Ухвала суду № 21540723, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2012 р.                               м. Київ                                        К-16256/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сумивтормет” (далі –Товариство)

на постанову господарського суду Сумської області від 22.12.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № АС 8/67-06

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у місті Суми (далі –ДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року Товариство звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006 № 0000012302/0/1201 та №0000022302/0/1200.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 ухвалені зі спору рішення місцевого та апеляційного судів було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з’ясування обставин щодо реальності виконання спірних операцій з поставки послуг позивачеві та для перевірки дотримання Товариством вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками повторного розгляду постановою господарського суду Сумської області від 22.12.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено з мотивів відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б засвідчили обсяг та зміст наданих позивачеві послуг для встановлення зв’язку результатів цих послуг з господарською діяльністю Товариства, а також з підстав недотримання позивачем встановленого підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обмеження щодо включення до валових витрат вартості здійснених поліпшень основних фондів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів наявним у справі доказам та нормам матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що сформовані ним у перевірений період дані податкового обліку підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містять достатню інформацію про зміст та обсяг господарських операцій.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 7261,50 грн. (у тому числі 4841 грн. за основним платежем та 2420,50грн. за штрафними санкціями) та для визначення Товариству податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20510 грн. (у тому числі 16375 грн. за основним платежем та 4135 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями стали обставини, зафіксовані ДПІ в акті від 26.12.2005 № 2027/235/00193140/174 про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства за період з 01.10.2004 по 30.09.2005, а саме:

включення позивачем до складу валових витрат 171120 грн. вартості здійснених у 2004 році поліпшень основних фондів при умові, що сукупна балансова вартість основних засобів на початок звітного року становила лише 1680200 грн.;

віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту підприємства вартості послуг та, відповідно, сум ПДВ у складі цієї вартості за відсутності належним чином оформлених документів, які б засвідчили обсяг, кількість та зміст отриманих послуг.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Визначені у наведених законодавчих приписах правила формування валових витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість передбачають відображення у податковому обліку платника результатів виконання господарських операцій відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, які містять необхідну інформацію про зміст цих операцій.

І хоча чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання робіт (послуг), однак зі змісту статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»випливає, що первинні документи, складенням яких опосередковується здійснення господарських операцій, мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

За наслідками дослідження наявних у справі доказів судами було встановлено, що наявні у позивача документи не відповідають наведеним вимогам та не дозволяють встановити дійсний обсяг, зміст, характер та вартість наданих Товариству послуг. Наведене, в свою чергу, виключає як можливість встановлення зв’язку результатів цих послуг з господарською діяльністю Товариства, так і взагалі підтвердження факту реального виконання таких послуг.

Доводи касаційної скарги стосуються фактично оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Факт порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, підтверджується установленими судами обставинами справи. Позивачем не подано належних доказів на спростування цього факту.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою фактичних даних зі спору про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Сумської області від 22.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі №АС8/67-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сумивтормет” –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко