Ухвала суду № 21541082, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-15283/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.01.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009

у справі № 2а-665/08

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства „Бром”

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції

про часткове визнання нечинним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Красноперекопське відкрите акціонерне товариство „Бром” звернулось до Окружного адміністративно суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції про часткове визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0010192301/0 від 09.07.2008 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 481371 грн., в тому числі за квітень 2007 року в сумі 33333 грн., за листопад 2007 року у сумі 81341 грн., за січень 2008 року у сумі 366697 грн. та в частині застосування штрафних санкцій за квітень 2007 року в сумі 16666, 67 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова комплексна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 - 03.2008 та складено акт № 664/23-0/05444552 від 27.06.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010192301/0 від 09.07.2008, яким позивачу зменшено податок на додану вартість 500841 грн., застосовано штрафні санкцій 26401, 71 грн.

Позивач включив до податкового кредиту за березень 2007 року податок на додану вартість 33333, 33 грн. за виписаною ПП „Строймонтаж-ЛМЛ” податковою накладною № 29035 від 29.03.2007.

Відповідачем зменшено позивачу бюджетне відшкодування за квітень 2007 року 33333, 33 грн., оскільки зазначена у виписаній ПП „Строймонтаж-ЛМЛ” податковій накладній юридична адреса не відповідає фактичному місцезнаходженню даного підприємства.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: ”а” порядковий номер податкової накладної; ”б” дату виписування податкової накладної; ”в” повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; ”г” податковий номер платника податку (продавця та покупця); ”д” місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; ”е” опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); ”є” повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ”ж” ціну поставки без врахування податку; ”з” ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; ”и” загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, у податковій накладній № 29035 від 29.03.2007 ПП „Строймонтаж-ЛМЛ” зазначена його адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 5 кв. 34.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що невідповідність адреси контрагента фактичній не можна вважати підставою для коригування податкового обліку позивача, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено обовязку покупця, який отримує заповнену продавцем податкову накладну та здійснювати перевірку адреси продавця на предмет її відповідності фактичному місцезнаходженню.

Відповідачем сума бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року 81341 грн. та січень 2008 року 121183 грн., була зменшена посилаючись на п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених Наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005.

ПВКП „Оксамит” є посередником, безпосередніми постачальниками якого є ПП „ТЕХ-Альтернатива”, яке постановою господарського суду Дніпропетровської області № Б15/237-07 від 27.09.2007 визнано банкрутом, державну реєстрацію припинено, свідоцтво платника ПДВ № 100030719 від 26.03.2007 анульовано згідно акту № 16/10/290 від 26.11.2007, а також ТОВ „Юрсат” 27.12.2007 визнано банкрутом та знято з податкового обліку 21.03.2008.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Відповідачем зменшено бюджетне відшкодування за січень 2008 року на 245514 грн., у звязку з перевищення суми податку, сплаченого постачальникам в попередньому податковому періоді, над сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту перевірки від 27.06.2008 відповідач визнає визначений позивачем в рядку 24 декларації за січень 2008 року, залишок відємного значення становить 3430939 грн.

В акті перевірки та в додатку № 10 до акту визначено, що сплата податку постачальникам у попередньому податковому періоді грудні 2007 року становить 1653938 грн.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 у справі № 2а-665/08 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 у справі № 2а-665/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров