Ухвала суду № 21540742, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2012 р. м. КиївК-18046/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009

у справі № 9/390/07-АП

за позовом приватного підприємства «СОІС»(далі ПП «СОІС»),

до ДПІ,

за участю прокурора Запорізької області,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Соловйова В.П.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.09.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007 №0000032303/0/1628, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 року в розмірі 254592 грн. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з відсутності порушень з боку ПП «СОІС» у формуванні даних податкового обліку за перевірений період та наявності документального підтвердження права позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невірне відображення позивачем у декларації за листопад 2006 року показників рядків 23.2, 24. Крім того, за висновком податкового органу, придбання товару за кредитні кошти підприємства виключає можливість включення до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за такою операцією.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки ПП «СОІС»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2006 року, оформлену актом від 20.01.2007 №73-23/3-30105429, було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення. При цьому, як зясовано судами, власне порушень у формуванні позивачем податкового кредиту у перевірений період податковим органом не зафіксовано.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у ПП «СОІС»права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Судами не було виявлено порушення позивачем порядку використання сальдового методу визначення податкових зобовязань, встановленого наведеними приписами Закону.

Будь-яких доводів, які б засвідчили безпідставність включення ПП «СОІС»до податкового кредиту у перевірений період відповідних сум ПДВ (які в подальшому брали участь у розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування) податковим органом не наведено.

За наслідками зясування обставин справи судами не було виявлено і помилок у розрахунку позивачем рядків податкової декларації з ПДВ за листопад 2006 року, які б вплинули на порядок розрахунків підприємства з бюджетом. З огляджу на те, що з урахуванням приписів частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевірка відповідних обставин перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, викладені в касаційній скарзі доводи ДПІ щодо порушення позивачем порядку формування показників рядків 23.2 та 24 спірної декларації не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Придбання ж товару платником за рахунок залучених коштів жодним чином не змінює встановленого законом порядку формування податкового кредиту за правилом першої події.

З урахуванням викладеного процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у справі № 9/390/07-АП без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко