настання реальних наслідків, а саме на придбання товарів, рух яких підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що посилання податкового органу на порушення позивачем при оформленні подорожніх листів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), як на підставу для виключення витрат зі складу валових, правомірно були відхилені судом першої інстанції як безпідставні, оскільки зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників, з урахуванням того, що подорожній лист, обовязковість якого визначена вказаними Правилами, не є розрахунковим чи платіжним документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, та який підтверджує факт понесення субєктом господарювання витрат.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА»ЛТД задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук