Ухвала суду № 21541047, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК/9991/67205/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.01.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі№ 2270/684/11

за позовомЗакритого акціонерного товариства „Тесмо-М”

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому,

Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій

області

про скасування податкового повідомлення рішення та стягнення

бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Тесмо-М” звернулось до Хмельницького окружного адміністративно суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000012304/0/9 від 05.01.2011, №0000032307/0/110 та №0000022307/0/111 від 28.01.2011, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 806296 грн. відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за серпень 2010 року та складено акт перевірки № 13149/23 7/14152653 від 22.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000012304/0/9 від 05.01.2011, яким відповідачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 276000 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, завищено бюджетне відшкодування у вересні 2010 року на 276000 грн., оскільки операції ТОВ „Універсал - Трансавто” з його контрагентами-покупцями в тому числі і з закритим акціонерним товариством „Тесмо - М” є операціями без мети настання реальних наслідків, так як операції з продажу товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились в звязку з відсутністю такого факту.

ТОВ „Універсал - Трансавто” фактично не здійснювало у травні-серпні 2010 року фінансово-господарські операції з покупцями, що свідчить про укладення з покупцями угод без мети настання реальних наслідків, а його діяльність була спрямована на здійснення операцій повязаних з отриманням податкової вигоди.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за вересень 2010 року та складено акт перевірки № 333/23 7/14152653 від 20.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000032307/0/110 від 28.01.2011, яким позивачу було встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 114884 грн., № 0000022307/0/111 від 28.01.2011, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 621116 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п.7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем завищено бюджетне відшкодування у жовтні 2010 року на 621116 грн., а також занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 114884 грн.

Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на отримання заготовок резервуарів для зберігання молока від ТОВ „Універсал-Трансавто” у звязку з відсутністю господарської діяльності закритого акціонерного товариства „Тесмо - М” у вересні 2010 року з ТОВ „Універсал - Трансавто”.

Між закритим акціонерним товариством “Тесмо - М” і ТОВ “Універсал - Трансавто” укладено договір поставки № 37 від 30.07.2010, згідно з яким ТОВ “Універсал - Трансавто” як постачальник зобовязувався на умовах та в порядку визначених договором поставити і передати у власність покупцю заготовки резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт. Загальна вартість договору складає 6072000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1012000 грн., що підтверджується самим актом перевірки, поясненнями сторін, копією договору доданого до матеріалів справи.

На виконання умов договору у серпні 2010 року ТОВ „Універсал - Трансавто” відвантажило позивачу резервуари для зберігання молока у кількості 6 штук згідно видаткової накладної № РН-0000036 від 11.08.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 276000 грн.

Транспортування вказаних резервуарів у серпні 2010 року підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

У серпні 2010 року позивач перерахував кошти згідно платіжного доручення № 2168 від 11.08.2010.

У вересні 2010 року позивач перерахував кошти згідно платіжних доручень № 2265 від 02.09.2010 року, № 2307 від 16.09.2010 року, № 2347 від 28.09.2010 року.

Згідно видаткових накладних № РН-0000069 від 02.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 138000 грн., № РН-0000070 від 16.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 230000 грн., № РН-0000071 від 28.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 368000 грн., ТОВ “Універсал - Трансавто”у вересні 2010 року відвантажило позивачу резервуари для зберігання молока у кількості 16 штук.

Транспортування резервуарів у вересні 2010 року підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Позивачем повністю перераховано кошти за товар згідно умов договору, ТОВ “Універсал - Трансавто” поставив позивачу повністю заготовки резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт., і згідно видаткових накладних продавця загальна сума податку на додану вартість становить 1012000 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 276000 грн., і за вересень 2010 року в сумі 736000 грн.

На всі суми податку на додану вартість позивач отримав від ТОВ “Універсал - Трансавто” належно оформлені податкові накладні, що представниками відповідачів не заперечується і підтверджується їх копіями доданими до матеріалів справи.

Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення у вересні 2010 року позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість в сумі 414631 грн., за серпень 2010 року, і в сумі 276000 грн., йому у відшкодуванні було відмовлено, та у жовтні 2010 року позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість в сумі 621116 грн., за вересень 2010 року, а податок на додану вартість в сумі 114884 грн., відніс до податкового кредиту.

ТОВ “Універсал - Трансавто” внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником податку на додану вартість.

ЗАТ „Тесмо-М” зобовязано провести поставку технологічного обладнання, а саме резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт. на склад покупця ТОВ „Провіант”, а також здійснити якісний монтаж зазначеного товару та ввести його в експлуатацію.

Операцій між ТОВ “Універсал - Трансавто” та ЗАТ „Тесмо-М” щодо продажу резервуарів для зберігання молока, оскільки зазначений товар позивачем в подальшому був реалізований та встановлений у іншого контрагента - ТОВ „Провіант”.

Товарність операцій з поставки ТОВ “Універсал - Трансавто” позивачу товару не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судами таких обставин відповідає правильному застосуванню пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2270/684/11 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2270/684/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров